Make Inclusive: як керамістка Вікторія Белявська інтегрує інклюзивність у свої дизайни

Інклюзивність в українському дизайні та виробництві припиняє бути поодинокою ініціативою і поступово стає частиною нової бізнес-культури. За останні роки з’явилося чимало брендів, які не просто враховують певні потреби людей з інвалідністю, а переосмислюють базові речі: меблі, посуд, одяг та інші повсякденні предмети. Вони створюють продукти, які зручні, безпечні та доступні для різних користувачів.

Це рух, який формується через спостереження, дослідження й реальний досвід тих, хто працює з людьми, для яких простір та предметність можуть бути викликом. Але він також потребує підтримки, зокрема від великих бізнесів, які можуть підсилювати інклюзивність ресурсами, експертизою і власним прикладом.

Саме тому до цієї ініціативи долучився Райффайзен Банк, який системно працює з темою інклюзії. Банк впроваджує доступні сервіси, адаптує власні відділення для клієнтів з різними потребами й підтримує проєкти, які допомагають українським брендам створювати інклюзивні продукти та розвиватися в цьому напрямку. Це співпраця, яка водночас підсилює бізнес і змінює культуру ставлення до інклюзивності в Україні.

За підтримки Райффайзен Банку ELLE підготував серію інтервʼю з українськими брендами, що працюють у сфері інклюзивних рішень: від меблів і предметного дизайну до одягу й текстилю. Сьогоднішня героїня — Вікторія Белявська, засновниця бренду «Руда Кераміка», яка створює інклюзивний посуд, адаптований до різних фізичних можливостей. У своїх керамічних виробах вона поєднує дизайн, функціональність і персональний підхід, роблячи інклюзивність природною частиною щоденного побуту. Про мотивацію, виклики та бачення Вікторія розповідає в інтерв’ю.

Як виникла ідея створити інклюзивний продукт? З якого особистого або професійного досвіду вона виросла?

Кераміка — це моя парафія, і мені цікаво досліджувати всі її прояви та форми: від найменших порт-куто для сервірування столу до масштабних вогняних скульптур, які можуть прикрашати парки.

Тарілка — базова й звична річ у кожному домі, але навіть тут мені хочеться дивувати людей. Саме з цього принципу зароджуються всі мої колекції, зокрема й інклюзивна. Мені цікаво створювати те, чого не було раніше й що неможливо було купити.

Працюючи над першими тарілками для людей, які їдять однією рукою, я вивчала іноземний досвід і консультувалася з українськими ерготерапевтами. Цей процес триває й досі — вже другий рік: інклюзивні тарілки змінюються, варіації розширюються, щоб для кожної людини був свій зручний і яскравий посуд.

Які ключові потреби людей з інвалідністю ви враховували під час розроблення вашого продукту?

Головне завдання інклюзивного посуду — допомогти людям нарізати й підхоплювати їжу, спростити їхній побут і додати настрою в таких базових діях, як приймання їжі.

Наразі я виготовляю пласкі тарілки зі штифтами для людей, які їдять однією рукою. Такий тип тарілок підходить для людей з ампутацією верхньої кінцівки, церебральним паралічем, паралічем Ерба, хворобою моторних нейронів, розсіяним склерозом, хворобою Паркінсона, після інсульту та за інших станів.

Штифти всередині допомагають утримувати їжу під час нарізання, а задній край — підхоплювати ложкою чи виделкою дрібні й розсипчасті частинки.

Тарілка поділена на зони відповідно до розмірів різних продуктів: більша частина призначена для курячого філе чи гарніру, менші зони зі штифтами — для свіжих овочів, котлет або невеликих цільних шматочків м’яса. На такій тарілці навіть кругленьке варене яйце не «втече», якщо захочеться розрізати його навпіл.

Сьогодні такі тарілки особливо потрібні лікарням і реабілітаційним центрам, де проходять лікування, зокрема, і наші військові. Водночас вони зручні й у домашньому побуті — не лише для ветеранів, а й для людей літнього віку та дітей, яким це необхідно.

З якими викликами ви зіткнулися під час розроблення інклюзивних технологій — від виробництва до комунікації?

Кераміка має свої, часом непрості особливості, з якими кожен, хто обирає цей шлях, змушений миритися. Найгострішою проблемою для керамістів сьогодні є відсутність електроенергії, адже муфельні печі, у яких глина на високих температурах перетворюється на кераміку, мають проходити безперервний цикл тривалістю 8, а іноді й 16 годин.

Є й дуже болісний момент: занепад найбільшого виробництва «Керамічні маси Донбасу» в Слов’янську на Донеччині. Певні види глини зникають через наближення фронту, і, коли звідти вивезуть останню партію, це стане буквально чорним днем для всієї індустрії.

Ця реальність — без стабільної електрики й сировини — робить кожну тарілку особливо цінною та улюбленою, тим паче коли йдеться про справжню ручну роботу.

Що стосується комунікації, тут важливо залишатися постійно увімкненим: слухати потреби людей і розповідати про свої вироби. Коли я лише починала створювати інклюзивні тарілки, то надсилала клієнтам короткі рекомендації з користування. Зараз це вже великі «мемуари», які ми разом з дизайнеркою незабаром оформимо в окрему друковану інструкцію. В ній ідеться і про силіконові скатертини, щоб посуд не ковзав, і про посилання на щітки для миття та корисні столові прибори. Це дрібниці, але саме вони безпосередньо впливають на взаємодію з інклюзивною тарілкою.

Звісно, я завжди рада відгукам і пропозиціям щодо того, чого людям бракує в посуді. Під впливом цих побажань тарілки змінювалися й продовжують змінюватися, з’являються нові варіації. Як кожна людина унікальна, так і тарілка може бути створена персонально для неї.

Що, на вашу думку, має змінитися в індустрії, щоб інклюзивні продукти стали доступнішими?

На мій погляд, процес уже запущений і не зупиняється. Інклюзія — це, безперечно, нова норма. На ринку з’являється дедалі більше пропозицій: інклюзивні товари завозять з-за кордону, місцеві виробники долучаються з власними виробами.

Після анонсу моїх інклюзивних тарілок я вже бачила щонайменше чотирьох керамістів, які доповнили свої колекції подібним посудом, і впевнена, що це лише початок. Заклади харчування також «підглядають» один за одним: як тільки одні ресторани чи кафе розповідають про наявність інклюзивних тарілок, одразу з’являються замовлення й від сусідніх.

Шкода, що через такий болючий урок війни, але суспільство дедалі більше взаємодіє з людьми з інвалідністю і разом із цим досвідом змінюється та розвивається.

Як, на вашу думку, зміниться індустрія в наступні роки, якщо інклюзивність стане базовою вимогою, а не лише додатковою опцією?

Попит формує пропозицію, тож інтенсивний розвиток можливий там, де є потреба і фінансування. У керамічній сфері ми готові щодня створювати нові тарілки та чашки, тому головне — мати можливість працювати, а людям — купувати ці вироби.

Як, на вашу думку, соціально відповідальні бізнеси — зокрема, Райффайзен Банк, який підтримує цей проєкт, — можуть впливати на розвиток інклюзивності на ринку й допомагати таким брендам масштабуватися?

Як маленький, але сміливий і творчий ФОП, скажу: підтримка малого українського бізнесу сьогодні — критично важлива для економічного виживання та культурної стійкості загалом. Те, що я як невеликий виробник можу говорити про свій продукт зі сторінок відомого глянцю, — це вже «вау». Особисто для мене так точно.

У часи турбулентності важливо буквально все: від швидкості проведення платежів і зручності інтерфейсу, коли банк постійно на зв’язку з підприємцем, до спеціальних умов кредитування й грантових програм.

Яку роль якісне фінансування та партнерство з банком відіграють у розвитку малого бізнесу сьогодні — особливо в час, коли українські компанії активно відновлюються й виходять на нові рівні?

Якісне фінансування та партнерство з банком — це про впевненість, безперервність і розвиток, про можливість для українського малого бізнесу не лише виживати, а й зростати, створювати, експортувати та бути частиною великої історії відновлення країни.

Наскільки важливою є підтримка від таких великих гравців, як Райффайзен Банк, в інтегруванні нових інклюзивних технологій у власні продукти?

Великі й відомі корпорації можуть бути прикладом турботи для інших і, без перебільшення, змінювати світ. Кожна людина в Україні сьогодні має почуватися залученою й потрібною — і ветеран, який хоче на кріслі колісному відвідати відділення, і цивільна людина з порушенням зору, яка користується онлайн-версією сайту чи мобільним застосунком.

У контексті інклюзивного посуду, який я створюю як художниця-керамістка, мої тарілки можуть доповнити корпоративну кухню, якщо у вас є співробітники з інвалідністю, або стати продуманим корпоративним подарунком, якщо ви знаєте, що хтось із родини ваших колег потребує такого посуду.

Також у мене є опція «підвісити тарілку». По суті, ви купуєте тарілку, але користуються нею військові, яким вона необхідна. Люди в моїх соціальних мережах «підвішують» тарілки, а коли до мене звертаються з лікарень або ветерани, я надсилаю їм посуд як подарунок від підписників і від себе. Звісно, великі компанії також можуть долучатися до цієї ініціативи «підвішених тарілок».

Думати й піклуватися про своїх клієнтів і колег — це про любов до життя й по-справжньому успішний бізнес.