Тварин, що розмовляють, і акторів на ім’я Кріс у кіно більше, ніж жінок 60+

За останні три роки в головних ролях у кіно частіше з’являлися актори на ім’я Кріс або тварини, що розмовляють, ніж жінки віком від 60 років. Таких висновків дійшли автори дослідження кампанії Age Without Limits, яку підтримала акторка Емма Томпсон.

Дослідники проаналізували 100 найкасовіших фільмів, що виходили у Великій Британії у 2023–2025 роках. З’ясувалося, що лише у п’яти з них головну роль зіграла жінка старшого віку. Для порівняння, персонажів-тварин, які розмовляють, виявилося близько двадцяти, а в шести стрічках центральні ролі виконали актори-чоловіки на ім’я Кріс.

До топ-100 британського прокату серед фільмів за участю старших жінок увійшли: «Алілуя» (2023), «Моє велике грецьке весілля 3» (2023), «Книжковий клуб: Новий розділ» (2023), «Субстанція» (2024) та «Ще одна шалена п’ятниця» (2025).

Кадр з фільму «Субстанція»

Коментуючи результати дослідження, 67-річна Емма Томпсон наголосила:

«Жінки становлять половину населення, і ми старіємо. Тож де історії про нас? Що старшими ми стаємо, то цікавішими стаємо. Я хочу бачити більше фільмів, зосереджених на жінках старшого віку. Ми переконливі, близькі глядачеві та вже давно заслужили бути в центрі уваги. Старшим жінкам не потрібен дозвіл, щоб існувати на екрані. Вони вже існують у світі — кінематографу просто потрібно наздогнати реальність».

Опитування також показало: кожен шостий респондент зазначив, що з більшою ймовірністю пішов би на фільм, якби головну роль у ньому виконувала старша жінка. Водночас третина опитаних вважає, що таких стрічок знімають недостатньо. Лише 3% переконані, що фільмів із жінками старшими за 60 років на екранах забагато.

Виконавча директорка організації докторка Керол Істон назвала ситуацію образливою.

«Абсолютно безглуздо, що за останні роки було знято так мало фільмів, де старша жінка перебуває в центрі сюжету. До п’ятої частини відвідувачів британських кінотеатрів — це люди віком 55 років і старші, і саме ця аудиторія щороку витрачає на кіно сотні мільйонів фунтів стерлінгів».

За її словами, проблема виходить далеко за межі кіноіндустрії. У багатьох медіа, професійних сферах і суспільному житті внесок старших жінок часто мінімізують, маргіналізують або просто ігнорують.

«Ми всі маємо чинити опір ейджизму та його перетину із сексизмом, нагадуючи культурним гейткіперам, що хочемо бачити всі аспекти та етапи життя представленими в тому, що ми дивимося, слухаємо й читаємо», — зазначила Керол Істон.

Кадр з фільму «Ще одна шалена п’ятниця»

Попереднє дослідження науковців Школи кіно, медіа та дизайну Західнолондонського університету також засвідчило системну проблему. За останнє десятиліття жіночих персонажів старшого віку у британському кіно показували втричі рідше, ніж чоловіків того ж віку. Крім того, жіночі персонажі мали на 14% менше реплік і значно частіше отримували пасивні ролі, що не впливали на розвиток сюжету.

Показовою є й ситуація з премією «Оскар»: лише семеро жінок віком понад 60 років отримували нагороду за найкращу жіночу роль. І лише дві з них — Джессіка Тенді та Кетрін Гепберн — здобули її після 70 років.

«Не відображаючи належним чином літніх людей, і зокрема літніх жінок, кіноіндустрія бере активну участь у витісненні літніх людей на узбіччя суспільства», — підсумувала співкерівниця кампанії Age Without Limits Гаррієт Бейлісс.