Як полюбити себе, відновити зв’язок із собою та своїм тілом: особистий досвід beauty-редакторки ELLE.UA Олени Медвінської

Скільки я себе пам’ятаю, на всі мої скарги щодо непередбачуваності життя та складнощів довгострокового планування моя мама завжди відповідала: «Всесвіт нестабільний, тому не варто чекати стабільності та спокою — ані від нього, ані від людей та подій».

Дійсно, ми живемо в часи, коли кожен новий день приносить із собою «чорного лебедя», про яких так багато говорить у своїх книгах доктор філософії Нассім Талеб — по суті, це досить рідкісне та абсолютно непередбачуване явище, яке тягне за собою цілу низку несподіваних подій.

«Нам слід пристосуватися до існування Чорних лебедів, а не намагатися їх передбачити. Ми багато чого досягнемо, якщо зосередимося на тому, чого не знаємо, тобто на антизнанні», — пише Талеб.

Сьогодні кожному з нас відкривається нескінченна кількість можливостей для того, щоб не просто осягнути цю філософію, а й опанувати її чи не досконало. Кожен день приносить із собою новини, які здатні збити з ніг, але ми все ще продовжуємо шлях.

Крім того, сьогодні кожному з нас надається можливість відшукати внутрішню опору, без якої ми будемо гнутися і ламатися під вітром невизначеності. І тіло — це саме та головна, базова опора, яка здатна на набагато більше, ніж ми можемо собі уявити. Погодьтеся, адже нікому з нас у дитинстві не говорили: «Довіряй своєму тілу і вивчай його», але замість цього ми регулярно чули настанови про те, що «Добре вчися, розвивай мозок, будь розумницею». Нас не вчили слухати та чути тіло, а тим більше — взаємодіяти з ним на всіх рівнях.

Ви запитаєте: а навіщо це взагалі потрібно? Як мінімум для того, щоб знати про себе правду, адже тіло все пам’ятає і ніколи не бреше. Як максимум — керувати тілом для виконання тих чи інших завдань максимально ефективно. Це саме та навичка, якого мені бракувало після восьми років духовних практик, медитацій, розстановок. Не так давно, буквально цієї зими, я завершила одне з дистанційних навчань у моєї майстрині, яка живе в іншій країні, і подумала про те, що мені ніяк не вдається потрапити до неї на навчання з взаємодії з тілом. А такі навчання можливі тільки на «живих» офлайн-заходах, інакше сенсу не буде. 

Дуже швидко після мого запиту я отримала редакційне завдання відправитися на курс «Відродження» до Мирослави Маміної. Перший ступінь називається «Жіноча природа. Як бути, ресурсною, сексуальною, привабливою жінкою». 

Організатори обіцяла практичний курс, що дозволить створити найважливіші стосунки, стосунки з собою, а також власною жіночою природою, тілесністю, емоційністю та сексуальністю. В процесі ми мали навчитись управляти м’язами тазового дна, покращити чутливість у сексі та оргазмічність, а також спробувати цілющі практики на пробудження сексуальної енергії.

Структура першого ступеня передбачає теоретичну частину — розвиток сексуальної культури та жіночої анатомії, акцент на медичні, метафізичні та психосоматичні аспекти жіночого здоров`я. А далі — практики на пробудження чутливості піхви, тестування вихідного стану інтимних м`язів, активація і укріплення м`язів тазового дна, опанування роботи глибинних м`язів піхви, енергетичні практики на пробудження і активацію жіночої сексуальної енергії, а також комплекс індивідуально підібраних вправ для кожної учениці.

Ранок навчального дня Мирослава почала зі слів про те, що «Жінка править станом», і мені відразу починає подобатися цей захід — я відчуваю, як плечі ніби самі собою розправляються, а спина стає рівною. Тіло миттєво реагує на слова про жіночу велич і гідність. 

Мирослава Маміна

У перший день навчання — їх усього два на першому рівні — ми слухаємо теорію і дізнаємося про те, що такі базові процеси, як, наприклад, прийом їжі, також можуть стати частиною процесу налагодження відносин із тілом. Так, є їжа, яка може сприяти духовному зростанню, а є та, яка «заземлює» — вино, м`ясо, хліб і молоко. 

Також ми, як на уроках біології колись, але тепер максимально детально, наче під мікроскопом, ніби заново пізнавали свої статеві органи, особливості секреції статевих залоз. Але анатомією справа не обмежилася — я дізналася, що фантазії під час сексу з чоловіком або мастурбації мають колосальне значення для потоку енергії. А саме: якщо ви уявляєте під час сексу зі своїм партнером іншого чоловіка (або жінку — неважливо) — ваша енергія витікає до того, кого ви в цей момент візуалізуєте, хоча її міг би отримати ваш чоловік. Якщо ви дивитеся порно, а не мастурбуєте на своє відображення в дзеркалі – вашу енергію отримують герої фільму, хоча наповнитися нею могли б ви самі. 

Увечері після першого дня мій чоловік, знаючи, що на два дні навчання нам рекомендували відмовитися від м’ясних продуктів, приготував вечерю з восьминогом. Сівши за стіл і почавши вечеряти, я чітко вловила сигнал від тіла: переді мною дуже смачні страви, але просто зараз я хочу іншу їжу.

Це не означає, що щось краще, а щось гірше, ні. Просто на даний момент моє тіло «замовляє» інші продукти. Це був перший і вельми відчутний сигнал від тіла, який замість тисячі слів говорив: я рухаюся у правильному напрямку. 

Також після першого дня навчання у нас було домашнє завдання з вивчення своїх статевих органів, і ще одна практика, яка стала моєю звичкою. А саме: якщо після складного дня, напруженого спілкування або бурхливих подій вам потрібно очистити енергетичне поле, потрібно прийняти душ з головою. Для цього не обов`язково мочити волосся — я порівнювала відчуття з надітою на голову шапочкою для душу, по якій зверху текла вода, і повноцінним обмиванням. Відчуття були однаковими. 

На другий день ми також більшу частину дня вивчали теорію, під час якої дізналися, що сексуальна енергія здатна програмувати та змінювати реальність. Я взяла для себе, — навіть великими літерами в блокноті записала про те, що мозок чоловіка влаштований таким чином, що він не чує повчань і передачу знань від жінки. І що всі мої складні спроби «донести інформацію» будуть провалені. Я згадала в цей момент, що в наших стосунках доходить до смішного: після кожного навчання або щоразу, коли я дізнавалася якусь важливу інформацію, я прагнула поділитися нею з чоловіком, але в результаті він повторював ті самі істини, почуті у випадковому відео з TikTok. 

А ближче до вечора на нас чекали практики, де ми взаємодіяли з собою та один з одним, але насправді — завжди лише з собою. Ще один з інсайтів полягає в тому, що немає сенсу злитися або ображатися на людей, коли вони роблять те, що викликає в нас шквал емоцій. Фактично, найкращим рішенням у цей момент буде поглянути на себе і свої чесні внутрішні відчуття, і задатися питанням: «А що саме в мені ти зараз прагнеш мені показати або відображаєш»?

Ми завершили перший етап навчання короткою груповою медитацією, відпустили все, що заважає рухатися вперед, назустріч новим знанням, новій собі та новому життю. Яке настає прямо зараз. 

Незважаючи на те, що теми, які ми обговорювали протягом цих двох днів, є досить табуйованими в суспільстві та вельми інтимними, мені було дуже комфортно як висловлювати їх, так і ставити будь-які запитання, перебуваючи в полі Мірослави. Це те особливе відчуття, коли тебе приймають без оцінок — без осуду, без нав`язування якихось думок і правил, — воно відчувається шкірою. Його так рідко можна зустріти в сучасному світі, що неможливо з чимось переплутати.

Мабуть, саме через це, тільки вдома я зрозуміла, що у мене був настільки розслаблений стан довіри, що я зовсім забула і не попросила індивідуальні практики для взаємодії з тілом. Цим, а також іншими важливими справами, я планую зайнятися в травні, на другому етапі навчання.

А поки що я доповнила щоденний список beauty-ритуалів кількома вправами, які засвоїла на курсі. Так, якщо мені потрібно зібрати навколо себе гарне й «якісне» жіноче поле, я не задіюю розумовий чи мовний процес, а замість цього просто починаю працювати м’язами тазового дна. І ще отака практика, яку краще виконувати перед дзеркалом: зжати м’язи тазового дна, в процесі сказати собі комплімент, а потім розслабитись. Далі — знову зжати м’язи тазового дна та прийняти словами: «Так, я така».

Помічаю, що ця практика працює в полі, навіть коли я просто чую комплімент в свою сторону, і замість звичайного «Дякую» відтепер з моїх вуст звучить: «Так, я така».