Талант не виправдовує насильства: чому українські культурні інституції змінюють правила

Раніше в українському кіно й театрі було неписане правило: якщо ти — талановитий актор чи режисер, тобі пробачать усе. Навіть насильство. Але цей час минув.

Щосталося?

Уявіть, що ви — зірка. Вам аплодують, вручають премії, називають «найкращим». Але за зачиненими дверима ви, можливо, б’єте свою дівчину та контролюєте кожен її крок. Саме таку історію публічно розповіла фотографка Анастасія Соловйова про актора Костянтина Темляка. До справи долучилися юристи, які представляють інтереси потерпілої. Поки поліція збирала докази, з’ясувалися ще жахливіші факти: від дій актора могли постраждати й інші жінки і, може, навіть неповнолітня дівчина.

Ця справа виявилася значно більшою за драму однієї людини. Вона стала тестом на «хребет» для всієї української культури.

Скандална «Золотій дзизі» та35днівтиші

Поки тривало слідство, сталася дивна річ. У вересні 2025 року Темляку вручили «Золоту дзиґу» — головну кінонагороду країни. Люди запитували: «Як можна нагороджувати людину з такою репутацією?». Організатори відповіли: «У нас немає процедури, щоби скасувати нагороду. Треба чекати на рішення суду». Але репутація працює й має працювати швидше за суд.

Від публічного зізнання Анастасії до церемонії минуло 35 днів. Понад місяць! Цього часу вистачило б, аби зібрати правління й сказати: «Ми не нагороджуємо за насильство». У Голлівуді після звинувачень Вайнштейна виключили за тиждень, а Кевіна Спейсі зняли з ефірів за лічені дні.

Бо так має працювати інститут репутації, адже Кіноакадемія — це громадська організація, а не державний орган, щоб діяти виключно «в межах і в спосіб». Вона не має чекати на дозвіл від писаних правил. Вона робить усе, що не заборонено, та діє за правилами етики. Якщо немає інструменту в регламенті, то його просто беруть і створюють. Ситуація така: або ти маєш цінності, або лише папірці.

Яксистемапочалазмінюватися?

Дискусія вийшла в публічний простір і стала предметом професійної розмови всередині індустрії про зміну правил — не можна давати «оскари» тим, чия поведінка руйнує життя інших.

Це обговорювали там, де чула вся індустрія (серед тих, хто публічно працював із темою, були й юристи постраждалої):

• на Одеському кінофестивалі (30 вересня 2025 року) адвокати постраждалої виступили з чітким меседжем: «Вибачення з часткою «але» — це маніпуляція. Мовчання індустрії — це теж позиція, і вона робить середовище небезпечним»;
• на фестивалі «Митниця» (17 жовтня 2025 року) в Театрі на Лівому березі юристи пояснили молодим режисерам: талант не є індульгенцією. Репутація — це капітал, і якщо ти його втратив, то нагороди не мають значення.

Після цього Кіноакадемія нарешті перейшла від слів до діла. В оновленому регламенті з’явився пункт3.10. Тепер якщо номінант має «репутаційні ризики» або порушує етичні норми, його участь можна зупинити. Без вироків і багаторічних очікувань. Просто тому, що безпека спільноти важливіша за амбіції одного актора.

Ащозрозслідуванням?

Поки правила кіно змінюються, розслідування триває, попри інституційну інерцію та спротив системи:

• вдалося домогтися відкриття проваджень не лише щодо домашнього насильства. Тепер там є статті про тілесні ушкодження, розповсюдження порнографії та, найстрашніше, можливе розбещення неповнолітньої;
• оскільки місцева поліція працювала не проактивно, юристи подали скаргу до Офісу генерального прокурора. Їх почула й Київська міська прокуратура та взяла справу під особистий контроль;
• важливо прагнути не лише ефективного слідства й відповідальності для кривдника, а й того, щоб він більше ніколи не мав доступу до викладання акторської майстерності дітям.

Ви прочитали все правильно: людина, яку підозрюють у насильстві, працювала з дітьми. Темляк викладав акторську майстерність у кіношколах (як-от Contrabas), в університеті Карпенка-Карого та Могилянці. Він навчав підлітків «гратися», «шукати енергію» та «вивчати одне одного».

Так, має бути об’єктивне слідство та суд, але репутаційно це вже ризик і червоний прапорець. Не хочеться, щоб людина з таким бекграундом мала доступ до підлітків.

Цей підхід збігається із задекларованою позицією генерального прокурора Руслана Кравченка: захист дітей та боротьба з насильством мають бути пріоритетом. Але треба вірити не словам, а результатам. Важливо, щоб гучні декларації генпрокурора в цій справі перетворилися на реальні кроки. Бо безпека дітей — це не гасло на папері, а конкретні дії правоохоронців.

Чомуцеважливодлякожного?

Важливо віддати належне сміливості постраждалої та рішенню Кіноакадемії діяти. Суспільний контроль має залишатися постійним, щоб такі рішення не були разовими. В Україні 2026 року репутація та безпека важать більше за будь-які статуетки.

Важливо робити все, щоб талановита гра на сцені та перед камерою більше ніколи не була прикриттям для насильства в житті. Ця історія — не просто про Анастасію чи одну премію. Це про те, в якій країні ми хочемо жити.

Це сигнал усім, що талант чи статус зірки не дає права на насильство.

Це перемога Анастасії та кожної людини, яка боялася говорити.

Це доказ того, що окремі люди можуть змінювати не лише долі людей, а й правила цілих індустрій.

Українська культура нарешті дорослішає. Вдячні Кіноакадемії за цей крок. Юридичний супровід справи триває, але головну репутаційну битву вже виграно. Українська культура стає територією, де насильству немає місця.