Бізнес під обстрілами: як економіка Києва відновлюється після атак і чи можна до цього адаптуватися?

Понад чотири роки повномасштабної війни перетворили Київ на місто, де бізнес працює в умовах постійного ризику. Ракетні удари та атаки дронів руйнують склади, виробництва та логістику, змушуючи підприємців буквально починати бізнес заново.

Попри це, частина компаній відновлюється вже за кілька днів, а інші релокуються в безпечні регіони або скорочують масштаб діяльності. Є й частина підприємців, які втрачають буквально все і не можуть відновити роботу після російського удару.

Але загалом чіткого розуміння скільки бізнесів у столиці постраждали і скільки змогли відновитися досі немає.

«Хмарочос» зібрав дані районних адміністрацій, історії бізнесів та думки експертів, щоб зрозуміти, як Київ переживає удари по економіці, чи можлива адаптація до війни та чи зможе український бізнес взагалі вижити в таких умовах.

Скільки бізнесу постраждало в Києві та області?

Порахувати, скільки саме бізнесу постраждало в Києві від початку повномасштабної війни складніше, ніж може здатися на перший погляд. На національному рівні масштаб втрат уже давно вийшов далеко за межі прямих руйнувань окремих складів, заводів чи офісів. За оновленою оцінкою KSE Institute, сукупні непрямі втрати економіки України, тобто втрачені доходи, додана вартість і додаткові витрати, спричинені війною, оцінюються у $1,7 трлн втраченого виторгу та близько $0,6 трлн втраченої доданої вартості до кінця 2026 року. Найбільші втрати припадають на торгівлю, промисловість, будівництво, послуги, енергетику та транспорт. 

KSE оцінює непрямі втрати промисловості, будівництва та послуг у $645,6 млрд виторгу та $249,1 млрд доданої вартості. Ще $696,3 млрд виторгу втратила сфера торгівлі. Йдеться не лише про зруйновані підприємства, а й про наслідки логістичних збоїв, скорочення попиту, зменшення кількості працівників через еміграцію та мобілізацію, а також про перебої з електропостачанням. Тобто навіть бізнес, у який фізично не влучила ракета, однаково міг втратити частину доходу, зокрема через зупинки, тривоги, дорожчу логістику чи зменшення споживання. 

Якщо ж говорити саме про прямо пошкоджений бізнес у Києві, то й тут важко провести точний підрахунок. Єдиного міського реєстру постраждалих підприємств, який би давав відповідь на питання «скільки бізнесів постраждало і скільки відновилося», фактично немає. Частина інформації навіть засекречена з міркувань безпеки. Частина підприємств продовжує працювати, бо пошкоджено було лише одне приміщення з багатьох, іншій частині вдалось відновити операційну діяльність, проте є ті підприємства, які не змогли відновити роботу після російського удару.

Наша редакція отримала окремі відповіді районних адміністрацій на інформаційні запити, вони дозволяють хоча б приблизно скласти карту втрат.

• У Дарницькому районі комісійно обстежили пошкоджене майно на 13 підприємствах приватної форми власності.
• У Деснянському районі — також 13 великих підприємств приватної форми власності.
• У Святошинському районі повідомили про 20 великих підприємств,
• у Солом’янському — про 17 великих підприємств,
• у Голосіївському — про 2 великі підприємства приватної форми власності,
• у Дніпровському — ще про 2 великі підприємства приватної форми власності.

Подільська РДА повідомила про 14 обстежених об’єктів за зверненнями власників підприємств та організацій, а Оболонська — про близько 20 підприємств виробничого спрямування різної форми власності, що зазнали пошкоджень різного ступеня.

У сумі це дає щонайменше 101 бізнес-об’єкт або велике підприємство лише по тих районах, які надали хоча б часткові цифри. І це, звісно, далеко не повна картина для всього міста та області.

Важливо, що навіть ці цифри не можна сприймати як остаточні, вони говорять не про вичерпну статистику, а про мінімум зафіксованих випадків. 

Окремо варто сказати про Київську область, бо для столичної економіки вона є частиною спільного простору ділової активності. Саме тут розміщені склади, логістичні хаби, виробництва, розподільчі центри, які працюють також і на Київ. Один із найпоказовіших кейсів — удар по складу замороженої продукції «Сільпо» в Бориспільському районі в ніч на 20 грудня 2024 року. За даними Fozzy Group, на знищеному складі зберігалися товари на понад 400 млн грн.

Компанія тоді повідомила, що була змушена переналаштовувати логістику. В столичній агломерації удар по одному логістичному вузлу миттєво стає проблемою для ритейлу, дистрибуції, постачання та, зрештою, для споживача в самому Києві. Коли в області згорає склад, наслідки відчуває столиця. Саме тому цифра прямих пошкоджень у межах адміністративного Києва не відображає всієї глибини удару по столичному бізнесу. 

Ще один показовий приклад — завод виробника хумусу Yofi у Києві. Після російського удару компанія була змушена тимчасово призупинити постачання, хоча працівники, за її словами, встигли залишити приміщення за 20 хвилин до влучання. Цей кейс показує, як навіть одиничний удар по виробництву одразу вибиває з ринку цілий сегмент поставок. 

Є й приклади малого міського бізнесу, який фізично не зникає, але змушений постійно відновлюватись. Наприклад, кав’ярня Brewsell біля метро «Лук’янівська» у січні 2025 року повідомляла, що відкривається після четвертої ракетної атаки, яка її пошкодила. І таких випадків купа. Й, звісно, їх немає у жодній статистиці чи офіційних відповідях РДА.

Також варто згадати про пошкодження не лише приватних бізнесів, а й міської інфраструктури, без якої бізнес не може нормально функціонувати. За даними Департаменту транспортної інфраструктури КМДА, унаслідок російських атак у Києві було пошкоджено 37 об’єктів інфраструктури метрополітену, зокрема 11 павільйонів входу-виходу, 5 наземних вестибюлів станцій і 15 будівель трьох електродепо та вагоноремонтного заводу. Крім того, у КП «Київпастранс» протягом 2022–2026 років було частково пошкоджено 80 одиниць рухомого складу, а в структурі «Київавтодору» — 7 нежитлових будівель, 6 одиниць спецтехніки та 26 об’єктів вулично-дорожньої мережі. Насправді столичний бізнес страждає не лише тоді, коли російська ракета, або дрон знищують конкретне приміщення, а через погіршення транспортної доступності, перебої з перевезеннями персоналу, логістичні затримки і додаткові витрати на пересування та доставку. 

Звісно ж, на існування бізнесу як такого, дуже впливали постійні удари по українській енергетиці. За чотири роки великої війни Україна втратила 27 ГВт електрогенерації, з них 15,5 ГВт через окупацію енергооб’єктів. Прямі збитки енергосектору оцінюються у $24,8 млрд, з яких $14,2 млрд припадає на генерацію електроенергії. У спільній оцінці відновлення RDNA5 енергетика входить до числа найбільш постраждалих секторів, а потреби на її відновлення оцінюються майже у $91 млрд. 

Тож російська загарбницька війна б’є по бізнесу не лише прямим руйнуванням приміщень, а й через зростання вартості ведення справи. Підприємства несуть додаткові витрати на резервне живлення, безпеку, ремонт, переналаштування логістики, тимчасові переїзди, укриття для працівників і клієнтів. Саме тому в урядово-міжнародній оцінці RDNA5 потреби України на відновлення на наступне десятиліття зросли до $588 млрд, а серед п’яти секторів з найбільшими довгостроковими потребами є транспорт, енергетика, житловий сектор, а також торгівля і промисловість, на які припадає понад $63 млрд потреб. 

За даними YouControl, у 2025 році в Україні зареєстрували 28 913 нових компаній, а припинили діяльність 2 871. Найбільше нових компаній зареєстрували саме у Києві — 10 401, і водночас у Києві було найбільше припинень — 373 компанії. 

Також варто зазначити, що на столичний бізнес та його кількість впливають не тільки пошкодження від ударів. З початку повномасштабної війни значна частина підприємців обрала релокацію за кордон як спосіб зберегти бізнес. За даними Польського економічного інституту, у 2022–2025 роках українці відкрили там 123 600 бізнесів, а лише у 2025 році кількість нових компаній зросла на 72% порівняно з 2022 роком. Йдеться не лише про малий бізнес. Станом на кінець 2025 року в Польщі працювало майже 27 тисяч компаній з українським капіталом, а ще понад 109 тисяч українців зареєстрували аналоги ФОПів. Найбільш популярними сферами стали будівництво, торгівля, логістика та ІТ, тобто ті ж напрямки, які традиційно формували економіку українських міст, зокрема й Києва. 

Але частина бізнесу не витримує навантаження і змушена закриватися. За даними Міністерства юстиції України, станом на початок 2026 року у процедурах банкрутства перебувало 5486 юридичних і фізичних осіб, з яких 3412 — компанії. При цьому у 76% випадків серед юридичних осіб вже відкрито ліквідаційну процедуру, тобто бізнес фактично припинив існування. Ще 19% перебувають у процесі розпорядження майном, і лише 5% у процедурі санації, яка теоретично дає шанс на відновлення.

Звісно, ця статистика не лише про Київ, але вона показує загальну тенденцію.

Тож станом на зараз невідомо насправді скільки підприємців постраждало від російської агресії, скільки з них вже відновились хоча б частково, а яким довелось взагалі припинити діяльність. 

Що насправді відбувається з економікою міста?

Удари по бізнесу — це не лише історії окремих зруйнованих складів, виробництв чи офісів. Пошкодження бізнесу, руйнування, мобілізація, виклики через тривоги та вимкнення світла впливають не тільки на конкретного підприємця, а й загалом на економіку міста.

Насамперед йдеться про робочі місця. Зокрема через пряме руйнування підприємств, релокацію, нестачу кадрів, мобілізацію та відтік людей за кордон. За оцінками Центру економічної стратегії, ринок праці в Україні після початку повномасштабного вторгнення пережив одночасне падіння попиту і пропозиції: бізнеси не наймали, а люди не шукали роботу, а далі ці тренди розійшлися — потреба у працівниках поступово відновлювалася, тоді як кількість людей, готових працювати, зменшувалася через міграцію та мобілізацію. 

Адже Київ живе в режимі постійної загрози, тому підприємці дедалі рідше думають про розвиток на роки вперед. У лютневому огляді економіки ЦЕС зазначає, що погіршення ситуації в енергетиці на початку 2026 року негативно вплинуло на всі сектори економіки, погіршило настрої бізнесу та споживачів, а руйнування транспортної інфраструктури додатково вдарило по діловій активності. Тож наразі бізнес у Києві зараз набагато частіше думає не про масштабування, а про те, як пережити наступну зиму чи чергову масову атаку.

Особливо війна впливає на малий бізнес. Кафе, ресторани, майстерні, салони краси, невеликі виробництва, логістичні та сервісні компанії найсильніше відчувають не стільки разове руйнування, скільки накопичення постійних витрат. Старша економістка ЦЕС зазначила, що більшість українських підприємств уже придбали альтернативні джерела живлення, щоб пережити попередні зими, але залишаються вразливими через вартість експлуатації генераторів та стрімке зростання тарифів на електроенергію. За її словами, енергетична криза стала ще одним ударом для малого бізнесу, який і без того працює в умовах нестачі робочої сили, проблем із безпекою приміщень і перебоями у ланцюгах постачання. Особливо важливо тут те, що малі підприємства забезпечують приблизно половину робочих місць в Україні, а отже їхнє закриття автоматично означає зростання безробіття та подальшу еміграцію. 

Подібне трапилось з компанією Enjoy The Wood (детально ми розповідали в цьому матеріалі). Їхнє виробництво в Бородянці було повністю знищене під час окупації — цех вигорів дотла після того, як російські військові заїхали туди танком. Втрати оцінювалися приблизно у $2 млн, включаючи обладнання, приміщення та готову продукцію. Команді довелось релокували виробництво на Закарпаття, фактично запустили бізнес заново без державної підтримки та скоротити команду.

Частина столичних закладів і сервісів просто не витримує витрат на відновлення, ремонт, генератори, пальне, обладнання. Інші продовжують працювати, але втрачають прибутковість. Бізнеси, які раніше могли вкладати кошти у розширення, маркетинг чи нові точки, тепер змушені витрачати їх на відновлення приміщень чи обладнання для автономності.

За даними Опендатаботу, найчастіше бізнес мігрує або зі столиці, або до Києва. Зокрема, у 2025 році 11 765 компаній обрали Київ як нове місце реєстрації, що робить його головною точкою тяжіння для бізнесу в країні. Водночас саме Київ є і найбільшим джерелом відтоку: за рік зі столиці було здійснено 12 558 релокацій (у структурі всіх переміщень це близько 30%).

Також, за даними Опендатаботу, у 2025 році процедуру банкрутства розпочали 780 компаній. Найчастіше банкрутували підприємства в оптовій торгівлі, агросекторі, нерухомості, будівництві та роздрібній торгівлі. Найбільше таких процедур відкривали саме у Києві — 140 компаній, тобто 18% від усіх випадків по країні. 

Загалом, у Києві ситуація з підприємствами та бізнесом важка. Виробництва частіше релокуються або відкладають розширення, великі енергоємні підприємства працюють на нижчих потужностях, а частина підприємців взагалі згортають бізнес, бо не можуть відновитись після обстрілів, або більше не отримують прибутку в умовах війни.

Висновок

Київська економіка переживає надзвичайні виклики через повномасштабну війну. Російські атаки спричиняють як прямі руйнування бізнесів, так і значні непрямі втрати, що впливають на всі аспекти підприємницької діяльності. Хоча точну кількість постраждалих та відновлених бізнесів у столиці складно порахувати через відсутність єдиного реєстру та часткову засекреченість даних, наявна інформація свідчить про глибокий вплив війни на столичну економіку.

Наприклад, у Київській області було знищено 127 об’єктів повністю та понад 850 пошкоджено станом на січень 2026 року Особливо постраждав логістичний сегмент, де понад 23% складських площ (340 000 кв. м) у Києві було зруйновано або суттєво пошкоджено. Крім фізичних руйнувань, бізнес страждає від логістичних збоїв, скорочення попиту, відтоку робочої сили (через мобілізацію та міграцію) та постійних перебоїв з електропостачанням. 

Наразі універсального алгоритму відновлення для всіх бізнесів немає, оскільки кожен випадок є унікальним. Однак існують загальні підходи та державні інструменти підтримки. Зокрема, програма «Доступні кредити 5–7–9%» дає можливість підприємствам інвестувати в нове обладнання та альтернативні джерела енергії, що особливо актуально в умовах перебоїв зі світлом. Також працюють мікрогранти, які частково допомагають компенсувати втрати від руйнувань або релокації. 

Втім, попри наявність цих інструментів, основне навантаження з відновлення бізнесу лягає на самі компанії. За даними Центру економічної стратегії, до 80% капітальних інвестицій у відбудову у 2024 році забезпечувалися власними коштами підприємств. Це свідчить про те, що доступ до фінансування залишається обмеженим, а ефективність державної підтримки недостатньою. 

Водночас столичний бізнес встигає адаптуватись: компанії масово інвестують у генератори, сонячні панелі та інші альтернативні джерела живлення, щоб підтримувати роботу під час відключень електроенергії. Також шукають гроші на відновлення. Як, наприклад, кав’ярня на метро Лук’янівська, яка щонайменше чотири рази відкривалась після влучень.

Проте насправді неабияку роль мало б відігравати місто та держава. Адже без системної підтримки можливості бізнесу швидко вичерпуються, а частина підприємців вже зараз змушені закриватись. Одним із ключових кроків могло б стати створення єдиного відкритого реєстру пошкоджених і відновлених підприємств, який дозволив би оцінити масштаб втрат і координувати допомогу. Не менш важливою є створення зрозумілих і швидких механізмів компенсацій для бізнесів, що зазнали прямих руйнувань, а також впровадження тимчасових податкових і орендних пільг для тих, хто відновлюється або релокується до Києва. Наразі бізнес також стикається з дефіцитом робочої сили, тому потрібні програми перекваліфікації, підтримки ветеранів і залучення нових працівників. 

Але повна адаптація до постійних атак неможлива. Бізнес може зменшувати ризики, диверсифікувати процеси та швидше реагувати на кризи, але кожен новий удар потребує додаткових ресурсів і створює нові виклики. Без базової безпеки та стабільної інфраструктури економіка Києва і України загалом залишатиметься в режимі виживання. Завдання міста і держави максимально зменшити ці ризики і створити умови, за яких бізнес зможе не лише відновлюватися, а й планувати майбутнє.

Публікація створена «в рамках проєкту Інституту висвітлення війни та миру (IWPR) «Посилення громадського контролю» за фінансової підтримки Норвегії.

За зміст цієї публікації відповідає виключно Хмарочос. Цей матеріал жодним чином не може вважатися таким, що відображає позицію IWPR та Уряду Норвегії.