Не лише «Одіссея» Нолана: 10 сучасних ретелінгів, які варто прочитати

Вихід «Одіссеї» Крістофера Нолана знову повернув античні міфи в центр масової культури — і, можливо, викликав бажання дізнатися, що залишилося поза межами великого кіноепосу. Та щоб познайомитися з героями Троянської війни, богинями, царями й чудовиськами, не обов’язково починати з багатотомних коментарів до Гомера. Сучасні письменниці й письменники переказують знайомі сюжети від імені тих, кому класична традиція часто не давала права голосу, — Клітемнестри, Цирцеї, Медузи, Аріадни, Дідони чи Патрокла. 

Разом із національною книжковою платформою Yakaboo ми пропонуємо добірку ретелінгів, які допоможуть побачити за монументальними легендами живих людей, їхні почуття, помилки та боротьбу за право самим розповісти власну історію.

«Доньки Спарти», Клер Гейвуд

У традиційних версіях Троянської війни Єлена залишається красунею, через яку розпочалася катастрофа, а Клітемнестра — жорстокою дружиною, яка вбила чоловіка. Клер Гейвуд повертає обом сестрам власні голоси й розповідає про їхнє життя задовго до подій, що перетворили жінок на символи зради та помсти. 

Ще зовсім юними спартанських царівен видають заміж за братів Менелая й Агамемнона, після чого їхня врода та високе походження виявляються не привілеєм, а частиною нав’язаної чоловіками долі. Авторка зосереджується не на битвах під Троєю, а на шлюбі, материнстві, сестринстві й поступовому спротиві жінок, від яких вимагали покори та народження спадкоємців. 

«Доньки Спарти» стали національним бестселером у США, а видання Historical Novel Society відзначило роман як Editor’s Choice. Це ретелінг для читачів, яким цікаво побачити за канонічними «винуватицями» війни живих людей, чиї рішення формувалися під тиском влади, страху й багаторічного приниження.

«Мандрівна цариця», Клер Гейвуд

В «Енеїді» Вергілія Дідона найчастіше постає як трагічно закохана цариця, чия історія зрештою стає епізодом на шляху великого героя. Клер Гейвуд переносить центр оповіді на саму правительку й повертається до часів, коли вона ще була тірською царівною Елліссою та мала успадкувати владу разом із братом Пігмаліоном. Після придворньої змови та зради вона вирушає до Північної Африки, веде за собою людей і створює Карфаген — місто, яке має стати доказом її політичного таланту й права самій визначати власне майбутнє. 

Поява Енея ставить її перед вибором не просто між коханням і самотністю, а між почуттям та відповідальністю за державу, виборену ціною великих втрат. Гейвуд має освіту з класичної цивілізації та давньої візуальної й матеріальної культури, тому міфологічну основу поєднує з увагою до політики, торгівлі та механізмів влади. «Мандрівна цариця» пропонує прочитати історію Дідони не як передмову до трагедії через чоловіка, а як повноцінний роман про вигнання, лідерство і створення нового світу.

«Електра», Дженніфер Сейнт

Дженніфер Сейнт переосмислює прокляття роду Атрідів через голоси трьох жінок, по-різному пов’язаних із Троянською війною та поверненням Агамемнона додому. Клітемнестра не може пробачити чоловікові принесення в жертву їхньої доньки Іфігенії, Електра тримається за ідеалізований образ батька, а Кассандра бачить майбутню загибель Трої, хоча її пророцтвам ніхто не вірить. Замість звичного протистояння героя і лиходійки роман показує родину, в якій горе породжує нове насильство, а любов, відданість і помста стають майже нероздільними. Кожна з трьох оповідачок має власну правду, тому знайомий міф перетворюється на психологічну історію про материнську втрату, доньчину залежність від батьківського авторитету та ціну багаторічної ненависті. 

У 2022 році «Електра» була номінована на Goodreads Choice Award у категорії найкращого фентезі. Це темна сімейна трагедія для тих, кому в античних сюжетах цікаві не лише пророцтва й війни, а й те, як їхні наслідки передаються від одного покоління до іншого.

«Клітемнестра», Костанца Казаті

У міфах Клітемнестру часто згадують насамперед як дружину, яка вбила Агамемнона після його повернення з Троянської війни, однак Костанца Казаті починає її історію задовго до цієї помсти. Донька спартанського царя зростає сильною, вправною та переконаною у власній гідності, але шлюб, насильство й численні втрати поступово позбавляють її всього, що вона любила. Роман не виправдовує кожен учинок героїні, проте показує шлях, який перетворив її з молодої царівни на правительку, готову сама карати винних. 

Казаті виросла в Італії, вивчала давньогрецьку мову та літературу, а «Клітемнестра» стала її дебютом і була видана у двадцяти країнах. Книжка здобула премію Glass Bell Award і ввійшла до короткого списку Historical Writers’ Association Debut Crown Award. Це масштабний роман про владу, материнський гнів і жінку, яку століттями називали чудовиськом, майже не запитуючи, що саме привело її до злочину.

«Цирцея», Мадлен Міллер

В «Одіссеї» Цирцея з’являється лише в одному з епізодів мандрівки героя — як небезпечна чарівниця, що перетворює чоловіків на свиней. Мадлен Міллер розгортає кілька десятків гомерівських рядків у цілу біографію богині, яка від дитинства почувалася чужою серед могутніх і жорстоких родичів. Відкривши в собі дар чаклунства, Цирцея опиняється у вигнанні на острові Айя, де вчиться користуватися силою, зустрічає Дедала, Медею та Одіссея і поступово визначає, ким хоче бути. 

Це не лише історія магічного самопізнання, а й розповідь про самотність, материнство, смертність та свободу від родини, яка бачить у тобі лише слабкість. «Цирцея» стала бестселером №1 за версією The New York Times, була фіналісткою Women’s Prize for Fiction і здобула премію Goodreads Choice Award у категорії фентезі. HBO Max також оголошував про розроблення серіальної адаптації роману, хоча актуальний статус проєкту публічно не уточнювався.

«Пісня Ахілла», Мадлен Міллер

Мадлен Міллер переповідає події «Іліади» від імені Патрокла — вигнаного царевича, якого антична традиція надовго залишила в тіні найславетнішого грецького воїна. Його знайомство з Ахіллом починається в юності, переростає у віддану дружбу, а згодом — у кохання, якому доведеться витримати амбіції, пророцтва й Троянську війну. Патрокл не має надлюдської сили свого коханого, однак саме його співчуття і здатність бачити в інших людей стають моральним центром роману. 

Міллер працювала над дебютною книжкою близько десяти років, поєднавши знання класичної філології із сучасним прочитанням стосунків двох героїв. «Пісня Ахілла» здобула Orange Prize for Fiction 2012 року, яка нині має назву Women’s Prize for Fiction, і перетворила авторку на одну з найвідоміших представниць сучасного міфологічного ретелінгу. Це водночас воєнний роман, історія дорослішання і трагічна розповідь про любов до людини, якій від самого початку пророкували коротке життя та безсмертну славу.

«Тінь Персея», Клер Гейвуд

Персей увійшов до канону як герой, що відтяв голову Медузі, урятував Андромеду й виконав неможливе пророцтво, однак Клер Гейвуд дивиться на його славу очима жінок, які заплатили за неї. Даная намагається захистити сина від страхів і чужої влади, Медуза знаходить прихисток у жіночій спільноті, а Андромеда мусить вирішити, чим готова пожертвувати заради свого народу. 

У цій версії немає богів, що безпосередньо спрямовують кожен крок персонажів, а чудеса й магія поступаються людським страхам, політичним рішенням і небезпечній вірі у власну винятковість. Авторка досліджує, як історії створюють героїв, замовчуючи досвід тих, кого вони підкорили, використали або оголосили чудовиськами. Оповідь трьох героїнь поступово руйнує привабливий образ безстрашного переможця й показує, наскільки руйнівною може бути потреба відповідати нав’язаному пророцтву. «Тінь Персея» підійде читачам, які люблять реалістичні переосмислення міфів і готові подивитися на знаменитий подвиг не з боку того, хто тримає меч.

«Сліпа лють», Наталі Гейнс

Медузу зазвичай пам’ятають як змієволосу потвору, один погляд якої перетворює людей на камінь, але Наталі Гейнс розповідає про неї передусім як про смертну дівчину серед безсмертних сестер. Після нападу Посейдона в храмі Афіни кара дістається не богові, а самій Медузі, і цей несправедливий вирок назавжди змінює її тіло та життя.

Авторка показує не народження чудовиська, а те, як жінку роблять чудовиськом чужа жорстокість, байдужість богів і історія, розказана переможцем. Поряд із трагедією Медузи роман містить іронічні, подекуди сатиричні епізоди, які позбавляють античних героїв звичного бронзового блиску. 

«Сліпа лють» стала миттєвим бестселером The Sunday Times, була включена до довгого списку Women’s Prize for Fiction і номінована на British Book Awards у категорії художньої книжки року. Наталі Гейнс — письменниця, дослідниця античності й авторка багаторічної програми BBC Radio 4 Natalie Haynes Stands Up for the Classics, тому її ретелінг поєднує знання джерел із гострим сучасним поглядом.

«Аріадна», Дженніфер Сейнт

У найвідомішій версії міфу Аріадна допомагає Тесеєві вибратися з лабіринту, а потім зникає з його героїчної історії, покинута на острові Наксос. Дженніфер Сейнт розширює цей сюжет і розповідає не лише про Аріадну, а й про її сестру Федру — двох доньок царя Міноса, змушених жити з наслідками чоловічих подвигів і божественних примх. Від рішення передати Тесеєві клубок ниток починається історія про кохання, сестринство, зраду та спробу побудувати життя після того, як роль помічниці героя вже виконано. Роман не приховує жорстокості античного світу, у якому жінки легко стають платою за славу чоловіків, але водночас дає героїням складність і право на суперечливі рішення. 

«Аріадна» стала бестселером The Sunday Times і потрапила до фіналу Goodreads Choice Award 2021 року в категорії фентезі. Це меланхолійний і атмосферний ретелінг для тих, кого завжди цікавило, що відбувається з жінкою після того, як герой забирає перемогу й вирушає далі.

«Одіссея», Стівен Фрай

На відміну від інших книжок у добірці, Стівен Фрай не переносить центр історії на другорядного персонажа, а пропонує сучасний і дотепний переказ самої мандрівки Одіссея. Після падіння Трої цар Ітаки вирушає додому, але шлях, який мав тривати кілька тижнів, розтягується на десять років через богів, чудовиськ, спокуси та власні рішення героя. Фрай зберігає основні сюжети античної поеми, водночас пояснює зв’язки між персонажами, додає історичний і міфологічний контекст та не вимагає від читача попереднього знання Гомера. «Одіссея» завершує його чотирикнижжя про давньогрецькі міфи, до якого також увійшли «Міфи», «Герої» і «Троя». 

Британський актор, письменник і телеведучий відомий умінням поєднувати ерудицію з легкою оповіддю, тому книжка може стати зручним входом в античну літературу для новачків. А кольорові ілюстрації, карти та схеми допомагають не загубитися серед островів, родоводів і численних випробувань на шляху до Ітаки.