Як інвестори можуть фінансувати не просто будівництво, а відродження громад? Розповідаємо про соціальні бонди

Відбудова України – це не лише питання обсягів фінансування, а й того, як саме ці кошти працюють на реальні соціальні результати. Саме тому команда The Possible за підтримки Фонду Роберта Боша досліджує можливість застосування соціальних бондів (Social Impact Bonds, SIBs) як інструменту outcomes-based фінансування – не як готового рішення, а як підходу, доцільність якого потрібно чесно перевірити в українському контексті.

Як це працює

Інвестори або донори фінансують проєкти наперед, а держава/громада повертає кошти лише тоді, коли досягнуто конкретного, вимірюваного соціального впливу. В умовах відновлення України соціальні бонди можуть стати інструментом, який допоможе громадам працювати ефективніше, прозоріше та з більшим фокусом на реальні потреби людей.

Під час онлайн презентації звіту «Запровадження соціальних бондів в Україні» The Possible міжнародні експерти поділилися досвідом застосування SIBs у складних і постконфліктних середовищах. 

Одним із ключових спікерів був Філіппо Аддарії – співзасновник і керуючий партнер PlusValue, компанії у сфері соціального впливу, що спеціалізується на інноваційних фінансових інструментах, стратегіях та консалтингу. Він є одним із провідних європейських експертів у сфері імпакт-інвестування та фінансування, орієнтованого на результат, із понад 20-річним міжнародним досвідом на перетині фінансів, державної політики та системних інновацій  з досвідом роботи у Балканських країнах, Великій Британії та інших складних контекстах. 

Його виступ був радше серією застережень і принципів, ніж оптимістичних рецептів – і саме в цьому його цінність для України.

Немає універсальних інструментів – є відповідні контексти

Перший і, можливо, найважливіший меседж Філіппо: соціальні бонди – не «срібна куля». Вони не підходять для всіх проблем і не працюють автоматично лише тому, що є інноваційними. SIBs мають сенс лише для певних типів складних соціальних викликів, де:

• потрібна координація багатьох акторів,
• важливо сфокусуватися на довгострокових результатах,
• стандартні грантові механізми не дають бажаного ефекту.

Тому ключове питання – не «чи модний цей інструмент», а чи він справді ефективний у конкретних умовах, з урахуванням складності, ризиків і адміністративного навантаження.

Основні кошти – не у філантропії

Ще одна принципова річ, яку часто недооцінюють: філантропія не є основним джерелом коштів для відбудови України. Основні фінансові потоки формуватимуть:

• державні бюджети,
• міжнародні фінансові інституції,
• приватні інвестори та девелопери.
  

І саме ці гравці, за словами Філіппо, найчастіше ставляться до outcome-based інструментів із великою обережністю. Для публічного сектору це – складність і ризики, для приватного – невизначеність і нижча фінансова дохідність порівняно з традиційними інвестиціями. Тому кожен проєкт із використанням SIBs має бути максимально чітко обґрунтований – як з точки зору соціального ефекту, так і з точки зору управління ризиками.

Чому соціальні бонди все ж мають сенс

Попри скепсис, Філіппо виділяє кілька причин, чому соціальні бонди можуть бути корисними саме в контексті масштабної відбудови:

• вони зміщують фокус із формального виконання активностей на реальні результати для людей;
• передбачають багатосторонню участь – без концентрації ресурсів у кількох великих гравців;
• створюють простір для соціальних інновацій «знизу», залучаючи різних виконавців і підходи.
  

В умовах, коли до України надходитимуть великі обсяги коштів, прозорість, підзвітність і довіра стають не менш важливими, ніж швидкість реалізації.

Житло як соціальна інфраструктура, а не лише будівництво

Один із найпрактичніших прикладів, яким поділився Філіппо, стосується житла. У традиційній моделі:

• інвестори та девелопери фінансують «залізо і бетон»,
• соціальні послуги для мешканців існують окремо, часто на короткострокових грантах.
  

Натомість підхід, який він пропонує і тестує у Великій Британії, розглядає житло як інфраструктуру для розвитку людей. У цій моделі:

• будівництво (hardware) поєднується з соціальними програмами (software),
• соціальні outcomes – працевлаштування, реабілітація, освіта, підтримка ветеранів і ВПО – фінансуються через outcome-based контракти,
• муніципалітети оплачують досягнуті результати, а не процес.

Такий підхід дозволяє одночасно працювати з фізичною відбудовою і соціальним відновленням громад.

Узгодження інтересів – умова масштабування

Ключовий виклик у таких моделях – узгодження інтересів різних сторін. Для великих інвесторів важливі:

• платоспроможність мешканців,
• збереження і зростання вартості активів,
• стабільність територій.
  

Філіппо підкреслює: якщо довести, що соціальні результати напряму впливають на ці фактори, – з’являється реальна мотивація для участі приватного капіталу. Саме так у Лондоні вдалося запустити програму з планами будівництва 75 000 нових домівок, поєднавши інтереси громад, муніципалітетів, девелоперів і impact-інвесторів.

Що це означає для України

З урахуванням українського контексту Філіппо радить:

• починати з простих і зрозумілих результатів, не перевантажуючи моделі;
• фокусуватися на пріоритетних викликах – реінтеграції ветеранів, поверненні ВПО;
• не будувати надмірно складні системи даних, а зосередитися на видимих результатах на місцях;
• з самого початку думати про залучення EBRD, EIB та інших великих інституцій, адже саме вони здатні забезпечити масштаб.
  

Де ми зараз

Саме з таким підходом – контекстним і орієнтованим на результат – The Possible сьогодні досліджує можливість пілотування соціальних бондів в Україні. За словами співзасновників організації, їхнє завдання – не просувати інструмент заради інструменту, а перевірити, чи може outcomes-based фінансування реально посилити спроможність громад у процесі відновлення.

Результати цього дослідження зібрані у звіті The Possible «Запровадження соціальних бондів в Україні», відкритому для всіх, хто працює з відбудовою, соціальними інвестиціями та розвитком громад в Україні.