Картини Марії Примаченко поповнили цифрову галерею в застосунку Samsung Art Store: ексклюзивне інтерв’ю ELLE з правнучкою художниці

Марія Примаченко — одна з найяскравіших представниць українського мистецтва, чия творчість, народжена з уяви, любові та глибокого зв`язку з природою, залишається абсолютно позачасовою. У її барвистих картинах проростають дивовижні квіти, пасуться на полях фантастичні звірі, птахи розправляють свої крила, а добро незмінно перемагає зло. Протягом десятиліть її наївне та аматорське мистецтво зберігало українську ідентичність і зачаровувало світ, проте сьогодні спадщина Марії Примаченко отримує нове, цифрове життя.

Компанія Samsung Electronics спільно з Фондом родини Марії Примаченко презентує унікальну колекцію картин легендарної художниці для мільйонів глядачів у всьому світі. Відтепер у застосунку Samsung Art Store, який доступний власникам телевізорів The Frame, Micro RGB, Neo QLED та OLED, можна познайомитися з фантастичним світом української мисткині та перетворити свої сучасні екрани на справжні мистецькі полотна.

Картина «Бичок-третячок», 1984 рік

Samsung Art Store — це магазин мистецтва, що доступний на телевізорах Samsung і вже об’єднує понад 5000 робіт з колекції таких інституцій, як музей Метрополітен у Нью-Йорку, Тейт у Лондоні, музей Прадо в Мадриді та музей Бельведер у Відні. Тепер у цьому переліку звучить і голос України — через яскравий і глибокий всесвіт Примаченко.

«Для нас велика честь, що картини Марії Примаченко відтепер є частиною глобальної платформи Samsung Art Store. Це не лише визнання величі її творчості, а й важливий крок до популяризації української культури у світі», — говорить Вадим Родітєлєв, PR-менеджер компанії «Samsung Electronics Україна».

З нагоди запуску проєкту разом із правнучкою української художниці та директоркою Фонду родини Марії Примаченко Анастасією Примаченко-Гнатюк ми пропонуємо глибше зануритися у фантастичний світ легенди української народної творчості та осягнути філософію її наївного мистецтва. В ексклюзивному інтерв`ю для ELLE Анастасія розповіла про родинні традиції, мистецтво як форму зцілення, що стоїть за химерними образами Марії Примаченко, та яке послання мисткиня залишила сучасному світу.

— Картина «Моя хата, моя правда» відображає дуже особистий, сакральний світ родини. Як ви ставитеся до того, що цей простір тепер стає частиною інтер’єрів завдяки новому проєкту Samsung?

— Для мене ця робота — про українські сімейні традиції, про зв’язок поколінь, про знання й любов, які передаються від матері до дитини. Вона нагадує, наскільки важливо берегти своє коріння, пам’ятати свою історію та цінувати родину. Ця картина має для мене дуже особисте значення, адже Марія Примаченко подарувала її моєму батькові Івану Примаченку — своєму онуку. На картині зображені жінки, кожна з яких займається хатніми та побутовими справами. Водночас це уособлення самої Марії, її матері Параски, бабусі й невістки Катерини, якій вона передала свої знання й традиції.

Картина «Моя хата, моя правда. Моя мама це все робила і мені передала. Вона шила, пряла, хліб пекла і просо товкла. Кашу варила, а я її їла. Бо треба було у колгосп йти, коровами орати і хліб пахати», 1989 рік

Мені неймовірно тепло на душі від думки, що така родинна й глибоко українська картина, в якій живе історія мого роду, стане частиною сучасних інтер’єрів і запалить той самий теплий вогник затишку в домівках людей по всьому світу.

— Творчість вашої прабабусі вчить, що добро завжди перемагає зло. Яку головну пораду від Марії Примаченко ви б хотіли транслювати світовій спільноті, яка тепер щодня бачитиме її фантастичних звірів на своїх екранах?

— Я багато часу присвятила тому, щоб зрозуміти життя Марії Примаченко. У цьому мені дуже допомогла моя бабуся Катерина — невістка Марії, яка жила разом з нею від моменту одруження з моїм дідусем і до останніх днів прабабусі. Бабуся часто розповідала, що Марія ніколи не здавалася. Вона мала неймовірний внутрішній стрижень і жила заради своєї родини. Прабабуся була неймовірно сильною людиною. Мабуть, це одна з найсильніших духом людей, на яких я рівняюся. У моменти, коли мені важко, я часто подумки веду з нею діалог.

Через свої картини Марія вчила любити життя, людей, природу та не втрачати світло всередині себе навіть у найтемніші часи. Її фантастичні звірі насправді дуже людяні — у них є характер, емоції, добро, сила, а інколи й певне застереження. Мені здається, головне послання Марії сьогодні — берегти людяність, своє коріння та пам’ятати, що добро має величезну силу. Вона показувала, що навіть проста людина, яка живе в селі, працює на землі й проходить через складні випробування, може створити мистецтво, зрозуміле й близьке всьому світу. І сьогодні це звучить особливо важливо.

Картина «Голубка розпустила крила, хоче на землі миру»

— На картині «Моя хата, моя правда» ми бачимо передачу досвіду через побут: навчання вишивання, приготування хліба, спільну працю. Чи зберігаєте ви особливі родинні традиції, які залишилися незмінними з часів прабабусі?

— Так, у нашій родині дуже бережно ставляться до традицій, які передавалися з покоління в покоління. Це й особлива повага до дому та родини, і любов до української культури, пісні, вишивки, народних звичаїв. Навіть через прості речі — приготування традиційних страв, збереження старих фотографій, сімейних історій чи родинних речей — ми підтримуємо цей живий зв’язок поколінь.

Для нас це не просто пам’ять про минуле, а частина нашого сьогодення. Для мене дуже цінно, що в нашій родині творчість ніколи не відділялася від життя. Як і за часів Марії Примаченко, мистецтво було частиною побуту, способом передавати любов, тепло, пам’ять та енергію роду. І мені здається, саме в цьому є справжня сила українських традицій — у їхній щирості та живому продовженні в наступних поколіннях.

— Сьогодні твори Марії Примаченко з’являються в Samsung Art Store поруч із роботами Далі та Ван Гога. Як ви гадаєте, що саме в її «наївних» звірах відгукується сучасному глядачу?

— Мені здається, людей дуже зачіпає щирість та унікальність її мистецтва. Світ Марії Примаченко — це ніби окрема реальність, завісу якої ми можемо привідкрити й ненадовго туди зазирнути. Але в цьому світі все має свої правила, ролі та закони. У час, коли навколо так багато складного, штучного й холодного, її роботи повертають людину до чогось справжнього та живого.

Її звірі — це не просто фантазія, а цілий світ із власними емоціями, мудрістю, символами та характерами.

Попри те що мистецтво Марії Примаченко часто називають наївним, у ньому закладені дуже глибокі сенси про добро і зло, людські страхи, любов до природи, внутрішню силу та свободу. І водночас у цих роботах є особлива дитяча відкритість і свобода уяви, яку сучасний світ часто втрачає. Думаю, саме ця чесність, емоційність і абсолютна самобутність її мистецтва так сильно відгукуються людям у різних країнах світу.

Картина «Слон», 1937

— Чи збереглися у вашій родині історії про те, як саме починався процес малювання у вашої прабабусі та як ці образи приходили до неї?

— Маленька Марія була дуже спостережливою дитиною. Її цікавило абсолютно все: і побутова праця, і творча справа батьків. Батько був творчим теслею, а мама — майстринею-вишивальницею, тому любов до орнаменту, кольору та форми оточувала її змалку. Але, мабуть, саме хвороба (поліомієліт) зробила Марію тією Марією Примаченко, яку сьогодні знає весь світ. Саме в мистецтві вона знайшла своє внутрішнє зцілення, силу та спосіб говорити зі світом.

Серед картин, представлених у Samsung Art Store, є робота «Гусі пасла під вербою, на пісочку вчилася малювати». Це дуже автобіографічна картина про дитинство мисткині, побут і перші кроки до творчості. На ній маленька Марія біля озера поруч із рідною хатою, де вона, пасучи гусей, малювала на піску.

Картина «Гусі пасла під вербою, на пісочку вчилася малювать дубчиком»

Марія Примаченко також була ілюстраторкою, її роботи прикрашали дитячі книги. У 1960-х роках вона створила серію картин-ілюстрацій про власне життя, але цієї книги так і не було видано й ілюстрації збереглися як картини. Дві роботи з цієї серії представлені в Samsung Art Store. Одна з них — «Звєр полєский». Це своєрідний автопортрет Марії, на звороті якого вона власноруч написала свою біографію та історію про те, як приїхала до Києва в експериментальні майстерні й отримала своє перше визнання.

Картина «Звєр полєский», 1960-ті

— Чи замислювалися ви, які риси характеру Марія «дарувала» своїм звірам? Кого з них ви б обрали своєю тотемною твариною?

— Я навіть знаю, звідки Марія брала ці риси характеру. У неї майже щодня були гості — приїжджали люди з різних куточків, заходили сусіди із села, її хата завжди була наповнена людьми. Але при цьому Марія не всіх близько підпускала до себе — вона більше була спостерігачкою. Саме в людях, у їхніх характерах, емоціях, поведінці вона й помічала ті риси, які потім переносила у своїх фантастичних персонажів. Тому її звірі такі «живі» — у них є людська мудрість, доброта, сила, хитрість, впертість чи навіть певне застереження.

Щодо тотемної тварини — для мене це Пегас. Я завжди відчувала в цьому образі безмежну свободу, силу уяви й відчуття, що тобі все під силу.

— Яка робота з колекції Samsung Art Store є особисто для вас найбільш енергетично потужною?

— Для мене особливою є робота «Звєр Полєский» — у ній дуже багато самої Марії, її внутрішнього світу та незламності. У цьому образі відчувається її внутрішня сила, характер і водночас дуже тонка вразливість. За цією потужною гривою, силою та фантастичним образом — тендітна жінка, яка пройшла через багато випробувань і не мала права показувати свою слабкість.

Картина «Горбоконик весь світ облітав і до тарілок попав», 1990

Світ Марії Примаченко назавжди залишається відкритим для тих, хто прагне побачити диво у буденності. Відтепер її фантастичний світ та дивовижні звірі охоронятимуть затишок у кожній оселі на екранах телевізорів Samsung, перетворюючи вітальні на персональні галереї.

Картина «Соняшник з бджолами та горохом», 1963

Картина «Пташка щебетуха», 1987

Картина «Вовчик», 1993