Війна на оксамитових подушечках: вулицями Венеції пронесуть артефакти зі зруйнованих міст України

Венеційська бієнале сучасного мистецтва традиційно є однією з найпомітніших культурних подій у світі. Цьогоріч інтерес до неї вийшов далеко за межі професійної спільноти. Причиною стало рішення організаторів дозволити участь Росії в офіційній програмі 61-ї бієнале, що викликало бурхливу реакцію в Італії та по всій Європі.

Ще на початку березня міністри культури та закордонних справ 22 країн підписали спільний лист із закликом не допускати Росію до участі у виставці.

Міністр культури Італії Алессандро Джулі заявив, що не відвідає відкриття бієнале на знак протесту проти присутності російського павільйону, а Європейський Союз призупинив трирічний грант для бієнале на суму 2 млн євро.

Крім того, 30 квітня міжнародне журі виставки подало у відставку на тлі скандалу, пов’язаного з участю Росії та Ізраїлю.

Україна, зі свого боку, неодноразово закликала організаторів переглянути це рішення та зберегти принципову позицію, якої дотримувалися у 2022–2024 роках.

Рішення допустити російський павільйон надихнуло митців із різних країн на низку протестних акцій напередодні та в день офіційного відкриття бієнале 9 травня.

Однією з таких ініціатив став незалежний арт-проєкт Reliquiae, який представить у Венеції привезені з України артефакти – свідчення війни.

Учасники планують презентувати його 8 і 9 травня у формі світської процесії, що пройде від залізничного вокзалу Венеції традиційними туристичними маршрутами. На червоних оксамитових подушечках кожен нестиме одну «реліквію» – закопчений фрагмент пошкодженого російським дроном монастиря бернардинів у Львові, уламок цеглини з розбомбленого одеського будинку, прострілену табличку з назвою українського міста або символічну мистецьку композицію.

Ініціатором проєкту є італійський художник і дизайнер Вальтер Еспедіто Тренто.

- Ця ідея виникла як певною мірою провокаційний жест у відповідь на рішення організаторів знову відкрити російський павільйон на Венеційській бієнале, аргументуючи це тим, що «культура поза політикою». Тож ми хочемо продемонструвати наші реліквії як наслідки «великої російської культури», – розповів Укрінформу митець.

Ми поспілкувалися з Вальтером, а також з іншим учасником проєкту – італійським дизайнером Паоло Койя наприкінці квітня, коли ініціатор Reliquiae приїхав до України, щоби знайти звичайні предмети, які у Венеції мають постати як символічні реліквії історії та пам’яті.

«КОЛИ СИНЬЙОР БУТТАФУОКО ВІДКРИВ БІЄНАЛЕ ДЛЯ РОСІЙСЬКОГО РЕЖИМУ, МЕНЕ НІБИ ПІДІРВАЛО»

Художник, дизайнер і арт-директор проєкту Вальтер Еспедіто Тренто живе і працює в містечку Чістерніно, у регіоні Апулія на півдні Італії. Він керує студією NÙEVÙ та реалізує проєкти, пов’язані із сучасним дизайном і просторовими інсталяціями.

Вперше до України Вальтера привів його арт-перформанс, який він проводив у різних країнах Європи близько 17 років тому. Разом із закваскою – натуральними дріжджами – митець подорожував європейськими містами, де з місцевого борошна випікав хліб, демонструючи спільність європейських народів.

У його випадку ця ідея набула буквального продовження: згодом «на дріжджах артпроєкту» в Італії у нього народився син від української мисткині зі Львова. Хоча пара наразі живе окремо, Україна залишилася важливою частиною його життя.

За словами митця, сприйняття України в Італії суттєво змінилося за останні роки. Раніше багато його співвітчизників бачили її як щось малопомітне на великій “червоній плямі”, якою на мапах позначали Радянський Союз. Сам Вальтер, який тоді, за його словами, був “радикальним ліваком”, асоціював Україну з бідністю та відсталістю.

Особисте знайомство з українцями змусило його глибше зацікавитися історією країни. Під час подій Євромайдану він уже підтримував українців у соцмережах і намагався пояснювати їхню позицію італійській аудиторії.

Паралельно він працював над мистецькими проєктами та підтримував зв’язки з українськими митцями, передусім зі Львова.

- Щоразу, приїжджаючи туди, я відчував, що там постійно відбувається якесь творче бродіння: усе динамічне, живе, жваве. Я почувався там як у Берліні й постійно хотів бути частиною цього процесу, – згадує митець.

Новий 2022 рік Вальтер зустрічав у селі на Львівщині, а згодом повернувся до Італії. Після 24 лютого він був серед перших італійців, які на кількох мікроавтобусах вирушили до кордону, щоб евакуювати дружин і дітей своїх друзів.

- Відтоді я постійно залучаю українських митців до своїх проєктів в Апулії. Я весь час думав, що маю щось зробити для України. Міг би поїхати до друзів на фронт, але це здавалося мені надто “журналістським” жестом: я побачу їх, вони побачать мене – і що далі? А коли синьйор Буттафуоко (президент Венеційської бієнале П'єтранджело Буттафуоко, – авт.) відкрив двері Венеційської бієнале для російського режиму, мене ніби підірвало: «Ах так? Тоді я покажу вам справжню «велич» російської культури. Так і виникла ідея проєкту Reliquiae», – розповідає Вальтер.

Він звернувся до українських митців-художників, письменників, поетів із пропозицією знайти предмети, які можуть стати арт-реліквіями, надавши їм повну свободу вибору й покладаючись на їхнє відчуття історичного моменту.

На момент нашої розмови Вальтер уже отримав “реліквії” зі Львова, Києва, Бучі, Миколаєва, Тернополя та Черкас і очікував на ще кілька з Харкова та інших міст.

Під час процесії вулицями Венеції їх нестимуть близько десяти учасників проєкту, серед яких будуть італійські митці зі своїми роботами та представники української громади в Італії.

«РОСІЯ НЕ МАЄ ЖОДНИХ МЕЖ НАВІТЬ У ЖОРСТОКОСТІ»

Італійський дизайнер і митець Паоло Койя, який уже майже десять років живе в Україні, представив у проєкті Reliquiae свою роботу з використанням шрапнелі з Бучі.

Паоло також походить із регіону Апулія, де, за його словами, російська пропаганда досі доволі поширена. Він має власний досвід донесення теми російсько-української війни до італійського суспільства, яке часто не готове сприймати пряму демонстрацію жорстоких реалій війни.

Митець розповів, що ще у 2022 році створив для виставки в Мілані роботу – картину з обличчям Путіна з прямим поглядом, з якої звисали уламки ракет.

- Моя ідея полягала в тому, щоб відвідувачі подивилися в очі Путіну і доторкнулися до предметів, якими він убиває людей. Але ніхто цього не зробив, і це мене шокувало. У той момент я зрозумів, що в Італії комунікація має бути іншою, – каже Паоло.

Коли Вальтер Еспедіто Тренто запропонував йому взяти участь у проєкті, у митця виникла ідея використати для своєї “реліквії” привезену з Бучі шрапнель – маленькі сталеві “дротики” з оперенням завдовжки кілька сантиметрів. Тисячі таких елементів, що набирають великої швидкості під час вибуху, російські війська застосовували в боєприпасах проти цивільного населення.

Для своєї роботи Паоло використав прямокутну основу з м’якого матеріалу, який можна прострелити, пофарбовану в кольори українського прапора. У центрі – зображення потемнілого серця, що символізує вмираюче життя. Його перекреслюють червоні стрічки, закріплені шрапнеллю, як метафора заперечення Росією самої цінності людського існування.

- Коли людину уражають сотні таких елементів, вона помирає повільною, болісною смертю. Це воєнний злочин. Саме тому я передав цю роботу Вальтеру – щоб показати, що Росія не має жодних меж навіть у жорстокості, – пояснює митець.

«RELIQUAIE Є ПРОДОВЖЕННЯМ ІДЕЇ СПІЛЬНОСТІ ЄВРОПЕЙСЬКИХ НАРОДІВ»

Щоб полегшити глядачам сприйняття закладеного у проєкті Reliquiae символізму, Вальтер Еспедіто Тренто підготував стікери та закладки з QR-кодами, які ведуть на сайт ініціативи, й активно поширює інформацію про неї в соцмережах. Окрім того, обговорюється ідея розміщення QR-кодів безпосередньо на одязі учасників процесії, наприклад, на спині.

І Вальтер, і Паоло переконані, що зможуть донести до публіки ідею проєкту: хтось поставить запитання, а хтось просто відсканує код.

- Ніщо не зупинить ідею, час якої настав, – з усмішкою кажуть митці.

Як ілюстрацію цієї тези Паоло наводить історію зі свого досвіду.

Під час виставки в Мілані він демонстрував роботу з використанням шрапнелі з Бучі, подібну до тієї, що нині представлена в проєкті. Його аудиторію тоді становили близько 200 студентів, і коли митець намагався пояснити ідею роботи, стало очевидно, що вона складна для сприйняття. У певний момент слово взяли двоє лікарів, присутніх у залі, і спонтанно почали пояснювати з медичної точки зору, наскільки небезпечною є така шрапнель і які наслідки вона має для людського організму.

- Якщо спочатку я був самотнім художником із одним твором перед двома сотнями молодих людей, то завдяки цьому випадку з лікарями я впевнений, що з виставки вийшли 200 людей, які зрозуміли, що відбувається в Україні. Тож я вже не був таким самотнім, – каже Паоло.

Після акції у Венеції Вальтер планує перевезти українські “реліквії” до Чістерніно, де вони експонуватимуться з 30 травня до 30 вересня у старовинній церкві Санта Марія ді Константінополі.

Тоді ж він має намір оголосити збір коштів серед місцевої громади на підтримку проєкту. Наразі ж він частково фінансується через онлайн-платформу Kickstarter, зокрема, там збирають кошти для випуску друкованої продукції і каталогу.

На запитання, чи готові італійці вийти із зони комфорту, щоби зрозуміти меседж Reliquiae, Вальтер відповідає, що робить для цього свій внесок.

- Для мене життя, мистецтво і культура майже нерозривні, – каже митець. – Цей проєкт, як і моя подорож Європою, є продовженням ідеї спільності європейських народів. Як людина, яка завжди дотримувалася лівих поглядів, я бачу, що італійське суспільство досить м’яке і вразливе до російської пропаганди. Можна вдавати, що культура поза політикою, але я переконаний: не може бути політики без культури і культури без політики. І якщо ти не займаєшся політикою, настане день, коли політика займеться тобою.

За словами Вальтера, італійцям подобаються ситуації, що провокують дискусії, тож цьогорічна Венеційська бієнале і скандал довкола неї ще довго залишатимуться у центрі уваги. У цьому контексті він прогнозує, що мистецька реакція на запрошення російської сторони, зокрема у вигляді його проєкту Reliquiae, також буде помітною.

Надія Юрченко, Київ

Фото Євгена Котенка