Паливні кризи 1973 року та 2026-го: як світ перелаштовувався тоді й зараз?

П’ять місяців паливної кризи, яку спричинило закриття Ормузької протоки внаслідок нападу США й Ізраїлю на Іран, вже відчутно вплинули на глобальну економіку. Сьогодні Дональд Трамп оголосив, що домовився з Іраном про двотижневе перемир’я та відкриття протоки, якою проходить чверть світових нафтопродуктів. Ціни на нафту відразу впали на 15%. Із початку дня Ормузом пройшли вже 10 суден, чотири з яких іранські.

Та навіть якщо тимчасове припинення вогню обернеться тривалим миром, наслідки перерви у постачанні палива відчуватимуться ще довго. Про це попереджають і європейські чиновники, й західні оглядачі. До Європи все ще прямують нафтові танкери, які вийшли з Перської затоки до закриття Ормузу: ті, що оминають південь Африки, йдуть 35-45 днів. Тобто для Європи перерва у постачаннях лише починається.

Велика криза 1973 року та її тривалі наслідки

Нинішня криза цілком може мати такі ж далекі наслідки для транспорту та автомобілізму, як і нафтова криза 1973 року — перша й найбільша в історії енергетична криза.

Передумови для тієї кризи дещо перегукуються з нинішніми: її запустила так звана «війна Йом-Кіпур». Тоді, у жовтні 1973 року Сирія та Єгипет напали на Ізраїль, намагаючись відвоювати Синайський півострів та інші окуповані Ізраїлем території. Арабські країни-експортери нафти оголосили повне ембарго на постачання нафти всім ізраїльським союзникам, передусім США і Західній Європі.

Ембарго діяло пів року: його зняли у березні 1974-го. На той час ціна нафти у світі зросла на 300%. Особливо сильно здорожчало пальне у США.

Американський уряд закликав менше користуватися автомобілями, ділити поїздки на кількох людей, їздити з меншою швидкістю. Президент США Річард Ніксон попросив АЗС не продавати бензин у суботу та неділю, й цьому заклику послідували 90% заправок. Авіакомпаніям рекомендували скоротити кількість рейсів. Міста відмовлялися від рідзвяної ілюмінації.

Криза призвела до зникнення велетенських американських автомобілів. Габаритні автівки стали витіснятися компактнішими японськими машинами, які споживали менше бензину. Автовиробники змушені були налагоджувати випуск менших, легких моделей.

З часом популярність великих автівок поновилася — ми про це неодноразово писали, як і про ризик, який становлять завеликі автомобілі в містах. Хто знає, можливо, нинішня криза знову стимулює виробників зменшувати габарити.

Читайте також: Американські автомобілі вже більші за танки Другої світової війни

Вже у листопаді 1973-го Ніксон оголосив «проєкт незалежність», який передбачав інвестиції в атомну енергетику. Втім, атомні станції в США так і не набули такого ж значення, як у Франції чи Швеції.

Примітно, що в американській пресі активно поширювалися карикатури на арабів, і ці зображення нерідко нагадували нацистські антисемітські карикатури: жадібні багатії з гачкуватими носами.

По Європі криза вдарила не менш болюче. Нідерланди, Західна Німеччина, Швейцарія й Австрія заборонили на приватні автомобілі та авіарейси у неділю. Нідерландам довелося запровадили карткову систему на бензин, оскільки країна, яку арабські держави вважали особливо проізраїльською, підпала під повне ембарго. Франція девальвувала франк і прискорила свою ядерну програму настільки, що на початок 1990-х отримувала близько 80% електрики з АЕС. Данія та Нідерланди почали системно інвестувати у вітрову енергетику.

Західноєвропейські міста вже на той час потроху відмовлялися від автомобілецентризму, зокрема на тлі все впливовішого екологічного руху, і нафтова криза значно прискорила цей процес. Громадський транспорт і велодоріжки стали здаватися економічно та політично виправданою стратегією.

Як змінює світ нинішня криза?

Країни вже запроваджують заходи для економії пального, і деякі ідеї лишилися незмінними за пів століття. Так, єврокомісар із енергетики Дан Йоргенсен порадив запроваджувати «неділі без автомобілів» та карткову систему на продаж пального — це ті ж заходи, до яких Європа вдавалася у 1970-х. Він також рекомендував знизити максимальну швидкість руху на автострадах, заохочувати користування громадським транспортом, переходити на дистанційну роботу.

В австралійському Мельбурні тимчасово скасували плату за проїзд у поїздах, автобусах і трамваях, щоб знизити кількість автомобілів на дорогах. Оператори громадського транспорту в США очікують зростання пасажиропотоку. «Їхати на метро завжди буде дешевше, ніж в автомобілі», — каже Ренді Кларк з Управління громадського транспорту Вашингтона, пише Bloomberg CityLab.

В Україні наразі відбуваються протилежні процеси: міста оголошують про підвищення цін на проїзд, а уряд запроваджує допомогу водіям автомобілів. Водночас Польща та Іспанія також розглядають послаблення податків на пальне.

Видання нагадує, що коли під час криз люди пересідали з приватного транспорту на громадський, ця тенденція закріплювалася на довгий час. У січні 1974 року кількість пасажирів громадського транспорту в США зросла на 4,2%, і навіть після зняття ембарго ця частка не впала. Так само зростання кількості пасажирів спостерігалося у 2008 році під час стрибку цін на пальне.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну дані Google зафіксували значне зростання активності на зупинках громадського транспорту у 25 європейських країнах в лютому-травні 2022 року.

Варто однак враховувати, що найбільш вразливими до паливної кризи можуть ставати саме ті, хто не може пересісти на громадський транспорт і перейти на дистанційну роботу. Це можуть бути бідні мешканці населених пунктів із поганим сполученням або ті, чий робочий графік не передбачає гнучкості.

Рушад Нанаватті, виконавчий директор організації RMI, вважає оптимальними заходами для міст впровадження тимчасових велосипедних і автобусних смуг. Саме їхня тимчасовість амортизує потенційну негативну реакцію громадськості. При цьому ці заходи тактичного урбанізму дешеві у впровадженні, а ефект помітний негайно. Так, у 2017 році влада Массачусетса виокремила автобусну смугу завдовжки в милю, використавши лише помаранчеві конуси. Час поїздки скоротився на 20%

Коментарі:

*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті