Безпліддя — це не діагноз чоловіка чи жінки, а стан пари. Відверте інтервʼю про можливості сучасної репродуктивної медицини

Ще кілька років тому словосполучення «допоміжні репродуктивні технології» для багатьох звучало як «план Б» — щось складне й дороге, майже крайній сценарій. Сьогодні дискурс змінився. ДРТ дедалі частіше стають не останнім шансом, а частиною усвідомленого планування батьківства, способом не втрачати час і навіть діяти на випередження. Проте навколо цієї теми досі багато страхів, міфів і запитань: коли звертатися до репродуктолога, чи завжди потрібне ЕКЗ, що варто знати про генетичне тестування ембріонів і як змінюється сам підхід до материнства після такого досвіду. Про сучасні можливості репродуктивної медицини, психологічний бік цього шляху та новітні технології говоримо з Ельвірою Горбатовською, керівницею служби репродуктології, кандидаткою медичних наук, лікаркою-гінекологинею, репродуктологинею медичного центру ISIDA .

ELLE  З чого зазвичай починається шлях пари до допоміжних репродуктивних технологій? Як зрозуміти, що «вже час»? Чи існує певний віковий ценз (або просто статистика більш вдалого часу) для звернення до ДРТ?

Ельвіра Горбатовська Найчастіше шлях до ДРТ починається з консультації репродуктолога. Багато пар думають, що звертатися до спеціаліста варто лише тоді, коли всі інші варіанти вичерпані, але на практиці це не так. Перший крок — зрозуміти, чи є фактори, які можуть знижувати шанси на природне зачаття, і чи потрібна додаткова діагностика.

Найкращий час для звернення до репродуктолога — не тоді, коли пара втратила надію, а тоді, коли стає зрозуміло, що вагітність не настає в очікувані терміни. Для жінок до 35 років це приблизно рік спроб, після 35 років — шість місяців. Але якщо є проблеми з репродуктивним здоров`ям, про які пара знає, консультацію варто планувати ще раніше. У репродуктології вік має значення, тому своєчасне звернення відкриває більше можливостей і дозволяє застосовувати менш складні методи лікування.

ELLE   Які методи ДРТ доступні в Україні? Чим вони відрізняються між собою? І чи можуть відрізнятися в різних клініках?

Е. Г. Коли говорять про ДРТ, багато хто одразу думає про ЕКЗ. Насправді ж допоміжні репродуктивні технології — це ціла група методів, які застосовуються залежно від конкретної клінічної ситуації.

Серед найбільш поширених — внутрішньоматкова інсемінація, класичне ЕКЗ, ЕКЗ із застосуванням ICSI, коли ембріолог вводить сперматозоїд безпосередньо в яйцеклітину, а також програми з донорськими яйцеклітинами, спермою чи ембріонами. За потреби можуть використовуватися кріоконсервація статевих клітин та ембріонів, а також генетичне тестування ембріонів перед перенесенням.

Головна відмінність між цими методами полягає в тому, на якому етапі та яку саме проблему вони допомагають розв`язати. Наприклад, інсемінація може бути ефективною у разі окремих форм безпліддя, тоді як ЕКЗ допомагає обійти значно більше факторів, що перешкоджають настанню вагітності.

Водночас важливо розуміти, що різниця між клініками зазвичай полягає не в переліку доступних технологій, а в досвіді команди, оснащенні лабораторії, підходах до ведення пацієнтів і можливостях ембріологічного супроводу. Сучасні репродуктивні центри працюють за міжнародними протоколами, однак окремі клініки можуть відрізнятися набором додаткових методик, рівнем технологічного оснащення та статистикою успішності для різних категорій пацієнтів.

Тому вибір методу ДРТ завжди є індивідуальним і залежить не лише від діагнозу, а й від віку пацієнтів, репродуктивного анамнезу та цілей, які ставляться.

ELLE Як ви визначаєте оптимальну тактику для пари?

Е. Г. Вибір тактики починається з діагностики. Наше завдання — не просто встановити факт безпліддя, а зрозуміти його причину та оцінити репродуктивний потенціал пари. Ми аналізуємо вік партнерів, оваріальний резерв, результати спермограми, репродуктивний анамнез та супутні фактори, які можуть впливати на шанси настання вагітності.

Після цього ми визначаємо, який шлях буде найбільш ефективним саме для цієї пари. У деяких випадках доцільно починати з простіших методів лікування, а іноді втрата часу може суттєво зменшити шанси на успіх, тому оптимальним рішенням стає застосування ДРТ. Головний принцип — вибрати не найскладніший, а найдоцільніший метод.

ELLE  Чи правда, що ДРТ — це завжди останній шанс? Чи можна завагітніти природним шляхом, якщо в анамнезі було звернення до ДРТ? Чи знаєте ви про такі випадки?

Е. Г. Ще кілька десятиліть тому до репродуктивних технологій справді часто зверталися як до останньої можливості. Сьогодні ситуація інша. Ми дедалі частіше бачимо пацієнтів, які приходять на консультацію на ранніх етапах, не чекаючи роками безрезультатних спроб.

Тому ДРТ варто сприймати не як останній шанс, а як один із варіантів лікування, який може бути рекомендований на певному етапі. Для когось він стане найкоротшим шляхом до бажаної вагітності, а комусь допоможе виграти час, який у репродуктивній медицині зазвичай має вирішальне значення.

І так, природні вагітності після звернення до репродуктолога або навіть після успішних програм ЕКЗ трапляються. Ми знаємо чимало таких історій. Але все залежить від початкового діагнозу.

ELLE Як часто вдається з першого звернення до ДРТ досягти вагітності? І що найчастіше заважає? Якщо бюджет необмежений, скільки звернень до ДРТ може бути гіпотетично?

Е. Г. Ймовірність настання вагітності з першої спроби залежить від багатьох факторів — насамперед, від віку жінки, її оваріального резерву, якості ембріонів і причини безпліддя. Здебільшого у програмах ЕКЗ шанси на успіх за один цикл складають від 30% до 50% для пацієнток молодшого репродуктивного віку і поступово знижуються з віком.

Якщо говорити гіпотетично, за необмеженого бюджету кількість спроб не має чіткої верхньої межі. Але на практиці лікарі орієнтуються не на кількість циклів, а на доцільність продовження лікування: чи зберігається перспективність власних яйцеклітин, чи варто змінювати протокол або, можливо, є сенс перейти  до альтернативних методів лікування, наприклад, до донорських програм. Тому навіть за необмежених ресурсів рішення завжди базується не на нескінченності  спроб, а на біологічних обмеженнях.

ELLE Що варто знати про генетичну діагностику ембріонів перед перенесенням?

Е. Г. Я завжди пояснюю пацієнтам, що генетичне тестування ембріонів — це додатковий інструмент, а не обов`язковий етап лікування. Воно може бути дуже корисним у певних клінічних ситуаціях, але не потрібне лише тому, що є така можливість. 

Ми рекомендуємо генетичну діагностику тоді, коли очікувана користь перевищує потенційні обмеження: наприклад, у разі повторних невдалих циклів ЕКЗ, викиднів або відомих генетичних ризиків у родині. Головне завдання тестування — допомогти вибрати ембріон з найкращими перспективами для перенесення та розвитку вагітності.

У той же час важливо розуміти, що навіть найсучасніші генетичні технології не дають стовідсоткових гарантій і не скасовують необхідності спостереження під час вагітності.

ELLE Чи є статистика стосовно долі випадків чоловічого та жіночого безпліддя? І чи буває так, що причина в обох членах подружжя?

Е. Г. Так, і ця статистика яскраво демонструє, наскільки складною є репродуктивна система людини. Фактори безпліддя можуть бути як жіночими, так і чоловічими. Нерідко вони об`єднані анамнезом однієї пари. Тому репродуктологи дедалі частіше повторюють: безпліддя — це не діагноз чоловіка чи жінки, а стан пари. І саме такий підхід допомагає швидше знайти причину та вибрати найбільш ефективний метод лікування.

ELLE  Яка роль психологічної підтримки у цьому процесі? На вашу думку, як часто постає необхідність у професійній психологічній допомозі?

Е. Г. Скажу так: психологічна підтримка потрібна не тому, що пацієнти не можуть впоратися самостійно, а тому, що вони проходять через складний життєвий досвід. Проблема безпліддя виходить далеко за межі суто медичного діагнозу. Вона зачіпає найглибші особистісні очікування та прагнення людини, руйнуючи фундаментальні життєві плани та уявлення про власне майбутнє. Для багатьох пар можливість мати дітей є базовою складовою, частиною самореалізації, а тому потреба у професійній допомозі є цілком природною.

З практичного досвіду хочу зазначити: своєчасна підтримка психолога допомагає парам пройти цей шлях більш усвідомлено, зберегти ресурс і не втратити себе в процесі лікування.

ELLE  Чи змінюється ставлення до материнства у жінок, які проходять через ДРТ?

Е. Г. Непросте запитання. На мою думку, ставлення до материнства залежить від особистісної зрілості і наявності мотивації: хочу дитину, щоб безмежно її любити, бачити, як вона зростає, сприймаючи весь шлях до та під час материнства як безумовний. Якщо ж мотивацією є “хочу, бо в усіх так, хочу, бо час народити, хочу, тому що маю щось комусь довести”, можливі і розчарування, і відсторонення, і проблеми в комунікації у кризові періоди життя дитини… 

Іноді чую від мам, які завагітніли шляхом ДРТ, про надмірну тривожність. Але, думаю, це більше прояв особистості, ніж результат пройденого ЕКЗ чи ICSI.

ELLE Чи змінився портрет вашої пацієнтки за роки роботи? Хто сьогодні найчастіше звертається до ДРТ?

Е. Г. Так, війна в Україні змінила портрет пацієнтів. Через відкладене планування вагітності маємо більше звернень у старшому репродуктивному віці. Також  стало більше запитів на збереження фертильності.

Водночас сьогодні пацієнти краще усвідомлюють, наскільки важливим є фактор часу, а тому частіше звертаються на етапі діагностики, не відкладаючи розв”язання проблеми надовго.

ELLE  Які міфи про ДРТ ви найчастіше чуєте від пацієнтів?

Е. Г. Найчастіше міфи виникають через страх та невизначеність. Люди приходять з думкою, що ДРТ — це щось дуже складне, небезпечне або крайній варіант, коли вже нічого не допомагає.

Чи навпаки, очікують, що це гарантований і швидкий шлях до вагітності. Реальність завжди складніша, і наше завдання — пояснити це максимально чесно та зрозуміло.

ELLE Чи могли б ви виділити три найбільш новітні підходи/технології, що застосовуються в ДРТ? Чи існують якісь інновації, які вже впроваджені в ISIDA, але про них ще мало говорять?

Е. Г. Сьогодні три ключові інноваційні напрями в ДРТ — це сучасна ембріологія, генетична діагностика ембріонів і персоналізовані протоколи лікування.

Багато з цих технологій вже стали стандартом у провідних клініках, зокрема й в ISIDA. Саме вони поступово підвищують ефективність програм, навіть якщо не мають вигляд революційних.

ELLE  Що для вас є найскладнішим у професії?

Е. Г. Найскладніше — це баланс між професійною відповідальністю і людським співпереживанням. Моя робота — це не просто призначити лікування, а психологічно, емоційно, по-людськи підтримати пацієнтів, супроводжувати протягом усього непростого періоду їхнього життя. Коли результат позитивний — це велика радість. А коли ні, важливо не залишити їх наодинці з розчаруванням, не дати втратити надію. Це емоційно складна частина роботи, до якої неможливо повністю звикнути.

ELLE  Чи був у вашій практиці випадок, що особливо зворушив чи запам’ятався?

Е. Г. Найбільш зворушливі випадки — ті, де за результатом стоїть довгий шлях і велике очікування. У цих історіях найбільше запам’ятовується не стільки медична складова, скільки емоції, реакції та почуття батьків, які складно описати словами, оскільки таке бажане після застосування ДРТ материнство - справжнє диво, народжене з професійної підтримки, терпіння та любові.