Як знайти баланс між продуктивністю і відпочинком

Щодня ми споживаємо більше інформації, ніж наш мозок здатен опрацювати. Новини, факти, знання та нескінченні відео із соцмереж накривають нас потоком, до якого складно адаптуватися. Водночас повністю відмовитися від цифрового середовища чи сповільнити темп життя для більшості з нас — майже неможливо.

Тож як знайти баланс між прагненням усе встигнути, залишатися продуктивними, розвиватися — і водночас відновлюватися та відчувати комфорт?

Відповідь на це питання шукає нейробіологиня Міту Стороні, яка роками досліджує фізіологічні ритми людини, цикли активності мозку та взаємодію між тілом і розумом. Результатом став новий, гіперефективний підхід до роботи й прогноз принципово відмінної ери розумової праці, до якої варто готуватися вже зараз.  

Свій метод вона описує у книзі «Гіперефективність. Як увімкнути мозок на повну потужність» видавництва #книголав. Це не про самопримус чи жорстку дисципліну, а про розуміння того, як функціонує мозок — і як вибудувати роботу так, щоб вона підсилювала, а не виснажувала.

Сучасна робота — це «танець»

Докторка Міту має на увазі постійний рух між інтенсивністю та відновленням. Такий підхід дозволяє «розумовому двигуну» працювати достатньо швидко, щоб прогрес був помітним, але не надто швидко, адже перенапруження призводить до періоду слабкості. Вона пише, що система «танцю» має:

«По-перше, підлаштовувати темп під конкретний тип розумової роботи. По-друге, змінювати темп за степеневим законом, підтримуючи високий темп лише впродовж коротких сплесків активності, а низький — значно довше. Це дозволяє зберегти ритмічні піки натхнення, зробивши їх максимально ефективними».

У книзі описано три режими роботи, завдяки яким ця система може працювати в балансі: повільна потужність, оптимальна для відновлення ресурсів, відпочинку та мріяння; «золота середина», вдала для розумової праці, концентрації та вирішення проблем (тут залучається префронтальна кора); та «режим швидкого реагування», який має вмикатися лише в екстрених випадках для самозбереження. Саме майстерний контроль над ментальним ритмом, у якому змінюються згадані режими, забезпечує наступний крок до оптимізації роботи мозку. Саме цьому нас вчить «Гіперефективність».

Про цифрові та фізичні сигнали

Один із способів впливати на мозок, описаний Стороні, полягає у використанні спеціальних впливів на організм. Мозок отримує інформацію від тіла нон-стоп — саме це допомагає налаштовувати його роботу відповідно до середовища. Ми можемо використовувати це. Наприклад, фізична активність безпосередньо впливає на розум через перемикання симпатичної та парасимпатичної нервових систем. Стояння та ходіння розширюють фокус уваги та сприяють творчому мисленню. Так само вільні необмежені тілесні рухи сприяють креативності. Окрім цього, авторка книги дає поради щодо тактильних стимулів — світла, запаху, доторків тощо.

Переваги цифрових сигналів полягають у доступності та розподіленій обробці інформації, а також у її різноманітності та здатності обирати форму подачі (вже зараз ми можемо завантажити великий текст у ШІ та прослухати його приємним для нас голосом у дорозі). Проте присутні й виклики. Цифрове середовище надзвичайно виснажує сучасну людину, Міту наводить приклад із листуванням:

«Дослідження Кока показали, що люди витрачають від п’яти до п’ятнадцяти разів більші зусилля, щоб викласти складні ідеї в електронному листуванні, ніж за спілкування віч-на-віч. Що далі ми відходимо від природного способу спілкування, то більшим стає розумове навантаження».

Практичні поради від Міту Стороні

Загалом гіперефективність досягається тоді, коли людина поєднує ритмічну роботу зі зменшенням залежності від суто віртуальних стимулів. Окрім цього, авторка книги дає багато конкретних порад, що стосуються взаємодії розуму та тіла, використання фізичних вправ для «калібрування» мозку, структурування робочих сесій. 

Наприклад, Міту радить обмежувати інтенсивну розумову працю чотирма годинами на день і працювати «хвилеподібно», щоб уникнути вигорання. Також важливо прислухатися до ментальної втоми, позбуватися «розумового сміття» та, звичайно, знижувати екранний час:

«Розум сучасної людини — це інтелектуальний конвеєр, що перетворює інформацію на знання. Інформаційне навантаження постійно збільшується, а темп змін стрімко зростає, що вимагає від розуму значно більшої віддачі. І робити це доводиться в нових умовах невизначеності, де звичні ризики зникли, поступившись місцем новим із мережевим ефектом».

Гіперефективність зовсім не вимагає кардинальної зміни життя — зміни в організації праці та дозвілля в наш час часто невідворотні. Натомість Міту Стороні пропонує посібник, який допоможе вам відчути комфорт у світі вічного бігу по колу й поступово покращити рівень адаптації до нових викликів. «Гіперефективність. Як увімкнути мозок на повну потужність» — це наукове видання без «кліше», яке здатне не лише здивувати, а й змінити ваше життя на краще.