Легендарний джазовий саксофоніст Сонні Роллінз помер у віці 95 років

Про це оголосили на сайті музиканта.

Причина смерті не називалася, але у заяві йдеться, що Роллінз помер у своєму будинку у Вудстоку, штат Нью-Йорк, вдень 25 травня.

Сонні Роллінз народився у Нью-Йорку в 1930 році та виріс у районі Гарлем. Натхненний сестрою, яка грала на піаніно, та братом, який грав на скрипці, а також такими джазовими героями, як Луїс Джордан та Фетс Воллер, він почав вивчати гру на саксофоні, коли йому було сім років. Джазова сцена його регіону була настільки яскравою, що один з його перших гуртів, ще у старшій школі, складався з майбутніх зірок Джекі Маклін, Кенні Дрю та Арта Тейлора. Сонні одразу після закінчення школи почав грати з місцевими талантами, такими як Бад Павелл, а також почав складати власні твори

Роллінз колись назвав себе "примітивним", і саме ця готовність порвати з умовностями та прийняти імпровізацію допомогла прокласти новий курс для джазу разом із Девісом, Чарлі Паркером та іншими на бібоп-сцені. Однак його відволік героїн, і в 1950 році він скоїв збройне пограбування, щоб зібрати кошти для своєї залежності. Його ув’язнили на 10 місяців на острові Райкерс у Нью-Йорку, але йому вдалося позбутися своєї залежності за допомогою реабілітаційної програми в 1955 році.

Після цього Роллінз випустив свій дебютний альбом як лідер гурту в 1953 році та записав ще 17 до кінця десятиліття, включаючи такі знакові, як Saxophone Colossus (1956), Way Out West (1957) та Freedom Suite (1958). Серед співавторів у цей період були Діззі Гіллеспі, Макс Роуч, Арт Блейкі та інші.

У 1959 році Роллінз взяв трирічну перерву в записі та виступах на сцені, відточуючи свою майстерність, практикуючись до 15 годин на день на пішохідній доріжці Вільямсбурзького мосту, частково для того, щоб не турбувати сусідів – це надихнуло його на створення альбому-камблек 1962 року The Bridge. Окрім ще однієї творчої відпустки між 1969 і 1971 роками, коли він їздив до індійського ашраму, щоб вивчати йогу, філософію та медитацію, протягом цих двох десятиліть він приєднався до авангардного та ф'южн-напрямків на джазовій сцені, граючи латиноамериканську музику в What's New (1962); вільніші імпровізації в Sonny Meets Hawk! (1963) та East Broadway Run Down (1966); а в 1970-х роках – R&B-інтерпретації матеріалу Стіві Вандера, Патріс Рашен та інших. Він також написав та виконав саундтрек до фільму Майкла Кейна 1966 року "Алфі".

У 1980-х роках він продовжував поєднувати свою гру з фанком та каліпсо, а також додав сольні партії без зазначення в титрах до альбому Rolling Stones 1981 року Tattoo You.

У 2004 році він отримав премію "Греммі" за досягнення всього життя, а після гастролей та виступів протягом усього життя, у 2014 році пішов на пенсію після того, як йому поставили діагноз легеневе захворювання – легеневий фіброз.