Як мистецтво переосмислює трагедію на Чорнобильській АЕС

26 квітня 1986 року світ сколихнула найбільша в історії людства техногенна катастрофа. Під час експерименту на четвертому реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. В атмосферу вирвалася хмара радіоактивного пилу, а вітер поніс небезпечні ізотопи далеко за межі України — вони осідали на землю, проникали у воду й впливали на цілі екосистеми. Наслідки аварії й досі залишаються предметом досліджень і дискусій у світовій науковій спільноті.

Чорнобиль осмислюють не лише науковці, а й митці. Книги, фільми, візуальне мистецтво, фотографія й навіть відеоігри по-своєму переосмислюють катастрофу та її наслідки. Розповідаємо, як ця тема проявляється в різних мистецьких практиках.

Евакуація з зони, Чорнобиль, 8 травня 1986, Віктор Марущенко

Художнє переосмислення 

Тут неможливо оминути творчість Марії Примаченко. Дім української художниці був розташований усього за 60 кілометрів від атомної станції. Перед аварією їй снилися тривожні сни, які вона вважала віщими. Українська мисткиня Крістіна Катракіс згадувала, що за кілька днів до катастрофи Примаченко подарувала їй картину зі словами: «Дивись, це — червоний звір, який проковтнув зорі». Катракіс досі вважає катастрофу звіром, який проковтнув зорі. 

Фото Марії Примаченко з особистого архіву Івана Примаченко

У перші тижні після аварії, коли почалося відселення жителів навколишніх сіл, Примаченко хвилювалася, що доведеться покинути дім. Та згодом вирішила, що атома не боїться, бо вже надто стара, а більше переживає, чи не боятимуться люди її «заражених» картин.

У її пізніших роботах тема Чорнобиля проступає по-різному — через мотиви екологічної тривоги, хвороби і пам’яті про ліквідаторів.

Марія Примаченко «Отаким снився четвертий блок. По ньому будуть рости квіточки. А будуть нести діточки квіточки. Як пам’ятник буде навік коло нього. Будуть прилітати голубчики наші герої Спасли нас пішли від нас», 1988 рік

Марія Примаченко «Квіти виросли коло четвертого блока», 1990 рік

Художнє переосмислення Чорнобиля можна побачити і в роботах Віктора Зарецького, Ади Рибачук і Володимира Мельниченка, Людмили Мєшкової, а також художників-ліквідаторів Олега Векленка та Дмитра Нагурного.

«Чорнобильська Венера», Віктор Зарецький, колекція Едуарда Димшиця

Серед сучасних митців до цієї теми послідовно звертається й Роман Гуманюк. Художник народився 1985 року в Бішкеку й від раннього дитинства тяжів до живопису. Сьогодні він працює на перетині різних жанрів і технік, формуючи власну виразну мистецьку мову. Уже в 2000 році в Національному музеї образотворчих мистецтв Киргизстану відбулася його перша масштабна виставка «Під зоряним небом», присвячена трагедії Чорнобиля.

Через дванадцять років, відвідавши Прип’ять, митець переосмислив цю тему в новому циклі робіт — виставці «Вогні Прип’яті, або Тіні Чорнобиля», що вперше була представлена у Бішкеку. 

Роман Гуманюк. «Вогні Прип’яті, або Тіні Чорнобиля»

Фотографія 

Однією з найвідоміших фотосерій, присвячених Чорнобилю, стали роботи Віктора Марущенка. У своїх світлинах фотограф осмислює не лише масштаб техногенної катастрофи, а й її людський вимір — історії тих, чиї життя назавжди змінила аварія.

Упродовж кількох років Марущенко знімав у Чорнобилі, а згодом присвятив цій темі близько двадцяти виставок в Україні та Європі. Його роботи — не просто документ епохи, а уважний погляд на крихкість людини перед катастрофою, створеною власними руками. Водночас ці фотографії фіксують і соціальні зміни, що супроводжували переломний момент в історії країни.

Кінематограф 

Навколо теми Чорнобильської катастрофи виросли десятки документальних і художніх стрічок. Однією з найпомітніших став мінісеріал «Чорнобиль» від HBO, що вийшов у 2019 році. Його створив сценарист Крейг Мезін, а режисером виступив Юган Ренк.

У центрі сюжету — екранізовані розповіді учасників подій, що вижили після вибуху на найбільшій електростанції країни, і людей, які займали керівні посади. Значна частина сюжету мінісеріалу базується на спогадах жителів Прип`яті, розказані у книзі Світлани Алексієвич «Чорнобильська молитва».

Чорнобильська катастрофа не лишилася в минулому. Світ досі осмислює її наслідки, а митці продовжують шукати нову мову, щоб говорити про пам’ять, відповідальність і досвід катастрофи з новими поколіннями.

Побачити, як трагедію переосмислюють сьогодні, можна і наживо. Просто зараз кияни та гості столиці можуть відвідати в «Українському домі» виставку «Чорнобиль. Об’єкт укриття», що поєднує документальні свідчення — від аварії на ЧАЕС і ліквідації її наслідків до влучання російського дрона в новий безпечний конфайнмент.