Рецензія на фільм «Проєкт "Аве Марія"»

Науково-фантастичний фільм «Марсіянин» з Меттом Деймоном, який вирощував на Марсі картоплю, щоб вижити й повернутися додому, безсумнівно знайшов своє місце у шанувальників жанру наукової фантастики. Його успіх тісно пов'язаний з першоджерелом — романом письменника Енді Віра. Вір написав ще один відомий роман у цьому жанрі, який тепер оживає у стрічці «Проєкт "Аве Марія"», де головним героєм стає... учитель фізики. Але він не звичайний учитель, адже його грає Раян Ґослінґ.

Для Ґослінґа роль вчителя не є новою, бо він вже втілював вчителя двадцять років тому у драмі «Напів-Нельсон», за яку він отримав першу номінацію на «Оскар». Проте ці ролі надзвичайно різні. У «Проєкті "Аве Марія"» його герой Райленд Ґрейс опиняється на борту величезного космічного корабля, який мандрує за межами Сонячної системи в пошуках відповіді на проблему, що може знищити Землю. Спочатку він не памятає, хто він, проте поступово пригадує, як працював вчителем фізики у школі, а тоді його науковими дослідженнями з минулого життя зацікавилися представники уряду. Так він стає частиною секретного «Проєкту "Аве Марія"», що має на меті врятувати людство від загадкових космічних мікроорганізмів астрофагів, що охолоджують наше Сонце.

Тобто якщо в «Марсіянині» герой Деймона мав вижити сам на непридатній для життя планеті, то тут на плечах персонажа Ґослінґа лежить відповідальність за долю всієї планети та нашої Сонячної системи. Високі ставки, еге ж? Особливо, коли ти опиняєшся сам у далекому космосі, де навіть немає можливості зв'язатися з Землею, а інші члени екіпажу загинули. Але якщо хтось і може впоратися з цим, то це Ґрейс, який не корчить із себе всемогутнього й безстрашного героя, а показує в кадрі усі ті емоції, які б відчувала на його місці звичайна людина: відчай, страх, сумнів, проте він також знаходить гумор в цій патовій ситуації, без якого ніяк. Та й варто зазначити, то Ґрейс не весь час буде сам у космосі...

В акторських здібностях Ґослінґа сумніватися не доводиться, проте серцем фільму «Проєкту "Аве Марія"» є саме дружба його героя з... інопланетянином, який теж мандрує космосом, щоб вирішити для своєї планети проблему з астрофагами. Він називає його Роккі, на честь відомого персонажа Сільвестра Сталлоне, і далеко не кожній історії кохання у кіно вдається так зворушити серце глядача, як дружбі Ґрейса та чарівного малюка Роккі. Завдяки їм та мастерності Ґослінґа переконати нас у тому, що Роккі — справжній, дві з половиною години фільму пролітають майже на одному подиху. Філу Лорду та Крістоферу Міллеру дійсно вдалося зняти якісну екранізацію книги Віра, яку варто побачити на великому екрані, бо ніщо так не відволікає від нашої тяжкої реальності, як мандри космосом в компанії Ґослінґа.

Особлива гордість бере через те, що цей великобюджетний фільм з Голлівуду, який зарубіжні критики називають «найкращим фантастичним фільмом останнього десятиліття», українці порівнюють з нашим рідним блокбастером «Ти — космос» режисера Павла Острікова, що вийшов минулої осені. І якби мені дали вибір між цими двома фільмами, то я б ще раз подивилася в кінотеатрі саме «Ти — космос». Ні, це не тому, що фільм «Проєкт "Аве Марія"» — поганий, але це справжня фантастика, що у нас тепер є такий шедевр, як «Ти — космос», з яким можна порівнювати голлівудські стрічки з такими акторами першої величини, як Ґослінґ.

«Проєкт "Аве Марія"» — чудовий голлівудський блокбастер у жанрі фантастики, хоча це лише друга найкраща роль Ґослінґа, де він грає астронавта (тут перше місце назавжди зайняв байопік «Перша людина», де він втілив Ніла Армстронґа). Приємно бачити, як такі екранізації оригінальних творів збирають чималу касу («Проєкт "Аве Марія"» поки що є найкасовішим американським фільмом року), бо нам дуже потрібні такі стрічки, де світ рятує шкільний вчитель, а не супергерой.