Чому вода у пластиковій тарі небезпечна? Інтерв’ю про мікропластик з провідною експерткою з Канади

Минулого року значний резонанс отримала стаття в науковому журналі з оглядом досліджень про виявлені приховані хронічні ризики для здоров’я людини, пов’язані з нано- та мікропластиком в одноразових пластикових пляшках для води. Дослідники з Університету Конкордія в Монреалі застерігали, що воду з пластикових пляшок слід пити лише у надзвичайних випадках. 

«Хмарочос» поспілкувався з керівницею цього огляду Сарою Саджеді, канадською експерткою, що спеціалізується на впливі мікро- та нанопластику на здоров’я.  Сара Саджеді є також співзасновницею й директоркою з досліджень і розробок компанії ERA Environmental Management Solutions, Inc. та має понад 25 років досвіду керівництва науковими групами та командами розробників програмного забезпечення, що працюють над аналізом екологічних даних, оцінкою ризику забруднення та прогнозним моделюванням.

Звідки береться мікропластик і чому він небезпечний

Мікропластик походить звідусіль. Пластик може бути в повітрі — від шин вантажівок і автомобілів, від ґуми. Він може бути у пластиковому пакуванні, контейнерах для їжі, вашому синтетичному одязі, промислових процесах — джерел дуже багато. А причина, чому пластикові пляшки для води є важливішими за інші джерела мікропластику, полягає в тому, що це відносно прямий шлях потрапляння його в організм. Ви п’єте воду — і вона безпосередньо потрапляє у шлунок. Ефект від цього потрапляння залежить від індивідуальних особливостей людини. Для деяких людей може знадобитися багато років, перш ніж це стане проблемою — наприклад, медичною.

Моє докторське дослідження присвячене потенційним хронічним наслідкам для здоров’я, пов’язаним із довготривалим використанням бутильованої води протягом десятиліть.

Як зменшити ризик від бутильованої води 

Умови зберігання води мають значення. Бутильовану воду не слід піддавати впливу тепла. За можливості краще використовувати скляні ємності або контейнери з неіржавної сталі. Мінімізація процесу відкривання і закривання пластикових пляшок також може допомогти зменшити виділення пластикових частинок, оскільки кришки можуть сприяти утворенню мікропластику.

З іншого боку, якщо ви перебуваєте там, де немає чистої води — наприклад, у зоні бойових дій — слід використовувати пластик. Це надзвичайна ситуація, коли ви не можете знайти питну воду в іншій тарі. У такому випадку користуватися пластиковими пляшками безпечніше, ніж не користуватися ними. Якщо можете знайти воду у скляній або металевій тарі, наприклад із неіржавної сталі — вибирайте її. Але якщо нічого іншого немає, потрібно використовувати найбезпечніший доступний варіант — пластик.

У деяких місцях вибору просто немає. Наприклад, коли я була в Туреччині, альтернативи не було — доводилося користуватися бутильованою водою, інакше не було б доступу до безпечної питної води.

Важливо розуміти, що у короткостроковій перспективі використання пластику протягом року чи двох нікого не вб’є. Небезпека відсутності безпечної води значно більша, ніж використання бутильованої води за необхідності. Я не хочу лякати людей чи казати їм не користуватися пластиком, коли в них немає альтернативи. Якщо вам доводиться його використовувати — користуйтеся.

Які наслідки для здоров’я і життя людей має мікропластик

Існують наукові дослідження, які показують, що пластикові частинки були виявлені в таких органах, як мозок, печінка і репродуктивна система. Деякі дослідження вказують на можливий зв’язок мікропластику з репродуктивною токсичністю, нейротоксичністю, запаленням, респіраторними та шлунково-кишковими ефектами, а також потенційною канцерогенністю.

Однак пластиковим частинкам потрібен тривалий час для біоакумуляції в організмі людини. Нанопластики надзвичайно малі й легкі, тому їх накопичення відбувається поступово протягом багатьох років.

Такі організації, як Всесвітня організація охорони здоров’я, ще не визначили токсикологічні порогові значення для NPM (нано- та мікропластиків). Хоча численні дослідження вказують на потенційний вплив на здоров’я, зв’язок між рівнем впливу та конкретними наслідками для здоров’я ще не визначені кількісно.

На відміну від таких речовин, як азбест або свинець — для яких встановлено межі впливу через відомий зв’язок із ураженням легень або неврологічною шкодою — наразі не існує подібних регуляторних порогів для пластикових частинок.

Вчені по всьому світу активно працюють над встановленням цих рівнів токсичності. Зокрема, частина мого власного дослідження містить моделювання впливу нанопластику, і результати дослідження будуть опублікувані найближчими тижнями.

Наприклад, ми не можемо сказати, що 10 років — це прийнятно, а 20 — ні. Ці довгострокові порогові значення залишаються невідомими.

Проблема полягає в тому, що якщо ми покладаємося на пластик безстроково, ми можемо підвищити свої шанси на розвиток різних захворювань. Сьогодні рак діагностують у все молодших людей. Лікарі часто не можуть пояснити чому. Одним із підозрюваних чинників є вплив пластику. Однак це ще не доведено. Саме тому вченим потрібно продовжувати роботу для отримання переконливих доказів.

Чи може загроза мікропластику бути перебільшеною

Існують десятки — можливо, понад 50–100 — наукових публікацій, які припускають, що вплив пластику може спричиняти проблеми зі здоров’ям. Однак досі не встановлено зв’язок між рівнем впливу та тяжкістю медичних наслідків. Інакше кажучи: ми маємо докази того, що вплив пластику є шкідливим. Але ми не знаємо, яка саме його кількість спричиняє шкоду. І ми не знаємо, як довго має тривати вплив, щоб викликати негативні наслідки для здоров’я. Безпечний рівень впливу для людей і домашніх тварин поки що не встановлено.

Однак наукові висновки ще не є повністю узгодженими. Ми маємо багато даних із різних досліджень, але вони ще не об’єднані в єдину систему, яка чітко визначає безпечні чи небезпечні рівні впливу. Тож хоча ми знаємо, що вплив пластику може бути шкідливим, ми поки що не знаємо, яка його кількість є надмірною, і скільки років впливу може призвести до проблем зі здоров’ям. Потрібні додаткові дослідження, щоб визначити ці порогові значення та зробити остаточні висновки.

Що можна зробити з цією проблемою протягом наступних 5–10–20 років

Потрібно більше досліджень, спрямованих на визначення безпечних рівнів впливу та розуміння довгострокових наслідків для здоров’я від впливу мікропластику. Наразі багато професорів та університетів проводять дослідження і публікують роботи на цю тему. Проте не існує єдиної скоординованої роботи для всебічного вивчення проблеми та об’єднання всіх наявних результатів.

У майбутньому важливу роль матиме більш суворе законодавче регулювання. У найближчі п’ять років нам потрібні вдосконалені технології виявлення і моніторингу мікропластику. Протягом наступного десятиліття це може призвести до створення жорсткіших нормативних рамок. У наступні 20 років ми можемо побачити перехід від деяких видів пластику до циркулярної економіки пластику та ширшого використання альтернативних матеріалів, таких як скло та неіржавна сталь.

Також необхідно вдосконалювати системи фільтрації. Вугільні фільтри мають обмежену ефективність, а сучасні технології фільтрації не розроблені спеціально для видалення нано- та мікропластикових частинок. Розвиток мембранної фільтрації може допомогти заповнити цю прогалину.

Також досліджуються альтернативні рішення для пакування. Деякі компанії переходять на паперове або картонне пакування із захисними покриттями. Крім того, муніципальні системи водопостачання потребують значних інвестицій у вдосконалення фільтраційної інфраструктури, оскільки недостатнє фінансування протягом останніх десятиліть сприяло зростанню залежності від бутильованої води.

В умовах надзвичайних ситуацій — таких як зони бойових дій — бутильована вода може бути необхідною. Проте довгострокові рішення мають бути спрямовані на зменшення впливу пластику та впровадження політик та інфраструктури, що забезпечують громадськість безпечними та сталими альтернативами.

У короткостроковій перспективі використання бутильованої води протягом обмеженого часу — навіть одного чи двох років — навряд чи спричинить негайну шкоду. Ризики, пов’язані з відсутністю доступу до безпечної питної води, значно перевищують ризики використання пластикових пляшок за відсутності альтернатив.