Референдум не на користь Туска: як сенсація у Кракові вплине на політичні розклади у Польщі

24 травня у Кракові відбулася сенсація загальнонаціонального рівня.

На місцевому референдумі жителі міста підтримали дострокове припинення повноважень мера Александра Мішальського.

Нічого подібного у Польщі ще не було.

Були прецеденти, коли через референдуми зупиняли повноваження голів маленьких містечок і навіть невеликих міст – але не керівника одного з найбільших.

За дострокове припинення повноважень мера Кракова проголосували понад 97% учасників референдуму.

Втім, в абсолютних цифрах ця подія виглядає набагато менш сенсаційно – явка склала лише 29,99% за необхідного порогу у 26,98%.

По суті, результати виборів визначив протестний електорат.

Щоправда, референдум щодо розпуску міської ради визнали недійсним через недостатню явку.

Подія швидко вийшла за межі локальної політики.

Александр Мішальський є членом партії "Громадянська коаліція" Дональда Туска.

Тож його поразка стала ударом по чинному уряду,.

особливо якщо дострокові вибори виграє представник опозиції.

А вони мають пройти через три місяці й можуть стати "репетицією" парламентських виборів, що відбудуться за рік.

Чому Краків пішов на референдум?.

Формально ініціаторами голосування стала група місцевих активістів, які позиціонували кампанію як громадянську ініціативу без прив’язки до загальнонаціональних партій.

Більше того, комітет референдуму демонстративно дистанціювався від великої політики, наголошуючи, що йдеться насамперед про якість управління містом.

Обличчям комітету з референдуму став голова ради району Старе Място Ян Гоффман.

"Ми не хотіли боротися з політичними партіями та втягуватися у загальнонаціональні політичні суперечки – ми хотіли виправити Краків, розпочати шлях оздоровлення.

24 травня ми завершили це не надто вдале мерство", – заявив Гоффман.

Опоненти чинного мера Александра Мішальського закидали йому зростання боргу міста, кумівство, невиконання передвиборчих обіцянок, кадрові призначення за партійним принципом, а також суперечливу транспортну політику.

Однією з найбільш конфліктних тем стала Strefa Czystego Transportu – зона чистого транспорту, яку частина мешканців сприйняла як надмірне обмеження для водіїв.

Додаткове невдоволення викликали підвищення цін на паркування та громадський транспорт.

У підсумку локальні соціально-побутові проблеми поступово призвели до ширшого протесту проти стилю управління міської влади.

"Краківський Туск".

Попри задекларовану "аполітичність" ініціативи, референдум швидко набув загальнонаціонального політичного значення.

Кампанію підтримали політики "Права і справедливості" ("ПіС"), "Конфедерації", а також середовище Лукаша Гібали – колишнього депутата "Громадянської платформи" та головного суперника Александра Мішальського на виборах мера у 2024 році.

Особливо показовим стало те, що після перемоги ініціатори референдуму звернулися з публічним закликом до прем’єра призначити "нейтрального" комісара, який керуватиме містом до дострокових виборів.

Водночас сам факт успішного референдуму в одному з найбільших польських міст став важливим політичним сигналом, насамперед для "Громадянської коаліції" Дональда Туска.

Хоча великі польські міста традиційно є електоральною базою ліберального табору, саме там дедалі частіше накопичується невдоволення питаннями повсякденного управління.

Особливо чутливими стають теми екологічних обмежень, транспортної політики та вартості життя.

Опозиція активно використовує ці питання для критики як місцевої влади, так і уряду загалом.

Для "ПіС" та правоконсервативних середовищ краківський кейс став прикладом того, як локальний протест можна перетворити на елемент ширшої політичної боротьби.

І це стає особливо важливим у контексті підготовки до парламентських виборів 2027 року, коли боротьба за електорат великих міст може мати вирішальне значення.

Лідер "ПіС" Ярослав Качинський вже заявив, що референдум у Кракові – це "лише початок".

А пов’язані з цією політсилою медіа назвали відкликаного Мішальського "краківським Туском".

Натякаючи, що можливі референдуми щодо мерів міст, пов’язаних із "Громадянською коаліцією", мають стати підготовкою до перемоги на парламентських виборах наступного року.

Хто піде шляхом Кракова?.

Після офіційного підтвердження результатів референдуму уряд Дональда Туска призначив комісаром Кракова Станіслава Крацика – чинного віцеголову міста та політика, так само пов’язаного з "Громадянською коаліцією".

Він керуватиме містом до проведення дострокових виборів мера.

Крацик є досвідченим політиком, адже у минулому був депутатом Сейму, воєводою Малопольського воєводства, а також багаторічним мером Неполомиць.

У 2010 році балотувався на посаду мера Кракова від "Громадянської платформи", однак тоді програв у другому турі Яцеку Майхровському.

Польське законодавство передбачає, що дострокові вибори мають відбутися максимум протягом 90 днів після офіційного оголошення результатів референдуму.

За оцінками польських медіа, ймовірно, вже наприкінці серпня.

Показово, що політичний ефект краківського референдуму може вийти далеко за межі самого міста.

Уже наступного дня після голосування депутат міської ради Жешува (Ряшева) і лідер громадського об’єднання "Разом для Жешува" Яцек Стройни оголосив про намір ініціювати референдум щодо відкликання мера Конрада Фійолека – політика, який у 2021 році став символом тодішнього наступу опозиції на чолі з "Громадянською платформою".

Саме перемога Фійолека на дострокових виборах у Жешуві п’ять років тому стала одним із перших сигналів ослаблення "ПіС" і продемонструвала здатність тодішньої опозиції консолідуватися навколо спільних кандидатів.

Тож це місто у польській політиці може сприйматися як своєрідний політичний барометр.

Тепер ситуація ризикує розгорнутися у протилежному напрямку.

Хвиля локальних плебісцитів має всі шанси поширитися на інші великі міста.

Особливо якщо партія чинного прем’єра програє дострокові вибори у Кракові.

У такому разі краківський референдум може виявитися не локальною історією, а початком ширшого політичного процесу, завершенням якого мають стати заплановані на осінь наступного року парламентські вибори.

Автор: Станіслав Желіховський,.

кандидат політичних наук, експерт-міжнародник.