Олексій Прищепа: «Сьогодні кожен сам собі медіа, але не кожен здатний створювати сенси»

В українському світі комунікацій та івент-менеджменту ім’я Олексія Прищепи давно стало синонімом прискіпливості та стратегічного підходу. Протягом багатьох років його професійна ідентичність була нерозривно пов’язана з брендом Fairmont Grand Hotel Kyiv, де він створював проєкти, що визначали культурний ландшафт столиці: від гучних кінопрем’єр до глибоких поетичних вечорів і благодійних маркетів.

Проте сьогодні Олексій входить у новий етап. У відвертій розмові ми обговорили, чи важко «хлопчику з Лісового масиву» було стати обличчям люксового сегмента, чому сучасний піар — це передусім психологія та як у 40 років нарешті дозволити собі просто видихнути.

тренч Cover

ELLE: Олексію, готуючись до інтерв’ю, я жартома думала назвати його «Чи є життя після Fairmont?». Це був величезний етап, з яким у тебе пов’язано дуже багато. Як ти сьогодні формулюєш для себе особистий бренд Олексія Прищепи на цьому перехідному етапі?

Олексій Прищепа: Знаєш, зараз якраз той момент, коли я наново формулюю це визначення. Протягом багатьох років мені було психологічно важливо на щось спиратися: на сильних партнерів, на масштабні проєкти, на авторитетний бренд готелю Fairmont. Це давало відчуття стабільності. Але зараз прийшло усвідомлення: я сам по собі вже давно є брендом. Виявилося, що для ринку Олексій Прищепа — це самостійна одиниця, просто я через певну внутрішню скромність або відсутність зайвої самовпевненості не завжди це акцентував.

Сьогодні я чітко бачу свій шлях: це синергія PR та івент-менеджменту. Багато проєктів, які народилися у Fairmont, — як-от Movie Night або Charity Market — логічно залишилися зі мною, бо вони є продуктом моєї візії. Мій близький друг і талановитий продюсер Денис якось влучно зауважив, що мій Instagram зараз виглядає як набір пострелізів. У ньому багато роботи, але мало мене. Тому зараз мій пріоритет — додати бренду структурності. Я хочу, щоб люди бачили не лише результат заходу, а й ті філософські сенси, які я транслюю світу через свою роботу.

костюм Bobkova

ELLE: Ти згадав про сенси. Який зараз запит у ринку? Що потрібно клієнту сьогодні: класичний глянець, соціальний піар чи особисте просування?

О.П.: Ринок став набагато складнішим і водночас чеснішим. Класичний піар у чистому вигляді, як ми його знали 10 років тому, сьогодні мало кому цікавий. Купуючи послуги піарника, клієнт насамперед купує його експертизу, його мережу контактів (networking) і здатність зібрати навколо продукту правильну аудиторію.

Ми бачимо, як війна та пандемія змінили медіаландшафт. Глянець трансформувався: залишилося лише кілька знакових видань, і я не плекаю ілюзій щодо швидкого приходу нових світових брендів на кшталт Vanity Fair чи GQ. Сьогодні кожен сам собі засіб масової інформації. Instagram і таргет дозволяють кожному стати гучним, але не кожному — змістовним. Зараз у ціні пролонгація продукту: анонс, яскравий івент із глибоким підтекстом (часто благодійним) і якісний постпіар. Саме цей ланцюжок створює додану вартість, за яку готовий платити ринок.

ELLE: Твої проєкти — Movie Night, Charity Market — стали знаковими. Яка їхня подальша доля? Чи побачимо ми їх на інших майданчиках?

О.П.: Для мене було принципово важливо зберегти ці проєкти. З ними багато чого пов’язано, я вклав у них величезний ресурс. Проєкт Charity Brunch, наприклад, — це мобільний формат, він може жити в будь-якому просторі, що відповідає високим стандартам сервісу та естетики. Щодо Movie Night — це унікальне поєднання кіно та атмосфери готелю. Я й надалі докладатиму максимум зусиль, аби всі ці проєкти продовжили своє життя.

Я закрив усі свої професійні гештальти у Fairmont. Ми вивели івенти в готелі на рівень мистецтва: на нашій сцені виступали такі глибини, як Олексій Вертинський, Римма Зюбіна, Олеся Жураківська. Ми робили театральні перформанси, поетичні вечори та великі благодійні концерти. Останнім кроком стало преміальне кіно. Разом із Green Light Films ми показали фільми за участі Ізабель Юпер  та Анджеліни Джолі. Це формат для вибагливої аудиторії, яка цінує контекст. Я планую активно продовжувати розвивати цей напрямок – можливо, у Fairmont або вже на нових п’ятизіркових локаціях Києва.

тренч Litkovska

ELLE: Олексію, у твоїй роботі межа між клієнтом і другом часто розмивається. Чи вдалося тобі вибудувати той самий «Рубікон» у стосунках з людьми, з якими ти працюєш?

О.П.: Це моє вічне питання. Я за своєю природою дуже віддана людина — я Овен, і якщо я з кимось «у човні», то перший прийду на допомогу в будь-якій ситуації. Але з роками навчився проводити комерційні кордони. Дружба не має ставати виправданням для порушення професійних домовленостей.

Водночас я не вмію працювати «сухо». Кожен проєкт для мене — це психологічне дослідження. Я намагаюся не просто промоутувати людину чи бренд, а віднайти ті справжні тригерні точки, які зрезонують з аудиторією. Піар — це не маски, це проявлення справжньої суті. Тому мимоволі ти зближуєшся з клієнтом, стаєш частиною його світу. Але тепер я чітко розумію: ми можемо бути друзями, але в робочий час ми партнери, які створюють якісний продукт.

ELLE: Світський Київ — це середовище, де репутація будується роками, а руйнується за секунду. Які твої особисті «червоні прапорці» в роботі?

О.П.: Головний «червоний прапорець» — це неповага до мого часу та особистого простору. Раніше я міг реагувати різко, зараз став м’якшим, але принципи залишилися. Наприклад, коли мені дзвонять у неділю ввечері, коли я проводжу час із батьками, щоб обговорити колір стрічок на букетах, — це для мене маркер дилетантства.

Ще один момент — запит «на вчора». Якщо мене запрошують на захід сьогодні на вечір, це означає лише одне: у організаторів «провис» список гостей і вони намагаються терміново закрити дірку. Я ціную свій бренд і бренд своїх гостей занадто високо, щоб бути «запасним варіантом». Ринок зараз проходить через своєрідне чистиліще, і я свідомо обираю працювати лише з тими, хто розуміє цінність підготовки та етики комунікацій.

ELLE: Якби ти сьогодні писав книгу про свій шлях у світському житті, з чого б почав?

О.П.: Я б почав із фіналу — з того моменту, де я знаходжуся зараз, а потім розкрутив би цю спіраль назад, до хлопчика з Лісового масиву. Це довгий шлях трансформації. Я пройшов через усе: був масовкою, яка плескала в долоні на шоу, працював на ТБ, супроводжував дизайнерів на Ukrainian Fashion Week, бачив їхні сльози та тріумфи за лаштунками. Я міг бути усюди одночасно.

Цей досвід — мій найбільший капітал. Я не починаю з нуля в сорок років. Я починаю новий етап з величезним багажем знань, розчарувань і перемог. Моє єдине побажання собі зараз — нарешті навчитися «видихати». Відпустити всі внутрішні затиски і просто насолоджуватися процесом створення краси.

Фото: Ганна Дворянець