5 невдалих побачень українських коміків та комікес

У вас теж було побачення, яке хотілося перемотати або стерти з пам’яті? Незручні паузи, дивні діалоги, жарти, що не «зайшли», і люди, які виявилися зовсім не тими, ким здавалися в переписці. До Дня святого Валентина зібрали історії українських коміків та комікес про їхні романтичні факапи. 

Лана Чубаха

«Мене запросив на побачення хлопець. І я не вірила, що це справді побачення, бо він був, як на мене, дуже класний. Я думала, що це по роботі — можливо, він хоче якийсь спільний проєкт.

Я заходжу в бар. І, звісно, він сидить із іншим хлопцем, у кожного по кухлю пива. Я думаю: “А, зрозуміла, з другом прийшов”. Сідаю, він каже: “Це Сергій”. Я: “О, привіт, Сергій”. 

— А як давно ви знайомі?

— Та от тільки що познайомились, ха-ха-ха.

Ми всі сміємося. Проходить дві години. Я спілкуюся з Сергієм навіть більше, ніж із хлопцем, який мене запросив. По роботі — нуль розмов. І десь через дві години Сергій каже: “Ну добре, рєбята, ви такі класні, дуже приємно було поспілкуватися, я пішов далі”. Пересідає за сусідній столик і починає розмову з незнайомими людьми.

Я кажу:

— Тю, а куди пішов твій друг Сергій?
— Так я його не знаю. Я ж тобі казав. Він прийшов за п’ять хвилин до тебе, підсів і почав говорити.
— Так чого ти його не прогнав? Не сказав, що в тебе побачення?
— Та ти з ним так класно почала спілкуватися, я подумав, що він тобі сподобався більше, ніж я”».

Світлана Немонежина

«Історія з юнацьких романтичних експедицій. Я ходила на побачення з хлопцем із Запоріжжя: він навчався на французькій філології й цитував Марселя Пруста в оригіналі. Французька з характерним запорізьким акцентом звучала так, ніби тебе дуже вишукано запрошують до частування “водника”.

Є багато речей, які можуть зіпсувати перше побачення: форма пальців, гучне дихання, невдалі каламбури. Але цього разу він почав робити зауваження щодо мого стилю одягу. Я сказала, що мені неприємно, і запропонувала завершити зустріч.

Після цього він написав величезне повідомлення з детальним чек-листом комунікації з чоловіками й завершив словами: “Я повертаю тобі всі твої рефлексії і забираю всі свої думки, які озвучував”. Пруст писав про втрачений час. Добре, що мені довелося повертати лише думки».

Олександр Жипецький

«Це було років 10–15 тому, коли тільки з’явився Tinder. І це було моє перше й останнє побачення звідти.

Дівчина запропонувала зустрітися на Троєщині. Я подумав: уже цікаво. Гуляємо, знайомимося. Я ставлю прості питання — як тебе звати, ким ти працюєш.

— Я працюю музою.
— Так, а я працюю коміком. Ти в підряді Аполлона? Ти Мельпомена? Кліо? Яка саме муза?
— Ні, я прям працюю музою. Я надихаю людей.
— Ну добре, без приколів. Ким ти працюєш?
— Музою.
— А де у вас офіс “музний”?

Я починаю жартувати, а їй жарти не заходять. Але при цьому дівчина не може пояснити, що означає “працюю музою”. Хвилин 15 ми глуляємо. Починаємо один на одного пасивно агресувать, тому що я її стібу, бо вона не може відповісти ким працює, а вона щось за рамки музи не виходить.

Так ми пройшли одне коло районом, я так і не зрозумів, ким вона працює. Але дівчина точно зрозуміла, що я працюю коміком. Можливо, ми трохи одне одному нагрубили. Загалом — максимально класний user experience. Я зрозумів, що в Tinder сидять високодуховні моральні люди, але, на жаль, не з вербальними здібностями (або з небажанням їх оформлювати)».

Роксана Тимків

«Мені було 18–19 років, я збиралася на побачення з хлопцем, з яким познайомилася в інтернеті. Ми з подругою домовилися: якщо щось піде не так — вона зробить рятівний дзвінок.

Коли я виходила, подруга запитала: “А що казати?”
Я відповіла: “Скажеш, що сталося щось жахливе”.

І от побачення не дуже, я пишу їй: дзвони. Думаю, навіть відходити не буду — хай сам почує.

Піднімаю телефон, не скручуючи звук:
— Роксана, приїжджай додому. Це терміново!

Я вмикаю акторку:
— О боже! Що сталося?!
— Сталося щось жахливе!

Це виглядало дуже тупо. Та й я зараз розумію, що це в принципі була тупа ідея зі дзвінком, але що вже… Такий був вік».

Джейхун Сафаров

«Це було б ідеальне побачення, але в мене була дуже дивна стартова ситуація: наступного дня я мав іти до уролога, тому сексом займатися не можна було. А побачення на Pure я вже призначив — скасовувати не хотів.

Я прийшов із розумінням, що як би класно все не було, продовження не буде. І, звісно, все пішло занадто класно. Ми випили, фліртували, у якийсь момент уже пристрасно цілувалися.

Я зрозумів, що це була помилка. Вийшов у вбиральню, вмився холодною водою, повернувся через 5–7 хвилин і сказав: “Ну все, давай по домах”.

— А що сталося?
— Та вже пізно.

Вона запропонувала підвезти мене додому. Біля мого будинку я хотів просто поцілувати її в щічку, але ми знову почали цілуватися. І вже не як у кафе. Це тривало хвилин сім. Що для прощального поцілунку — занадто довго. Після цього я просто сказав: “Ну давай, до побачення, гарної ночі”. Наступного дня я пішов до уролога, але вже трохи його ненавидів».