Я виключила себе взагалі від доньки Грицька Чубая, - Соломія Чубай

Про це співачка, культурна менеджерка, волонтерка, громадська діячка Соломія Чубай розповіла у проєкті "Європейці" з Лесею Вакулюк на Еспресо. 

"Насправді просто в нас удома не говорилося про тата. У нас говорилося, що він великий поет, що він геній. І дуже маніпулювалося іменем тата: наприклад, «от за таку доньку твій тато перевертається в могилі» - це була найбільш почутіша фраза, яку я чула завжди. Тобто «ти не дотягуєш, бо ти не така геніальна, як тато». Насправді я виключила себе взагалі від доньки Грицька Чубая. Це належало тільки Тарасу Чубаю. Грицько Чубай був тільки в Тараса Чубая. Він мав право писати пісні, він мав право про нього говорити. Якось так у нас у сім'ї було заведено, що я не дотягую до Грицька Чубая. Коли я почала займатися батьком і коли я прийшла до нього - тато помер у 33, а я прийшла до батька в 33, - Маркіян Іващишин покійний, який був директором мистецького об'єднання «Дзиґа», мені казав: «Ти теж його донька, ти - його донька». І письменниця Мар'яна Кіяновська казала: «Ти його донька, роби щось». Я «робила щось», я постійно присвячувала йому вечори. Але усвідомлення того, що я його донька і я достойна бути донькою Грицька Чубая, почалося вже в мене в 33. Я зробила «П'ятикнижжя». Воно отримало Гран-прі на Форумі видавців. Ми це видали з Видавництвом Старого Лева. І це повністю книжка, яку я набирала вручну. З дизайн-студією «Графка» ми придумували дизайн. Це вірші татові, там є листи його до Лишеги. Передмова Костика Москальця", - розповіла вона.

Соломія Чубай зауважила, що набирала текст вручну, бо робила це із самвидаву Грицька Чубая "П'ятикнижжя". 

"Я набирала вручну нередаговані варіанти, які виходили до того часу. Тобто я його вибудувала так, як тато його б сам вибудував. І ми зробили такі в книжці аплікації, бо він дуже любив писати листи і ще до них щось там домальовувати, доклеювати. Тобто в нього такі мистецькі були листи до його друзів чи до мами. До мами він спалив всі листи через ревнощі. Коли вже отримала Гран-прі, я потім зробила один фільм, а потім ми з Михайлом Крупієвським «Чубай. Говорити знову» зробили, ще фільм. І в мене був ще один гештальт незакритий, це його вірші для дітей, які я просто хочу так зробити, як я хочу зробити, - де дитина зможе бавитися цією книжкою. Тобто не просто красиві картинки і тексти. І це єдине, що зараз у мене не закрито. Але мені зараз 46, і для мене я зрозуміла певні речі - що я достойна, достойно несла його прізвище, бо я його шалено люблю.

Читайте також:У мене було відчуття, що я в якомусь певному віці померла і народилася заново. А в тата так не сталося, він помер фізично, - Соломія Чубай

Я не знаю, який він був. Звісно, що я створила собі якийсь образ з якихось уривків, уламків, зшила цю ковдру кольорову, в яку я іноді загортаюся. Але я точно знаю, що, коли в мене шалений брак коштів чи якихось речей, мені якийсь гонорар приходить - від татових роялті чи щось таке приходить, я не знаю звідки. Я не думаю, я не вірю в цю історію, що він там на небесах пишається мною, не впевнена в цьому. Але точно я знаю, що я стала йому підтримкою і вивела його ім'я. Тобто зараз є вулиці, названі в його честь, усі знають його біографію. Його більше стало в соцмережах, у вікіпедіях, чого не було. Бо я постійно, мені треба було побачити Грицька Чубая, бо цей геній не може просто так щезнути. Але я вважаю, що він ще має ще більше вистрілити, тому що він достойний бути на цьому п'єдесталі Шевченка, Франка, Стуса, тобто таких більш впізнаваніших. Як і Ліна Костенко чи Леся Українка", - сказала вона.