Герої роману «Місто» дорослішають на екрані під звуки війни й електронної музики

Історія створення повнометражного ігрового фільму «Місто» – непроста. Цей проєкт існував ще до повномасштабного вторгнення як ідея сучасної адаптації роману одного з найвідоміших представників Розстріляного відродження Валерʼяна Підмогильного. У 2022-му він виграв пітчинг Держкіно, роботу над стрічкою почав режисер Михайло Маслобойщиков, однак після повномасштабного вторгнення відбулися певні заміни, зокрема, змінився режисер та початковий акторський склад.

Остаточна версія фільму належить режисерові та кінознавцю Станіславу Битюцькому, для якого «Місто» стане повнометражним дебютом. Він також адаптував сценарій та запропонував продюсерській команді нове рішення, пов’язане з музичною субкультурою.

Продюсерами виступили Дмитро Суханов («Мої думки тихі», «Медовий місяць») та Валерія Сочивець («Ля Палісіада», «Із завʼязаними очима», «Зарваниця»). Оператор-постановник – Володимир Усик («Ля Палісіада», «Медовий Місяць»), художник-постановник – Максим Німенко («Стоп-Земля», серіал «Кава з кардамоном»). Проєкт реалізують за підтримки Державного агентства України з питань кіно.

Зйомки «Міста» тривали влітку і завершилися 9 липня, далі – постпродакшн, міжнародна фестивальна прем’єра та довгоочікуваний український прокат. Ми побували на фінальному знімальному дні й готові розповісти деякі подробиці.

БУЛО ВАЖЛИВО ЗНІМАТИ НА РЕАЛЬНИХ ВЕЧІРКАХ ТА ЗАПРОШУВАТИ РЕАЛЬНИХ МУЗИКАНТІВ

Перекласти книгу, тим паче таку відому, на сучасний сценарій і протягнути сюжетну лінію на сто років уперед – нелегка справа. Завданням режисера-сценариста було не просто перенести життя літературних героїв на екран, а показати справжність проживання цієї історії в сучасних реаліях. Тому фокус сценарію змінився суттєво – зараз «Місто» це історія про Київ часів російсько-української війни, в яку імплементовано субкультуру вечірок електронної музики.

Для автора сценарію та режисера було вважливо, щоб у фільмі грали ті, хто живуть тут і зараз – ходять на такі вечірки, розуміють життя свого покоління. У багатьох неголовних ролях – непрофесійні актори, а якщо це діджей-сет, то за пультом – справжній діджей.

«Для атмосфери було важливо знімати в реальних локаціях та запрошувати реальних, дуже цікавих музикантів. У нас грають – Богдан Заєць, Антон Сомінарист, Мар’яна Клочко, Слава Ліпшеєв. Фільм показує цю музичну тусовку і її ключові події. Це те, що по-справжньому звучить зараз в електронних клубах Києва», – розповів режисер.

Саундтрек до фільму створили композитори Еміль Асадов та Геннадій Бойченко.

СЮЖЕТНІ ЛІНІЇ ЗБЕРЕЖЕНІ, ПРОТЕ ПЕРЕБУДОВАНІ НА ТАКІ, ЯКІ МОГЛИ Б РОЗГОРТАТИСЯ В СЬОГОДНІШНЬОМУ КИЄВІ

Щодо жанрової складової фільму, то команда визначає її як «історія дорослішання під час війни».

«Поступово сценарій змінювався й відходив від тексту Підмогильного в сенсі підкорення міста героєм. У нас це, радше, історія про те, як дорослішає нове покоління, живучи з травмами війни. Це історія дорослішання під час війни. Ось такий жанр ми бачимо зараз», – говорить пан Станіслав.

За його словами, процес створення «Міста» просувався добре, попри складні умови, й те, що зйомки іноді перетиналися з обстрілами. Було безліч моментів, які могли їх зіпсувати чи зупинити, але команді вдалося все подолати.

Робота над сценарієм тривала майже два роки. На питання, як далеко він відійшов від літературного першоджерела, Станіслав Битюцький усміхається: «На сто років». І додає, що в романі дуже класна структура, з якою він міг легко працювати, щось додавати, обігрувати, що було би з героями в наш час. Конструкція та сюжетні лінії збережені, проте перебудовані на такі, які могли б розгорталися в сьогоднішньому Києві.

Він зазначив, що після 2014 року буквально зачитувався українською класикою й заново відкривав її для себе, так само як зараз, із початком повномасштабного вторгнення, нові покоління відкривають її для себе, що є дуже важливим, оскільки дає не тільки надзвичайно багато цікавої інформації та досвіду, а й розуміння свого коріння та ідентичності.

У РОМАНІ ГЕРОЙ ШУКАВ СЕБЕ В ЛІТЕРАТУРІ, У ФІЛЬМІ – В ЕЛЕКТРОННІЙ МУЗИЦІ

Головний герой фільму, як і в книзі – Степан Радченко – переїздить у велике місто, й вирішує знайти себе в професії. Однак у Підмогильного це була царина літератури, у фільмі – електронна музика.

«Професійна складова у фільмі змінена на ту, яка, на наш погляд, є також чимось украй суттєвим тут і зараз. Електронна сцена Києва і те, що робить зараз сучасна українська електронна музика, надзвичайно важливі. Бути тут у контексті, ходити на такі музичні події – це так само, як тоді було ходити на літературні події. Електронні клуби – культове місце для цієї субкультури, й воно дуже відповідає молоді, представником якої був Степан сто років тому в романі Підмогильного. Сьогодні нашому Степанові двадцять чотири роки, і його можна легко уявити на такій події», – поділився режисер.

У стрічці залишилися незмінними три важливі в контексті роману жіночі персонажі: Зосю зіграла Марія Ковальова, Надійку – Яна Колодійчук, а Риту – Анастасія Малахова.

«Ми залишили їхні стосунки зі Степаном, але намагалися переосмислити, що б було в цих стосунках через сто років. Як саме вони б змінювалися, як би в цілому змінювалася гендерна поведінка, дозволені й недозволені межі, які були тоді, і які є зараз», – пояснив Битюцький.

СПОДІВАЮСЯ, ЩО ФІЛЬМ ВІДКРИЄ П’ЯТЬ-ШІСТЬ НОВИХ ІМЕН АКТОРІВ

Режисер разом із кастинг-директоркою Аллою Самойленко довго шукали акторів, бо, за його переконанням, кастинг – це девʼяносто відсотків успіху фільму. Результатом пошуку залишився дуже задоволеним.

«Коли я побачив відеопробу Максима Рягіна, то відразу відзначив його типаж, який дуже цікаво виділяється серед акторів його покоління. І ще до того, як ми побачилися наживо і зробили проби, я розумів, що це головний претендент на роль Степана. Згодом усе це підтвердилося. Загалом у кіно існує недостача свіжих, класних облич, але, якщо їх шукати, то вони є. Ми знайшли багато цікавих молодих акторів, для багатьох фільм буде дебютом. Сподіваюся, відкриємо п’ять-шість нових імен», – поділився режисер.

Разом з молоддю у «Місті» також грають відомі українські актори Акмал Гурезов («Уроки толерантності»), Євгенія Непиталюк («Бачення метелика»), Максим Панченко («Я, Ніна»).

За словами виконавця головної ролі Максима Рягіна, його Степан дуже відрізняється від персонажа Підмогильного – за книгою він ветеран Першої світової, який щойно повернувся з війни, у фільмі – це сучасний молодий хлопець, якому 24 роки, він не воював, однак, уже травмований війною – пережив полон на півдні України. Сучасний Степан у столиці проходить шлях від розгубленого провінціала до впевненого в собі виконавця на електронній сцені міста.

Перед початком роботи над роллю, актор не тільки перечитував роман, щоб нагадати собі історичний контекст, але й вивчав світ електронної музики, в якому живе сучасне втілення його персонажу.

«Стас (Битюцький – ред.) долучив мене до культури електронної музики, тому що я доти зовсім не був пов’язаний із нею. І коли ми вже пройшли етап кастингу, то почали ходити на електронні вечірки, для мене це було щось нове. Досить символічним є те, що першим місцем, куди я прийшов знайомитися з цією субкультурою, був клуб, де сьогодні наш фінальний знімальний день», – розповів Максим Рягін.

ХОЧЕТЬСЯ, ЩОБ МОЛОДІ ЛЮДИ ДИВИЛИСЯ ФІЛЬМ І ВПІЗНАВАЛИ СЕБЕ

Команда фільму вважає, що глядацька аудиторія «Міста» не має певної вікової категорії, але молодь однозначно впізнаватиме в цьому кіно себе.

«Та й старше покоління, думаю, під час перегляду згадуватиме власну молодість. Навіть, не в сенсі електронної сцени чи тусовок, а в сенсі відчуття, коли ти молодий і можеш робити якісь помилки, за які не так соромно, як коли тобі вже сорок чи більше років. – говорить Станіслав Битюцький, – Ми хотіли зняти хороше універсальне кіно про Київ тут і зараз. Про буденне життя молодих людей, без надриву. Так, ми всі зараз страждаємо, ми всі відчуваємо біль, але іноді – усміхаємося, живемо не тільки війною, а звичайними буденними речами».

Він додав, що насправді дуже здивований тим, що цей фільм буде першою екранізацією «Міста» Підмогильного, бо така ідея витала в повітрі.

«Але так сталося, що ми будемо першими. Наш фільм дуже ніжний, красивий, дещо сумний, меланхолійний, як і наше життя», – розповів режисер та сценарист кінострічки «Місто» Станіслав Битюцький.

Любов Базів. Київ

Фото Олександра Клименка, Артема Гвоздкова