Українсько-німецька драма «Я рідко прокидаюсь мріючи» змагатиметься за «Золотого леопарда» в Локарно

Світова премʼєра ігрового фільму «Я рідко прокидаюсь мріючи» (I Rarely Wake Up Dreaming), зрежисованого Ізабель Штевер та Анною Мєліковою, відбудеться в основному конкурсі престижного Міжнародного кінофестивалю в Локарно (Festival del film Locarno). Фільм створений у копродукції компанії Тома Тиквера «X-Filme» та української продакшн-компанії «2Brave Productions».

Кінофестиваль у Локарно, що цьогоріч триватиме з 5 по 15 серпня, є одним із найстаріших та найпрестижніших кінофорумів світу. Фільм «Я рідко прокидаюсь мріючи» змагатиметься за головну нагороду — «Золотого леопарда» — з 16 кінороботами з усього світу. Також стрічка номінована на спеціальну премію «Pardo for Change», якою відзначають роботи, що порушують важливі соціальні, екологічні та етичні питання.

Міжнародна копродукція та творча команда

За виробництво фільму відповідають німецька компанія «X-Filme» — продакшн одного з найвідоміших німецьких режисерів сучасності Тома Тиквера, та українська компанія «2Brave Productions», заснована продюсерками Наталією Лібет та Ольгою Брегман. На рахунку продюсерок — премʼєри на найавторитетніших світових кінофестивалях (серед яких «Стрічка часу», «Сліди», «Стоп-Земля»), а самі вони нещодавно стали членами Американської кіноакадемії.

Для титулованої режисерки Ізабель Штевер це вже не перша співпраця з Томом Тиквером — у 2009 році вона зняла короткометражний фільм для кіноальманаху «Germany 09», у якому Тиквер виступив продюсером.

«Наша співпраця з командою Тома Тиквера — це ще один важливий крок у нашій місії відкривати українським талантам шлях до світової кіноіндустрії. Особливо цінно, що такі можливості народжуються з професійної довіри та міжнародних партнерств. Нашою амбіцією є створення для українських професіоналів умов, за яких вони працюватимуть поруч із найкращими режисерами й акторами світу, водночас зберігаючи міцний зв’язок з Україною. Попри виклики війни, саме такі міжнародні проєкти допомагають українській кіноіндустрії ставати помітнішою, сильнішою та конкурентоспроможною на світовому рівні», — коментують продюсерки Наталія Лібет та Ольга Брегман.

Про що фільм?

«Я рідко прокидаюсь мріючи» — це історія Олі та Олега, молодої української квір-пари, чиє кохання опиняється під загрозою, коли гендерний перехід одного з партнерів перетинається з повномасштабним російським вторгненням. У той час як війна випробовує межі маскулінності й фемінності, герої намагаються зберегти свої стосунки і самих себе. Що означає бути чоловіком у країні, яка бореться за власну ідентичність і виживання? Фільм заснований на реальних подіях.

«Як українсько-німецький творчий дует, ми прагнули створити фільм, який не відвертає погляд від війни, але й не дозволяє їй визначати кожен кадр. Ми поєднуємо жорстокість війни з крихкістю тиші, страх — із ніжністю, виняткове — з повсякденним. Зіставляючи дві глибокі трансформації — одну добровільну, іншу нав’язану, — ми розмірковуємо над тим, що відбувається з ідентичністю людини в екстремальних обставинах», — розповідають режисерка Ізабель Штевер та сценаристка Анна Мєлікова.

Акторський склад

Головні ролі у стрічці виконали молоді актори Таня Миронишена та Маркус Брайт. У другорядних ролях глядачі побачать знаних українських акторів:

• Ірина Мак;
• Віктор Жданов;
• Олександр Рудинський;
• Марія Стопнік;
• Майя Соболевська (дебют на великому екрані).

Сценарій стрічки створила українська авторка Анна Мєлікова, яка також є відбірницею кінофестивалю «Берлінале» (секція Panorama). Основний блок зйомок фільму відбувався в Києві, частина матеріалу — у Німеччині.

Раніше на фестивалі в Локарно здобували нагороди такі українські фільми, як «Як там Катя?» Крістіни Тинькевич, «Степне» Марини Вроди та інші, що підтверджує високий статус українського кіно на цій майданчику.