Небезпечна залежність. Як і чому у поляків поменшало симпатій та довіри до американців

У країні, де майже будь-яка тема стає предметом суперечок і призводить до розколу, одностайність у питаннях зовнішньої політики та національної безпеки зберігалася впродовж десятиліть.

Ізольовані до 1989 року в так званому соціалістичному таборі, поляки мріяли про американську свободу, споживацький рай і – на чому варто наголосити – ідеалізували Сполучені Штати.

Ті, що хотіли падіння авторитарної влади й усього Радянського Союзу, під час холодної війни вболівали за Вашингтон, ідеалізуючи при цьому американський імперіалізм.

Іншими словами, необхідність вирватися з-під впливу Москви на Захід призвела до того, що в ключових політичних партій не було причин для суперечок про зовнішню політику.

Сполучені Штати вважалися головним гарантом безпеки, а Європейський Союз – надійним якорем у демократичному й капіталістичному таборі.

Так Польща стала палким прихильником проатлантичної орієнтації.

Однак ситуація почала змінюватися, особливо за останнє десятиліття.

Соціологія фіксує зміну настроїв.

У ставленні до Європейського Союзу перші тріщини з’явилися ще на початку XXI століття, але символічний "прорив греблі" відбувся 2015 року.

Тоді в Європі здіймалася хвиля поляризації й популізму, розпочалася так звана міграційна криза.

А у Польщі до влади повернулася партія "Право і справедливість" зі своїми партнерами по коаліції.

Сьогодні жоден мейнстримний польський політик поки що не закликає до виходу з ЄС – але риторика правих партій підсилює недовіру й неприязнь до об’єднаної Європи.

Позитивне ставлення Польщі до США почало змінюватися пізніше – вже під час другої президентської каденції Дональда Трампа.

У результаті ставлення до ЄС і США – вже не тільки предмет дискусії.

Воно може спричинити розкол польського суспільства.

2023 року, за даними глобального дослідження Pew Research Center, 93% опитаних громадян Польщі ставилися до США прихильно.

Поляки, як й ізраїльтяни, вважалися одним із найбільш проамериканських суспільств у світі.

Як зазначали дослідники, симпатія до США була тоді надзвичайно висока через повномасштабний напад Росії на Україну: перед лицем загрози поляки ще більше покладалися на свого заокеанського покровителя.

Лише 4% респондентів ставилися до США негативно.

У Польщі ставлення поляків до інших націй регулярно аналізує аналітичний Центр дослідження громадської думки (CBOS).

Результати опитування, опубліковані на початку 2026 року, показують зміну настроїв.

Лише 47% поляків відгукуються про американців позитивно.

Це на 11% менше порівняно з даними дослідження, проведеного роком раніше – і на 21% нижче, порівняно з даними опитування 2023 року.

У березні 2023-го, під час візиту президента Джо Байдена до Польщі, близько 80% поляків позитивно оцінювали польсько-американські відносини.

У квітні 2025 року CBOS зафіксував падіння майже на 50% – лише 31% респондентів вважали відносини позитивними, а 52% охарактеризували їх як "ані добрі, ані погані".

Якщо дещо спростити, то все це – "ефект Трампа".

Тривожна непередбачуваність Вашингтона.

По-перше, риторика президента США, його рішення і стиль ведення зовнішньої політики провокують у Польщі сумніви у тому, чи можна буде покластися на Вашингтон у разі нападу Росії – з погляду Варшави це найважливіше питання.

Однак візитівкою Трампа стала його непередбачуваність.

По-друге, американський президент частіше критикує європейських лідерів, ніж президента Росії Владіміра Путіна, до якого ставиться з набагато більшим розумінням.

Усе це викликає підозри в частини польського суспільства та еліти.

Та насправді зміни у відносинах зі США мають структурний характер.

Сполучені Штати ще за президентства Барака Обами почали сигналізувати про зміну своїх стратегічних пріоритетів: Європа втрачає своє значення з погляду американської безпеки та інтересів, поступаючись Азії, особливо в контексті суперництва з Китаєм.

Однак до європейців цей сигнал довго не доходив – аж поки не прийшов Трамп і більше не можна було ігнорувати той факт, що трансатлантичний альянс у широкому розумінні повинен змінитися.

Що, ймовірно, призведе до його послаблення.

Це ставить Польщу у винятково складне становище.

Зменшення зацікавлення з боку США не тільки послаблює стримувальний фактор стосовно Москви – суперечки про те, як реагувати на зміну ситуації, роздирають Польщу зсередини.

Частина європейських країн на чолі з президентом Франції Емманюелем Макроном переконує, що Європа повинна якомога швидше стати автономною.

Тобто незалежною і від американської військової підтримки, і від американських технологій.

Інший блок на чолі з Німеччиною реагує стриманіше і шукає способів за будь-яку ціну зберегти трансатлантичний альянс і згладити суперечки з Вашингтоном.

Польські політичні еліти ставляться з великою недовірою до французьких ідей, виходячи з переконання, що французи керуються не інтересами європейців, а тільки власними імперськими амбіціями.

Поточним пріоритетом Польщі залишається якомога довше утримання на своїй території американських військових.

І навіть, за можливості, збільшення їхньої кількості.

Це об’єднує всі основні політичні партії Польщі.

Водночас поляки дискутують про те, чи потрібно опрацьовувати європейський план Б – на випадок, якщо доведеться захищатися без Вашингтона.

Європейцям досі не вистачає технологій, спроможностей, а також готовності стати до боротьби.

Однак ситуація починає змінюватися – у Європейському Союзі розвивають чергові ініціативи, спрямовані на поглиблення співпраці й зміцнення потенціалу в сфері безпеки.

Чи повинна Польща, зважаючи на загрозу з боку Кремля, стати в авангарді таких ініціатив? Чи радше, визнаючи абсолютний пріоритет Сполучених Штатів, вона повинна їх гальмувати?.

Найкраще, звичайно, лобіювати і одне, й інше – але насправді іноді доводиться робити вибір.

Дружба "ПіС" і MAGA.

На правому фланзі польської ідейно-політичної сцени перемагає лояльність до США.

Президент Кароль Навроцький навіть наклав вето на закон про участь Польщі у євросоюзівській програмі позик SAFE.

Вона, з одного боку, покликана допомогти країнам ЄС швидше надолужити відставання в озброєнні, а з іншого – підтримати розвиток європейської оборонної промисловості.

І якщо першу мету Вашингтон підтримує, то друга – зростання європейської конкурентоздатності на ринку озброєнь – не викликає в нього захоплення.

І тут можна було б дошкульно зазначити: Вашингтон хоче, щоб європейці витрачали на свою безпеку більше коштів, купуючи озброєння в США.

Польська правиця досі довіряє Сполученим Штатам більше, ніж європейським державам.

З цього приводу можна було б довго сипати аргументами за і проти – але, схоже, на польську позицію щодо цього питання більшою мірою впливають не аргументи, а глибоко вкорінені емоції та ідеали.

Спільні цінності й неприязнь до сучасного європейського лібералізму об’єднують президента Навроцького та партію "Право і справедливість" із рухом MAGA (Make America Great Again).

Ці табори розвивають співпрацю в рамках неформальної інтернаціональної коаліції нових правих сил, які оголошують культурні війни та прагнуть докорінно змінити суспільства, що, на їхню думку, "загнивають".

Деякі лідери американських націонал-християнських правих сил виступають навіть проти служби жінок в армії та проти їхнього виборчого права.

Інші хочуть позбавити громадянства людей із міграційним корінням, а треті намагаються скасувати принцип відокремлення церкви від держави.

Дональд Трамп обіцяє повернути минуле.

А воно, на думку прихильників американського президента, було кращим.

Водночас у центрі польської політичної сцени та на її лівому фланзі (у Польщі – досить слабкому) панує страх перед радикалізмом партії "Право і справедливість" та Дональда Трампа.

Вони, на думку критиків, прагнуть знищити демократичні запобіжники, що стримують виконавчу владу й захищають від авторитаризму.

Європейський Союз із цієї перспективи є гарантом демократії та вибором, який визначає ідентичність.

Польський ліберальний центр і ліві сили захищаються також від розпалених правими культурних конфліктів, великою мірою імпортованих зі Сполучених Штатів.

Ця частина політичної еліти й суспільства підтримує розвиток європейських ініціатив у сфері безпеки та зовнішньої політики.

На правому фланзі польської політичної сцени європейська інтеграція викликає побоювання щодо втрати суверенітету (який трактується досить таки примітивно).

А у центристських колах і особливо на лівому фланзі загрозою суверенітету вважають радше самі Сполучені Штати, від імперської сили яких європейці можуть захиститися, лише діючи разом.

Центр і лівиця з дедалі більшими побоюваннями дивляться на залежність Європи від потужних американських технологічних корпорацій, чиє керівництво не лише підтримує праворадикальну зовнішню політику Вашингтона, але й – як Ілон Маск – відверто втручається у внутрішню політику європейських держав.

Американська роль для Польщі.

Нещодавно завдяки заступництву високопоставлених представників адміністрації у Сполучених Штатах знайшли прихисток помітні представники польської опозиції, яких розшукує польська прокуратура у зв’язку з підозрою в серйозних зловживаннях (зокрема фінансових).

Йдеться про колишнього міністра юстиції та генпрокурора Збігнева Зьобро та ексзаступника міністра юстиції Марчина Романовського.

Обидва були змушені втікати з Угорщини після поразки Віктора Орбана.

Крім того, Вашингтон в інтересах своїх корпорацій чинить тиск на Польщу, щоб вона не запроваджувала цифрового податку і нормативних актів, які захищали б польські компанії від недобросовісної конкуренції з боку американських фірм.

Але керівників технологічних гігантів досі зустрічають у Польщі з червоним килимом – незалежно від того, яка партія перебуває при владі.

А отже, якщо взяти до уваги бізнес-підхід Дональда Трампа до міжнародних відносин, у частини поляків постає резонне запитання.

Яку ціну Польща заплатить у майбутньому за залежність від США?.

Чергові заяви представників американської адміністрації та її стратегічні документи вказують на те, що Вашингтон хоче впливати на внутрішню політику окремих європейських держав (та підтримувати ідеологічно близькі Трампові політичні рухи).

Є підстави стверджувати, що він прагне використати найбільш прихильні до нього держави для того, щоб підірвати єдність Європейського Союзу – і, можливо, планує таку роль саме для Польщі.

Такого роду тактика Вашингтона розпалюватиме внутрішні суперечки в Польщі та в усьому Євросоюзі й ослаблюватиме Європу.

Тож ставлення поляків до США сьогодні дедалі більшою мірою визначається світоглядом і політикою самого Дональда Трампа.

Відкритим залишається питання, наскільки зміна президента США змінить зовнішньополітичний курс цієї держави.

Зокрема, її стратегію стосовно Європи, в тому числі стосовно Польщі.

Співпраця з США залишається сьогодні для Польщі стратегічно важливою – особливо у сферах безпеки та енергетики.

Росія, здійснивши повномасштабну агресію на Україну, лише зміцнила цю співпрацю – Польща повинна озброюватися, а отже, купувати більше американської зброї.

Їй довелося позбутися залежності від російських енергоресурсів, тому тепер країна дедалі більше імпортує скраплений природний газ із США.

З погляду Сполучених Штатів Польща стала логістичним хабом для потреб війни та лояльним союзником.

У структурному аспекті відносини міцніші, ніж будь-коли.

Але стратегічно вони стали непередбачуванішими.

Авторка: Агнешка Ліхнерович, польська журналістка.

Стаття початково була опублікована на порталі "Нова Польща" та републікується зі згоди правовласника.

Перекладач Андрій Савенець.