«Найголовніше — передати любов»: яким буде концерт пам'яті фронтмена гурту ADAM

25 липня у просторі «Де, Що, Інше» на ВДНГ відбудеться перший концерт пам`яті фронтмена гурту ADAM Михайла Клименка. Його пісні давно стали саундтреком для тисяч людей — про кохання, ніжність, близькість і вміння цінувати прості моменти. Цього вечора вони вперше прозвучать у виконанні друзів і колег музиканта, які зберуться, щоб вшанувати його пам`ять і подарувати знайомим композиціям нове звучання.

Напередодні концерту ми поговорили із Сашею Норовою — дружиною Михайла. Вона розповіла, чому цей вечір став для неї особистою місією, як народилася ідея концерту, що допомагає жити після великої втрати та чому музика здатна залишати людину поруч навіть тоді, коли її вже немає.

25 липня відбудеться концерт пам`яті фронтмена гурту ADAM Михайла Клименка. У який момент ви зрозуміли, що цей концерт має відбутися? Що стало для вас тією точкою, після якої ви вже не сумнівалися?

Якщо чесно, я не сумнівалася жодної секунди. Ця думка прийшла до мене ще взимку. Мені дуже захотілося, щоб пісні, які написав Міша, продовжували жити — не лише в записах чи спогадах людей, а звучали наживо, на великій сцені.

Для мене це стало і мрією, і певною місією. Я вірю, що він усе бачить: і те, як ми готуємо цей концерт, і те, як до нього долучилися артисти, і те, скільки людей прийде цього вечора згадати його та послухати його музику.

Дуже багато артистів підтримали цю ідею буквально з першого дзвінка. Кожен, до кого я звернулася, сказав: «Так, звісно». І тоді я остаточно зрозуміла, що цей концерт справді має відбутися.

Ви говорите, що цей вечір не лише про музику, а й про пам`ять. Що для вас найважливіше передати людям через цей концерт? Яким Михайла зможуть відчути люди, які прийдуть цього вечора?

Найголовніше — передати любов. Саме про це були пісні Міші, саме це було головним меседжем нашої творчості.

Любов до людини, до життя, до близьких, до світу. Я дуже хочу, щоб люди забрали із собою саме це відчуття. Я часто отримую повідомлення від людей, які пишуть, що наша музика допомогла їм пережити складний період, когось поєднала, стала саундтреком до першого танцю чи весілля. Для мене це неймовірно цінно.

Мені здається, через ці пісні люди відчують і самого Мішу. У них немає нічого вигаданого — вони всі прожиті нами. Саме тому вони такі чесні. Думаю, цього вечора люди відчують, якою світлою, доброю і дуже талановитою людиною він був.

Чи були під час підготовки концерту моменти, коли ви раптом подумали: «Михайлу це точно сподобалося б»?

Так. Я майже впевнена, що саме цей вечір сподобався б йому найбільше.

Він дуже цінував простоту і щирість. Без зайвого пафосу — просто люди збираються разом, щоб співати його пісні й пам`ятати. Саме таким я уявляла цей концерт.

Мені хотілося, щоб цей вечір був саме таким: просто неба, серед дерев, у теплій атмосфері літнього заходу сонця. Міша дуже любив природу, відкритий простір і прості, справжні моменти. Саме така атмосфера найкраще передає його музику й настрій.

Для мене дуже цінно, що поруч були люди, які так само повірили в цей задум і допомагають створити вечір, сповнений любові, музики та світлої пам`яті про Мішу.

І мені дуже хочеться вірити, що, коли цього вечора звучатимуть його пісні, Міша буде десь поруч — у музиці, у заході сонця, у людях, які прийдуть його згадати.

У концерті візьмуть участь дуже різні артисти. Як ви добирали виконавців? Що було для вас найважливішим у цьому виборі?

Я обирала насамперед людей, яких добре знали ми з Мішею. Це друзі, колеги, артисти, з якими ми не раз перетиналися на сцені або підтримували зв`язок.

Я багато згадувала, про кого Міша говорив із захопленням, кого поважав, чиї пісні слухав. Він часто казав: «Який він класний», «Яка крута пісня». Саме ці люди першими з`являлися у мене в голові.

Я навіть писала артистам із Мішиного телефону, бо далеко не всі контакти були в мене. Починала повідомлення словами: «Привіт, це Саша ADAM…». 

І я безмежно вдячна кожному, хто погодився стати частиною цього вечора. Для мене це дуже цінно.

Коли пісні ADAM виконують інші музиканти, вони неминуче звучать інакше. Чи було для вас важливо зберегти їх максимально близькими до оригіналу, чи, навпаки, дати кожному артистові можливість прожити ці пісні по-своєму?

Мені дуже хотілося, щоб кожен артист прожив ці пісні по-своєму. Я повністю довірилася їм.

Звісно, кожен має власний голос, характер і музичне бачення, тому пісні звучатимуть інакше. Але для мене найважливіше, що незмінним залишиться їхній зміст. Усе, що Міша заклав у ці тексти й музику, залишиться з ними незалежно від того, хто їх виконує.

Чи була під час підготовки якась пісня, яка відкрилася для вас по-новому? Можливо, завдяки іншому виконанню або часу, що минув?

Чесно кажучи, я ще не чула всіх демоверсій. І в цьому є навіть щось особливе — мені хочеться вперше почути багато пісень уже на самому концерті, разом із глядачами.

Але одна композиція мене вже дуже здивувала. Це пісня у виконанні LELY45. Вона зазвучала зовсім по-іншому — можливо, тому що її виконує жінка, можливо, через іншу інтонацію. І мені дуже сподобалося це нове прочитання. Думаю, саме в цьому і є краса таких концертів: знайомі пісні відкриваються по-новому, але не втрачають свого сенсу.

Багато людей знаходять у музиці підтримку в найскладніші моменти життя. Що б вам хотілося сказати тим, хто сьогодні також переживає втрату й, можливо, шукає сили рухатися далі?

Це дуже важке запитання. І, якщо чесно, я досі не знаю, чи маю на нього відповідь.

Я не хочу давати порад людям, які переживають втрату, тому що сама ще проживаю свою. Для мене це дуже болісний досвід, і, мабуть, ще замало часу минуло, щоб я могла сказати: «Ось так правильно».

Єдине, що я зрозуміла для себе, — дуже важливо не залишатися наодинці. Підтримка близьких, друзів, можливість поговорити, поплакати разом або просто помовчати поруч — це має величезне значення.

Ми з Мішею жили у своєму маленькому світі. Нам було добре вдвох. Ми писали музику, знімали відео, будували плани, могли просто дивитися на небо чи рахувати зорі. Після його втрати я почала більше відкриватися людям, більше спілкуватися. І зрозуміла, що потреба в інших людях — це не слабкість, а те, що допомагає жити далі.

Біль від втрати нікуди не зникає. Від нього неможливо втекти. Але мені дуже хочеться побажати кожному знаходити щось, що допомагає триматися: людей, справу, творчість, красу навколо. Не обов`язково одразу шукати великі відповіді. Іноді достатньо знайти щось, заради чого хочеться прожити ще один день.

Мені дуже хочеться, щоб цей концерт став місцем, де кожен, хто сьогодні переживає втрату, хоча б на кілька годин відчув, що він не сам. Бо музика завжди об`єднувала людей. І я дуже вірю, що цього вечора вона знову допоможе комусь знайти трохи тепла, підтримки й любові. А ще — що люди продовжать слухати пісні Міші. Бо поки звучить його музика, доти живе й частинка його самого.