«Кінцевий результат сильно відрізняється від того, що було на папері»: Юлія Ратнер про закулісся зйомок «Кутюр»

Уже зовсім скоро — 5 березня — в прокат виходить нова картина Аліс Винокур «Кутюр», де Анджеліна Джолі виконала одну з головних ролей.

За сюжетом фільму під час Тижня моди в Парижі перетинаються життя трьох жінок — режисерки Максін (Анджеліна Джолі), моделі Ади (Аньєр Аней) та візажистки Анжель (Елла Рампф). Їхні історії оголюють виклики та стійкість, що ховаються за фасадом краси та публічного перформансу. 

У стрічці також знялася українська модель Юлія Ратнер, яка фактично зіграла саму себе. Вона познайомилася з Аліс Винокур ще за рік до початку зйомок і стала для режисерки інсайдеркою світу моди. Під час роботи над фільмом Ратнер також мала можливість запропонувати додати більше контексту до історії своєї героїні — українки, яка рятується від війни.

Про те, яким був досвід зйомок, роботу з Аліс Винокур і власну героїню у фільмі Юлія Ратнер розповіла в ексклюзивному інтерв’ю ELLE Україна.

Ви познайомилися з режисеркою фільму «Кутюр» Аліс Винокур за рік до зйомок. Розкажіть про цю зустріч і як вона переросла у співпрацю?

Наші перші зустрічі відбувалися з прицілом на можливу співпрацю, хоча тоді я до кінця не розуміла, чи все справді станеться. Мій агент просто запитав: «Хочеш знятися в кіно?» — і я відповіла: «Чому б ні?» Він розповів, що до агенції приходила режисерка, яка розпитувала про нюанси модної індустрії та шукала когось на роль «бойової» дівчини-біженки з України. В агенції одразу сказали: «У нас є одна, яка вам точно підійде». Потім ми кілька разів зустрічалися: я ділилася своїм досвідом у модній індустрії й розповідала про війну. Аліс записала кілька коротких відео з моїми акторськими спробами на телефон — вони й стали моїми єдиними «пробами». Так усе й закрутилося.

Якою загалом була ваша співпраця з Аліс Винокур? Що в її режисерському методі вас найбільше вразило?

Я б сказала — дуже дружньою. Найбільше мене здивувала кількість імпровізації. Я завжди уявляла, що актори чітко дотримуються сценарію, але в нас усе відбувалося у стилі go with the flow. Кінцевий результат доволі сильно відрізняється від того, що було на папері.

Як режисерка працює з акторами? Якою була атмосфера на майданчику?

Знову ж таки — дружньою. На майданчику не було відчуття «головних» чи якихось «директорів». Була класна синергія команди — і фізично, і ментально. Ми багато жартували, атмосфера була легкою, а команда, особливо Аліс, постійно підтримувала й скеровувала.

Ви фактично стали для неї інсайдеркою у світі моди. Що в закуліссі fashion-індустрії найбільше здивувало режисерку?

Мабуть, історії про модельні апартаменти й те, що там інколи відбувається. Перша сцена, де я з’являюся, якраз відбувається в апартах, і я, якщо чесно, була вражена, наскільки точно сет-дизайнери відтворили типовий безлад модельного «гуртожитку».

А що найбільше здивувало вас у закуліссі кіновиробництва під час роботи над «Кутюр»?

Не скажу, що мене щось прямо здивувало — я вже була на зйомках спін-офу фільму «Ocean’s 8» (2018) і бачила процес. Але добре запам’ятався перший знімальний день: ми працювали над сценою, де моя героїня свариться з іншими дівчатами. У фінальний монтаж увійшла найбільш «лайтова» версія конфлікту, хоча в деяких тейках сварка переходила навіть із вербальної у фізичну. Наприкінці дня я відчула сильне психологічне виснаження — фактично протягом восьми годин на мене «нападав» і кричав натовп дівчат. Доволі специфічний досвід, якщо чесно.

Ви граєте у стрічці саму себе — українську модель. Наскільки ця «ви» в кадрі збігається з вами в реальному житті? У чому принципова різниця?

Мій персонаж — це, по суті, я. Він написаний із мене, тільки з трохи молодшої версії. Принципової різниці немає, хіба що вік. Зараз мені 26, і я вже переросла порив назвати когось су*кою за те, що хтось голосно розмовляє під моєю кімнатою.

У фільмі є контекст війни, пов’язаний із вашою героїнею. Чи пропонували ви щось змінити або додати в репрезентації цієї історії? Які акценти для вас було важливо розставити?

Під час зйомок я попросила додати кілька сцен, які пояснювали б поведінку моєї героїні. Мені не подобалася відсутність контексту, адже за історією вона кілька днів їхала з України, пережила травму війни й через це була «колючою». На жаль, у фінальній версії залишилася лише одна з двох доданих мною сцен, але сподіваюся, глядач усе зрозуміє.

Чи були у вас спільні сцени або моменти взаємодії з Анджеліною Джолі? 

Спільних знімальних днів у нас не було, але мені випала можливість поспілкуватися з Анджеліною на прем’єрі в Парижі. Я подякувала їй за регулярні візити до України, розповіла про меми зі львівськими круасанами. Вона виглядає дуже тендітною, але має потужну енергетику. І загалом мені було неймовірно приємно, що всі актори, з ким я не перетиналася на майданчику, підходили привітатися й познайомитися.

Після цього досвіду — чи розглядаєте ви кіно як новий професійний напрям? Чи це радше точкова історія, яка мала трапитися саме з цим фільмом?

Відверто кажучи, не знаю. Я, як і наші зйомки, живу у стилі go with the flow. Подивимось, куди далі занесе життя.

Що б вам хотілося сказати українському глядачу, який буде дивитися «Кутюр»?

Мені б хотілося, щоб глядач проникся історією кожного персонажа. Я знайшла відгуки себе в кожній із них, але якщо говорити про спільний знаменник, то всі вони — про віру в себе. Чи ти борешся з хворобою, чи залишаєш звичне життя заради кращого майбутнього, чи йдеш до своєї мрії.