Федір Кричевський: музи і родичі з картин першого ректора Академії мистецтв

Картини під час війни, як люди, потребують захисту. Живописні роботи одного з  найвидатніших українських художників – Федора Кричевського – пам’ятні кожному. Зокрема, твори «Автопортрет у білому кожусі», «Наречена», триптих «Сім’я», з актуалізованими нині об’єднаними сенсами «Любов», «Сім'я», «Повернення»,  перебувають поза своїм постійним домом, Національним художнім музеєм України. Вивезені разом з іншими найкращими роботами у 2022 році під обстрілами для представлення в дружніх європейських країнах, два місяці погостювали в рідних стінах у межах виставки «В епіцентрі бурі. Сецесія в Україні» з кінця листопада 2023-го, коли внаслідок ворожих атак українські музеї зустрічали відвідувачів, вмикаючи генератори. Місія культурної дипломатії триває.

Генеральна директорка Національного художнього музею України Юлія Литвинець ексклюзивно повідомила Укрінформу, що скоро живописні шедеври Федора Кричевського разом з іншими найкращими творами українських митців поціновувачі матимуть нагоду побачити за океаном – у США. А ми тим часом з очільницею музею та завідувачем науково-дослідного відділу графіки НХМУ Данилом Нікітіним з’ясовуємо, скільки всього збереглося робіт першого ректора Української академії мистецтв, який був одним з її засновників у буремному 1917 році; чи вдалося впродовж останнього часу знайти ті твори, про які не знали раніше; та чи малював митець у радянський час вождів.

Згадуємо також про участь картин Федора Кричевського у Венеційській бієнале; замовчування його творчості упродовж дванадцяти років із кінця 1920-х років; захоплення подорожами й фотографуванням із другом Іваном М’ясоєдовим. А ще розібралися, чому «Портрет дружини художника Лідії Старицької на золотому тлі» та «Портрет дружини Наталі» – це незвичайна особиста історія митця.

ФОТО ОГОЛЕНОЇ НАТУРИ, ІСТОРИЧНІ ДУМИ КОБЗАРІВ І ЗАКОХАНІСТЬ В УКРАЇНСЬКІ ОБРАЗИ

Мистецтвознавці констатують: від Ренесансу Федір Кричевський узяв співучість та гнучкість видовженої лінії, її ритмічність і спрощеність композиційної форми; від кубізму – міцну конструктивність та лаконічність побудови форми і композиції; від імпресіонізму та фовізму – яскраву декоративність малярства, зокрема, легкість сміливого мазка, чистоту і прозорість кольору. «Він нагадував майстрів Ренесансу», – так згадував про свого наставника його учень Сергій Григор’єв, ректор Київського художнього інституту у 1951–1955 роках.

Федір Кричевський народився в багатодітній сім’ї 22 травня 1879 року в Лебедині – нині це Сумщина, а після скасування козацького полково-сотенного управління місто входило до Харківської губернії. Батько працював земським фельдшером у Ворожбі неподалік Лебедина, де минуло дитинство майбутнього художника. Обдарованому юнакові довелося вчитися в Московській школі (училищі) малярства, скульптури й архітектури та Петербурзькій академії мистецтв – бо імперія поневолювачів українських земель, зруйнувавши заклади Гетьманщини, концентрувала навчання митців виключно на своїй предківській території.

Ще в дитинстві Федора і його старшого брата Василя батько брав із собою на ярмарки в Лебедин, Суми, Охтирку, Ромни, де кобзарі співали історичні пісні й думи. Загалом Російській імперії не вдалося викорінити козацького духу, хоча немало збігло часу після того, як саме в Лебедині після різанини в Батурині восени 1708 року жорстокий ставленик поневолювача України Петра І князь Меншиков чинив розправу над прихильниками гетьмана Івана Мазепи. До слова, Василь Кричевський став творцем нового українського стилю в архітектурі – Українського архітектурного модерну та автором Державного герба УНР, проєкт якого Центральна Рада ухвалила 22 березня 1918 року.

Федору Кричевському російські критики і цензори дуже швидко почали дорікати, що він мав «слабость любить все родное». Хоча саме за виразно українську «Наречену» після закінчення Академії мистецтв 1910 року йому присвоїли звання «Художник» із правом викладати в середніх та вищих навчальних закладах і надали безоплатне закордонне мистецьке відрядження на рік. Тож мав можливість ознайомитися з роботами художників в Австрії, Італії, Німеччині та Франції. А коли – як звіт після поїздки – виставив поряд з італійським мотивом «Ринок у Римі» картину «Весільний обряд в Україні», в Петербурзі потрапив у немилість. Крім того, для захисту диплому Федір Кричевський писав і другу роботу. Вона – «Оплакування Христа» – довго перебувала у сховищах через релігійну тематику. Вперше її показали лише 2017 року в ювілейній виставці «Майстер і час» у НХМУ.

Щоби розуміти закоріненість художника в українські традиції та історію, а також усе знати про його талант і обізнаність із зарубіжним мистецтвом, треба ще повернутися в його юність. Вступивши на навчання 1896 року в Школу малярства, скульптури й архітектури, Федір Кричевський потоваришував із молодим непересічним маляром Іваном М’ясоєдовим – єдиним сином відомого заможного художника-передвижника Григорія М’ясоєдова, який мав поблизу Полтави, в Павленках, великий маєток (нині це територія Полтавської гравіметричної обсерваторії). Молоді митці часто влаштовували малювання оголеної натури, наслідуючи античні скульптури. Це не могло не викликати неабиякої цікавості у місцевих мешканців. До речі, із тих часів збереглися десятки фотозображень Федора і Григорія, якого батько в листах називав Аполоном. Напевно, тоді досить рідкісний фотоапарат був у заможній родині М’ясоєдових

Удвох друзі-митці побували на коронації короля Англії Едварда XVII 9 серпня 1902 року. 23-річного Федора Кричевського в офіційну делегацію взяли як управного маляра, якому доручити виконання рисунків церемонії.

СЕСТРА МАРІЯ У 70 ПОДАРУВАЛА МУЗЕЄВІ КАРТИНУ, НА ЯКІЙ ФЕДІР КРИЧЕВСЬКИЙ ЇЇ ЗОБРАЗИВ 11-РІЧНОЮ

Через картини Федора Кричевського можна знайомитися з родиною і колом найближчого спілкування. «Портрет Параскеви Кричевської – матері художника», який зберігається в колекції НХМУ, він написав у 1904 році, після поїздки до Великої Британії. Мистецтвознавці зазначають, що на стилістику і настрій цієї роботи українського митця вплинув шедевр англо-американського майстра Джеймса Вістлера «Аранжування у сірому та чорному. Портрет матері» (1871). На обох – жінка, зображена сидячи, в профіль, у чорній сукні. Федір Кричевський зробив контраст між темним силуетом сукні та кольоровим багатством оточення, серед якого найактивніший елемент – барвиста українська хустка. Відтак його художній твір значно емоційніший, він дотичний до традиції українського малярства, коли почуття передають за допомогою кольору.

У Полтавському художньому музеї зберігається «Портрет Варвари і Марії Кричевських», створений у 1902–1903 роках. Старша і молодша сестра-підліток художника зображені в народному одязі і є уособленням упевнених у собі українських жінок. Традиційні автентичні строї є однією з ознак творчості митця, який захоплювався українською старовиною, колекціонував вишиванки та інше вбрання, а також предмети побуту. «Федір Григорович був безмежно закоханий в народне мистецтв, тому все… тішило його зір, викликало непідробне захоплення. Він просто не міг намилуватися скарбами в скринях», – згадував художник Леонід Чичкан.

До колекції Лебединського художнього музею імені Бориса Руднєва входить  рання імпресіоністична робота Федора Кричевського «Дівчинка в блакитному». На ній він зобразив у 1900 році теж молодшу сестру Марію – одинадцятирічною. Вона стоїть із розпущеним каштановим волоссям на тлі зелені в довгій блакитній сукні. Білий крислатий капелюх обрамлює контури обличчя, а чорна нитка намиста додає контрасту до світлих тонів убрання. У руках тримає два довгих пера павича – розповідають, що понад століття тому їх використовували як елементи декору та оберіг від негативної енергії. Картину музею у 1960-му подарувала 70-річна сестра художника Марія.

У Національному художньому музеї України зібрано найбільшу кількість живописних робіт Федора Кричевського – 62. Серед них лише кілька можна вважати ідеологічними. Хрущов серед селян (1940–1941) мало впізнаваний, «Шахтарська любов» 1935 року зображує пару молодих людей. У «Переможцях Врангеля» (1934–1935), щоправда, чітко зображено червоноармійців; проте й ці образи не вписуються в канони соцреалізму.

Триптих «Життя» – одну із найвизначніших та найвідоміших своїх робіт Федір Кричевський написав у 1927 році. Картина є найяскравішим взірцем українського модернізму з елементами ар-нуво. Центральна частина «Сім’я» наступного року привертала особливу увагу відвідувачів Венеційської бієнале та італійської преси. А частина «Повернення» – зображення батьків із безногим солдатом – експонувалася в 1933 році на виставках у Копенгагені та Варшаві.

ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ, ОДРУЖЕННЯ, ДІМ ІЗ ШЕСТИКУТНИМИ ДВЕРИМА, «ТАРАС БУЛЬБА» І ЗНИЩЕНИЙ «ДОВБУШ»

Київська сторінка життя і творчості Федора Кричевського розгорнулася 1913 року. Митець став спочатку викладачем, а згодом – директором Художнього училища. В його мистецькому доробку з’явилася, зокрема, картина «Три покоління». У центрі цього полотна – Лідія Старицька, з якою познайомилися в Шишаках на Полтавщині. Також є «Портрет дружини художника Лідії Старицької на золотому тлі». Цю жінку, яка мала доньку, дослідники називають музою митця впродовж майже восьми років.

У 1917-му Федір Кричевський одружився з Наталією Павлівною Савицькою – двадцятидвохрічною ученицею Київського художнього училища, яку він теж малював. Дослідниця Валентина Рубан-Кравченко вважала, що Лідія Старицька благословила шлюб. Такий висновок мистецтвознавиця зробила з опису ситуації в листі Катерини Кричевської-Росандич – двоюрідної онуки художника по лінії Василя Кричевського. Федір, який у всьому довірявся Лідії, привів вагітну Наталію познайомити й запитав поради, що йому робити? Старицька відповіла: «Одружуйся!».

Тоді, в період буремних історичних подій, Федір Кричевський, Олександр Мурашко, Георгій Нарбут, Михайло Бойчук, Василь Кричевський та інші діячі засновували омріяний державний вищий мистецький навчальний заклад в Україні – Українську академію мистецтв. Уже в 1919-му художникові довелося перебратися в Шишаки. Далі були роки намагань не потрапити під молох радянських розправ за проукраїнську позицію.

Пізніше Катерина Кричевська-Росандич (1926–2021) описувала свої дитячі враження про той будинок. Уперше вона там побувала трирічною, коли її батько – Василь Кричевський-молодший – працював у сусідніх Яреськах на зйомках фільму Олександра Довженка «Земля». Вдруге – влітку 1937-го. Одинадцятирічною запам’ятала хату з різбленням і шестикутними дверима, де зберігалися роботи раннього періоду творчості «діда Феді», а також портрет її прадіда Григорія Яковича Кричевського.

У 1932–1933 роках Федір Кричевський поїхав працювати в Харківський художній інститут. Робив ескізи сценографії та костюмів до постановки опери Миколи Лисенка «Тарас Бульба». Готував ескізи на конкурс пам’ятника Тарасові Шевченку. Тоді завершив створювати п’ятиметрову картину «Довбуш» (1931–1932), яка в Харківському художньому музеї згоріла під час нацистської окупації.

За анонімною заявою НКВС у 1934 році відкрив справу на «буржуазного націоналіста» Федора Кричевського. Зокрема, «підшили» фотографії, на яких ексректор вітався за руку з гетьманом Павлом Скоропадським в Українській академії мистецтв. Тоді художника врятував студентський друг Ісаак Бродський, який створив портрети Леніна і майже всіх знаменитих комуністів. Він особисто приїхав у Київ захищати того, хто юнаком ставав стіною за нього в Петербурзькій академії, коли його намагалися образити інші.

Перед Другою світовою війною радянська влада знову почала задобрювати українських митців. Федору Кричевському у 1939-му присвоїли ступінь доктора мистецтвознавчих наук, а навесні наступного року надали звання заслуженого діяча мистецтв УРСР. Проте у 1943-му художника позбавлять того звання. Адже спочатку не евакуювався в Уфу (бо не оформили виїзд дружині), а згодом знову не вписався у плани спецорганів, виїхав за кордон. У 1946-му чотири місяці хворим добирався до Києва, де його вже позбавили житла. Прилаштувався поблизу столиці, в Ірпені. А наступного року 30 липня митця не стало.

ДОСЛІДЖЕННЯ 222 ГРАФІЧНИХ ТВОРІВ І НОВЕ ВИДАННЯ ПРО ФЕДОРА КРИЧЕВСЬКОГО

У колекцію Національного художнього музею України у 2020 році меценати передали 222 графічних творів художника Федора Кричевського. Це рисунки, начерки й ескізи зі збірки Ольги Гершуні, яка отримала великий архів першого ректора української Академії мистецтв у спадок від матері, Аріадни Павлівни, яка близько спілкувалася з удовою митця, Наталею Кричевською, та опікувалася нею в останні роки життя. Документальну частину, пов’язану з життям Федора Кричевського та його родини, Ольга Гершуні подарувала музею у 2018 році. Про існування цих матеріалів було відомо раніше, частину творів показували на виставках, проте системне вивчення і дослідження їх відбувається нині.

Завідувач науково-дослідного відділу графіки НХМУ Данило Нікітін каже, що ескізи та начерки дають можливість моделювати, як художник працював над образами та сюжетами своїх картин. Наприклад, є багато варіантів начерків до поеми Тараса Шевченка «Катерина». Деякі з них Федір Кричевський виконав  лише  олівцем та кольоровані аквареллю, а окремі встиг почати писати темперою на полотні. Художник зображував, зокрема, Катерину замріяну та в розпачі; зустріч Івасика з батьком-москалем, і фінал, коли Івасик із кобзарем слухають пташок.

«Можна робити висновок, що Федір Кричевський малював начерки відповідно до свого хисту та рівня майстерності з надією, що, може, його роботи буде схвалено», – каже Данило Нікітін. – Його грандіозна творча індивідуальність у такий спосіб намагалася протидіяти системі. Митцю доводилося зважати на її вимоги. Він не хотів. Але врешті-решт, радянський режим доконав його вже в 1940-ві роки».

Генеральна директорка Національного художнього музею України Юлія Литвинець розповідає, що в період сучасної повномасштабної російсько-української війни є великий запит на виставкові проєкти і видання про митців, чиї біографії за радянських часів спотворювали ідеологи або й зовсім замовчували. На «Книжковому Арсеналі» видавці презентують довгоочікуване дослідження «Федір Кричевський» Валентини Рубан-Кравченко. Науковці НХМУ стали консультантами у його підготовці й додали всі уточнення щодо атрибуції творів видатного українського митця станом на нинішній рік.

Достеменно відомо, що немало картин Федора Кричевського було втрачено в роки Другої світової війни. Однак музейники вважають, що з часом можуть бути виявлені нові роботи художника.

Самченко Валентина, м.Київ

Фото Олександра Клименка

Репродукції картин надав Національний художній музей України