Львів, якого вже нема: таємниці зниклих вулиць Підзамча та Клепарова

Район вулиць Богдана Хмельницького і Замарстинівської

Коли дивишся на цю світлину початку XX століття, зроблену з Високого Замку на схід, усвідомлюєш, як сильно змінився Львів за останні сто з лишком років. Вулиця Богдана Хмельницького, тодішня Жовківська, від району Рогачки прямує майже за горизонт, і лише поодинокі будівлі стоять по обидва її боки. Ліворуч видно частину промислового району Замарстинова і Гаврилівку, які ледве можна впізнати. Праворуч за високим комином – майже незабудовані поля Нового Знесіння. Вдалині праворуч визирає, вочевидь, костел Архистратига Михаїла у Малехові, а вдалині ліворуч на пагорбі – церква Святого Димитрія – єдиний орієнтир, за яким ми можемо реконструювати в нашій уяві цілковито незнайомий краєвид. Навколо церкви у зелені – поодинокі будиночки села Збоїщ, це властиво Старі Збоїща. Там, де тепер Нові Збоїща, забудовані у 1930-х роках між нинішніми вулицями Липинського, Мазепи і Грінченка, незаймані поля, як і в районі Замарстинова, де тепер вулиці Хвильового і Миколайчука. Неподалік нинішнього транспортного кільця, де вулиця Богдана Хмельницького перетинає вулицю Липинського, ліворуч видно стрункий ряд тополь, які ростуть над Полтвою. Вся нинішня вулиця Липинського (тодішня Річкова) – фактично була руслом Полтви, тоді ще гарної і чистої річки.

А на цій світлині кінця XIX століття ми бачимо синагогу Темпль (Храм), збудовану на теперішній площі Старий Ринок 1846 року і знищену німецькими нацистами під час Другої світової війни. Центр стародавнього українського Львова до побудови цієї синагоги мав назву площа Рибна, бо тут торгували рибою, від 1863 року площа стала називатися Нової Божниці, бо синагоги тоді йменувалися божницями. Від 1871 року площа отримала нинішню назву – Старий Ринок.

На передньому плані світлини видно криницю, яку відновили останніми роками, житлові будинки за синагогою ліворуч – це вулиця Богдана Хмельницького навпроти колишньої зупинки трамвая № 6. Одну з найбільших синагог Львова звели у стилі класицизму з елементами історизму за проєктом архітектора Івана Левицького. Ініціаторами спорудження божниці стали представники єврейського просвітницького руху «Гаскала» («Просвіта»), яких ще називали реформаторами чи прогресистами, тому Темпль ще називали синагогою прогресистів. Прогресисти виступали за зближення доволі замкнутої єврейської громади з народами, серед яких біблійному народові довелося жити на чужині, головно з поляками та німцями. Тому проповіді в новій синагозі виголошували німецькою і польською мовами, тут навіть запровадили хоровий спів і орган. Ортодоксальні львівські євреї вороже поставились до таких нововведень, переслідували популярного харизматичного проповідника прогресистів Абрагама Кона і врешті у вересні 1848 року отруїли його разом з усією родиною. Нині на місці спаленої 1942 року нацистами синагоги – невеличкий сквер із лавочками, а гранітна пам’ятна таблиця нагадує про одну з найбільших єврейських святинь Львова.

Між вулицями Ткацькою № 19 і Заводською № 21 за польських часів проходила вулиця Вільчків (у радянські часи – Бориславська), в подальшому ліквідована промисловою забудовою. Теперішня невеличка вулиця Узбецька – залишок вулиці Падеревського, яка з’єднувала вулицю Дашкевича з вулицею Східною.

Район теперішньої промислової забудови між вулицями Заводською, Шашкевича і Жовківською до Другої світової війни мав численну житлову забудову. Забудова ділянки між вулицями Крутою і Жовківською була повністю житловою. Вулиця Скидана, яка сполучає вулицю Остряниці з вулицею Донецькою, була глухим кутом.

Вулиця Підзамче і Караїмська тягнулися через колію до теперішньої вулиці Папарівка (тодішній район Папарівка). Паралельно до вулиці Караїмської на схід проходила неіснуюча тепер вулиця Горіхова, яка тягнулася до Папарівки; від часів СРСР на її місці виникла промислова забудова. Горішня частина вулиці Смерекової вздовж саду монастиря Святого Онуфрія до вулиці Замкової мала житлову забудову.

Західна сторона вулиці Промислової від № 21 і до кінця мала виключно житлову забудову. Від перетину вулиці Богдана Хмельницького з вулицею Опришківською до вулиці Нової Різні (теперішня Промислова № 9) проходила неіснуюча нині вулиця Адамова, пізніше забудована промисловими об’єктами. Теперішня вулиця Бобринського (до Другої світової війни – Акцизова) паралельно до вулиці Волинської тягнулася аж до вулиці Богдана Хмельницького.

Вулиця Кордуби, яка з’єднує вулицю Опришківську з вулицею Заклинських, була прокладена у 1950-х роках. Вулиця Липківського (колишня Яблоновського) до війни мала продовження від теперішньої вулиці Заклинських до вулиці Старознесенської (нині на цьому місці промислова забудова).

Вулиця Жовківська тягнулася на північ до перетину з теперішньою вулицею Липинського. На території сучасної промислової забудови колишню вулицю Святого Марціна (теперішня Жовківська) з вулицею Промисловою в районі різні (м’ясокомбінату) зв’язувала вулиця На Гаврилівці (назва походить від родині Ґабрієллі, яка мала тут фільварок у XVII столітті).

Вулиця Волинська мала продовження на схід від трамвайного депо № 2, вона пересікала сучасну вулицю Промислову і йшла далі паралельно, а закінчувалась На Гаврилівці.

Район вулиці Клепарівської

На території сучасного Краківського ринку між вулицями Клепарівською, Броварною, Базарною і Раппопорта розміщувався старий єврейський цвинтар, заснований ще 1414 року і закритий 1855 року. Після перенесення сюди в кінці 1940-х років Центрального колгоспного ринку, цвинтар остаточно знищили. Наприкінці 50-х років минулого століття на вулиці Базарній навпроти будівлі Краківського ринку на місці пустиря збудували цехи конвеєробудівного заводу (теперішні павільйони базару).

Східна сторона вулиці Клепарівської від перетину з вулицею Батуринською була забудована включно з тим місцем, де нині стоїть готель «Власта». Північна сторона вулиці Батуринської, на якій нині залишилось тільки чотири будинки, була повністю забудованою на місці теперішнього скверу до перетину з вулицею Єрошенка.

Половина південної сторони вулиці Батуринської і половина західної сторони вулиці генерала Грекова на тому місці, де пізніше збудували приміщення штабу ПрикВО, була забудована житловими будинками. До часу зведення будівель штабу ПрикВО вулиця Ветеранів з’єднувала вулицю Джерельну з Клепарівською. У часи СРСР на місці більшої частини колишньої вулиці Ветеранів розташували штаб ПрикВО. Від початку вулиці Варшавської і до вулиці Джерельної дороги не було, частину вулиці Єрошенка проклали тут в радянські часи. На перетині з вулицею Єрошенка, на східній стороні вулиці Джерельної, неподалік мосту, за польських часів була забудова. Вулиця Кортумівка, яка закінчується глухим кутом, раніше виходила на вулицю Золоту.

До Другої світової війни практично вся північна сторона вулиці Броварної була забудована житловими будинками, від рогу вулиці Броварної в бік пивоварні на вулиці Клепарівській теж була житлова забудова – нині вся ця територія належить броварні. Від рогу вулиці Броварної практично вся західна сторона вулиці Базарної аж до вулиці Ветеранів за польських часів була забудована житловими будинками.

Басейн спорткомплексу СКА (вулиця Клепарівська №39а) існував від польських часів, а територія сучасного футбольного стадіону СКА, велотреку, манежу та інших будівель спорткомплексу на початку 1930-х років була парковою зоною.

Ілько ЛЕМКО

Джерело: ZAXID.NET