«Прикол, який вийшов з під контролю»: як створюється «Нашебачення» і чому абсурд — найкоротший шлях до сердець глядачів

Сьогодні, 7 травня, у ЦКМ КПІ відбудеться «Нашебачення» — альтернативний музично-комедійний всесвіт, де замість звичних правил працюють іронія, хаос та абсолютна свобода для експериментів.

Проєкт з’явився у 2024 році як благодійна альтернатива «Євробаченню». За ним стоять Badstreet Boys — об’єднання коміків, музикантів і ведучих, де кожен відповідає за власну частину цього контрольованого хаосу: Володимир Дантес — за музичне наповнення, Вася Байдак та Антон Тимошенко — за сценарний гумор, Олег Свищ — за комунікацію з артистами, а Слава Кедр — за музичну імпровізацію та живу енергію шоу.

Самі творці називають «Нашебачення» «приколом, який вийшов з-під контролю». Втім, за мемами та абсурдом стоїть масштабний продакшн, десятки людей у команді й головне — благодійна мета: збір коштів для ЗСУ. Напередодні шоу ми поговорили з продюсерами та ідеологами проєкту — Юрою Карагодіним, Сеньйором Єжу та Славою Кедром — про те, як створюється «Нашебачення» і чому цей формат так сильно відгукнувся глядачам.

Сеньйор Єжу 

Ваша роль в «Нашебачення» — це більше про стратегію та контроль, про створення гумору й креативу чи про глобальну комунікацію, яка зшиває шоу докупи?

Сеньйор Єжу: Я — той хлопець, який намагається пояснити хаосу, що він має бути організованим. Якщо серйозно, то я, як «клей». Бігаю між Юрою, який генерує ідеї зі швидкістю світла, і Славою, який заряджає емоції, і намагаюся, щоб ми всі рухалися в одному напрямку. Я про стратегію того, як цей наш «трактор абсурду» доїде до фіналу і не розвалиться по дорозі. 

Який саме момент у процесі створення проєкту приносить найбільше професійне задоволення?

Сеньйор Єжу: Коли ти стоїш десь у кутку, дивишся на сцену і бачиш: люди в залі забули, що в них є телефони. Вони підняли очі, вони сміються, вони в шоці. Ти розумієш — «воно живе!». Усі ці безсонні ночі, суперечки в чатах і мільйон правок раптом перетворюються на чисту, концентровану емоцію прямо тут і зараз. Це безумовний кайф. 

Як ваше бачення сучасного українського контенту сформувало образ «Нашебачення»? 

Сеньйор Єжу: Ми просто зрозуміли, що «дорого» — це не про бюджети, це про смак. А «професійно» — це коли ти не робиш вигляд, що ти професіонал, а просто робиш свою справу так, ніби від цього залежить доля галактики. Мій підхід в тому, щоб бути максимально щирим. Якщо нам смішно, то буде смішно і глядачу. Якщо нам болить — глядач відчує. Ми не намагаємося бути телевізійними, ми прагнемо бути живими. 

Юрій Корогодін

Реалізація івентів такого рівня це завжди стрес-тест для всієї команди. Що саме допомагає зберігати контроль та холодну голову під час пікових навантажень?

Юрій Корогодін: Гумор. Якщо в нас на майданчику щось падає — я жартую. Якщо відключається світло — я жартую. Стрес — це просто дуже поганий жарт, який треба переписати. Коли ти сприймаєш проблему як частину вистави, стає легше. Ну і ще кава. Багато кави. І думка, що завтра це стане легендарною історією, яку ми будемо переказувати на пенсії. 

Що є головною асоціацією з «Нашебачення» для вас як для творця? Коли ви чуєте назву проєкту, що першим спадає на думку?

Юрій Корогодін: Електричний розряд. Знаєте такий момент, коли ти торкаєшся чогось і тебе трохи «смикає»? Це воно. Це не про спокій, це про енергію, яка пробиває наскрізь. Назва «Нашебачення» для мене — це як сигнал «увага, зараз щось буде», який лунає десь у підсвідомості. 

Кожен новий випуск здається масштабнішим за попередній. Як вам це вдається? 

Юрій Корогодін: Ми не граємо в гру «більше, вище, сильніше». Ми граємо в гру «щиріше, ближче, цікавіше». Масштаб не в кількості світла на сцені, а у кількості людей, які відчули, що вони тут свої. Коли ти перестаєш намагатися вразити всіх, і починаєш намагатися достукатися до кожного, то масштаб приходить сам. 

Слава Кедр 

Як вам вдається створювати ту щирість, через яку аудиторія відчуває близькість до «Нашебачення» ще на етапі анонсів? 

Слава Кедр: А я просто не вмію по-іншому. Секрет у тому, щоб бути не «брендом», а людиною. Люди тягнуться до людей, а не до логотипів. Якщо я відчуваю мурашки — значить, відчують і вони. 

Іноді геніальна на папері ідея не працює, а іноді стає народним хітом. Як ви розумієте, що жарт або концепт «вистрелить»? 

Слава Кедр: У нас є «тест на сміх у чаті». Якщо ми кидаємо ідею в груповий чат і через 30 секунд там починається потік стікерів, мемів і «ти хворий на голову, це геніально» — це воно. Якщо ми починаємо сперечатися «чи це доречно», тоді ідея мертва. Щирість не треба тестувати фокус-групами, її треба тестувати власною реакцією. 

Якби «Нашебачення» треба було описати однією емоцією — що б це було? 

Слава Кедр: Це відчуття, коли ти на американських гірках: спочатку тобі трохи страшно, потім ти кричиш від захвату, а в кінці виходиш і кажеш: «Хочу ще!». Це суміш адреналіну, легкої істерії і безмежного тепла. Мабуть, це емоція щасливого шоку.