5 причин подивитися оскароносний фільм «Велика краса»

Серед гучних літніх блокбастерів другий місяць літа підготував для українських кіноманів невеличке свято авторського кіно — уже з 9 липня стартує ретроспективна програма «Літо Соррентіно». У її рамках на великі екрани повернуться три знакових фільми цього італійського режисера, серед яких звісно ж буде «Велика краса». 

«Велика краса» — це запаморочлива картина втрати моральних орієнтирів у місті, що схоже на мертву діву. Головний герой — 65-річний письменник і журналіст Джеп Гамбарделла, який із легкою іронією спостерігає за світським життям Рима. За блиском вечірок і розкішних інтер`єрів він дедалі виразніше бачить порожніх і розгублених людей. 

Чому «Велика краса» Паоло Соррентіно отримала статус культового кіно та чому її варто подивитися — розбираємося в нашому матеріалі. 

Світове визнання картини

Світова прем’єра стрічки відбулася в травні 2013 року на Каннському кінофестивалі, де вона отримала захопливі відгуки, але все ж залишилася без нагород. Однак ситуація швидко змінилася.

Європейська кіноакадемія відзначила картину одразу в 4 категоріях («Найкращий фільм», «Найкращий режисер», «Найкращий актор», «Найкращий монтаж»). Далі послідували BAFTA, «Золотий Глобус» та навіть «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою. Цікаво, що на «Оскарі» цей тріумф став першим для Італії із часів фільму «Життя прекрасне» (1998) Роберто Беніньї.

Величний спадок італійської класики

Італійське кіно має славетну історію, чий спадок у «Великій красі» можна помітити неозброєним оком. Взагалі у творчості Паоло Соррентіно відчувається значний вплив геніальних попередників, таких як Мікеланджело Антоніоні та Федеріко Фелліні.

Певною мірою «Велика краса» є шанобливим оммажем до «Солодкого життя» Фелліні, адже ці картини дуже схожі візуально, тематично і стилістично. У центрі їхніх сюжетів сумний та цинічний інтелектуал, що дистанціюється від богемного світу та споглядає за ним, намагаючись знайти хоч щось справжнє та чисте посеред порожнього галасу.

Екзистенційна криза європейського суспільства

Вражаючий успіх картини можна пояснити ще й тим, що її теми емоційно відгукуються в європейському суспільству. Протагоністом історії стає цілком успішний зовні, але сумний та самотній всередині герой, що намагається віднайти втрачений сенс існування.

Він відчувається доволі близьким до класичного представника європейського інтелігенції, що живе в максимальному комфорті, але не відчуває справжнього щастя, бо втомився від надлишку та порожнечі оточуючого світу. Соррентіно елегантно протиставляє цього героя античній величі, додатково підкреслюючи його недосконалість.

Аудіовізуальна естетика

Однією з головних складових успіху картини став її неймовірно естетичний аудіовізуальний ряд. Пишна розкіш барокових палаців, монументальна велич античної архітектури, затишні апельсинові сади та справжнє мистецтво, що вражає різноманіттям своїх форм — «Велика краса» повністю виправдовує свою назву. Доповнює картину еклектичний саундтрек, у якому поєднуються хорове наспівування поезії Байрона на фоні мальовничого древнього монастиря та електронні версії італійських хітів 70-х, що звучать на яскравих вечірках римської богеми.

Вічне місто, як метафоричний персонаж

У «Великій красі» Рим є не просто тлом, а одним із головних героїв фільму. Вдень від нагадує монументальний музей просто неба, зі своєю античною красою та вишуканою величчю. Вночі ж місто перетворюється на простір елітного гедонізму та вульгарного декадансу з вечірками на панорамних терасах та амбітними мріями, що рідко збуваються.

Соррентіно зображує Рим як гігантську декорацію, що маскує внутрішню порожнечу своїх мешканців. Антична та барокова велич архітектури помітно контрастує з нікчемністю представників сучасної богеми та беззмістовністю їх розмов. Подібні контрасти взагалі є однієї з центральних тем творчості Паоло Соррентіно, тому, якщо вам сподобалась «Велика краса», є сенс ознайомитися і з іншими його картинами.