В Українському домі відкрилася виставка «Весна. Жіночі імена бойчукізму»

5 березня у Національному центрі «Український Дім» відкрилася виставка «Весна. Жіночі імена бойчукізму», присвячена поверненню до історії українського модернізму та подоланню забуття творчості жінок-бойчукісток. Виставка є спільним проєктом Національного центру «Український Дім», Lean Art Foundation та ГО «Платформа культурних ініціатив».

У центрі виставки українські мисткині, чиї творчі здобутки, на жаль, були забуті через політичні репресії радянського режиму. Це художниці, які стали частиною бойчукізму —  мистецької школи українського модернізму, що сформувалася на початку ХХ століття навколо художника Михайла Бойчука. Її представники прагнули створити нову монументальну мову мистецтва, поєднавши традиції візантійського та давньоукраїнського сакрального малярства з ідеями європейського модернізму. Художники цієї школи працювали з монументальним живописом, графікою та книжковою ілюстрацією, звертаючись до тем повсякденного життя, праці й культури. Цей напрям є унікальним явищем українського мистецтва, адже він намагався сформувати власну національну художню мову, спираючись на історичну традицію та водночас відповідаючи модерним пошукам ХХ століття. У 1930-х роках бойчукізм був оголошений радянською владою «націоналістичним» напрямом, а більшість його представників зазнали репресій, через що значна частина їхніх творів була знищена або втрачена.

Засновник онлайн-музею бойчукізму Сергій Комбарянов, колекціонер і фундатор проєкту, запропонував зосередити увагу на творчості жінок-бойчукісток, які довго залишалися в тіні. Для виставки вдалося зібрати близько 200 робіт 15 мисткинь, серед яких Софія Налепінська-Бойчук, Оксана Павленко, Антоніна Іванова, Ярослава Музика, Віра Бура-Мацапура, Марія Котляревська та інші.

«Ця ідея виникла у Сергія Комбарянова, колекціонера і засновника онлайн-музею бойчукізму, який має велику приватну збірку. Він запропонував зробити виставку, спрямовану на повернення жіночих імен у контекст бойчукізму. З того часу ми активно працювали та досліджували цю тему», — розповідає кураторка виставки Тетяна Гаук.

Роботи художниць збирали в музеях, архівах та приватних колекціях. Проте багато з них нині недоступні. Частину з них було знищено, ще частину втрачено, і невідомо, яка їх доля. А також деякі роботи, що вдалося зберегти, евакуйовані через російську агресію. За словами кураторів, питання, які саме роботи виставляти, не ставилось — все сконцентрувалося на тому, які роботи взагалі вдалося зберегти та отримати до них доступ.

Репресії української творчості радянським режимом мали серйозний вплив на збереження спадщини мисткинь. Після масових репресій художників школи в часи радянського терору бойчукізм був оголошений ворогом, а його твори піддалися знищенню. Архіви були знищені, розписи зафарбовані, а імена стерті з публічного простору. Багато робіт знищували самі художниці, остерігаючись переслідувань. Проте жорстоких покарань вдалося уникнути не всім бойчукісткам. Наприклад, Софія Налепінська-Бойчук у 1927 році сміливо зображала реалії голоду серед українського народу. У 1937 році радянська влада вирішила її розстріляти.

Попри складні випробування, спроби знищити творчість та непрості долі мисткинь, виставка зовсім не про це. Вона про збереження та відновлення. В атмосфері страху і тотального контролю саме бойчукістки стали тими, хто зберіг пам’ять і в таємниці зберіг фрагменти спадщини бойчукістів: ескізи, роботи та спогади. Завдяки їхній особистій відвазі й усвідомленій відповідальності перед майбутнім бойчукізм не зник повністю, і настав момент, коли його можна було знову назвати його ім’ям.

Їхню присутність намагалися знищити, художню мову забороняли, а імена викреслювали з канону. Проте все одно не змогли цього зробити.

«Виставка має головну цінність саме в тому, що це все збереглося. Попри всю страшну історію початку ХХ століття, навіть теперішню повномасштабну війну, евакуацію музейних колекцій ці твори все одно тут. Вони залишилися в Україні. Їх можна дістати, їх можна показати і побачити. Мені здається, що для самих мисткинь, якщо так можна сказати, було б радісно опинитися серед своїх подруг, серед своїх поплічниць. Це відчуття присутнє», — наголошує Тетяна Гаук.

На виставці здебільшого представлені графічні роботи, серед яких ескізи, замальовки та портрети. Вони відображають чіткий зв’язок із культурою того часу і створюють неповторний образ епохи. Особливо важливою є спільність робіт, яка не завжди очевидна у візуальних елементах, адже кожна мисткиня мала індивідуальний стиль. Але їхня спільність простежується в сюжетах, таких як образи подруг, присутність яблуневих дерев та книжок на картинах. Виставка показує, як унікальні особистості, незважаючи на політичні й соціальні обставини, стали важливою частиною мистецької традиції, наповнюючи український модернізм новими ідеями і голосами.

Виставка буде відкрита для відвідувачів до 12 квітня 2026 року.

Вартість вхідного квитка — 180 грн, для пільгових категорій — 90 грн.

Вхід безкоштовний для пенсіонерів, дітей до 7 років, осіб з інвалідністю I–II групи, ветеранів, чинних військовослужбовців, учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і працівників музеїв.

Адреса: вул. Хрещатик, 2, Український Дім.