Іван Уривський у виставі «Одіссея. Меотида» Маріуполь перетворює в Ітаку

Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка відкриватиме сезон разом із 1-м корпусом Національної гвардії України «Азов»

У день 170-річчя Івана Франка у Національному академічному драматичному театрі його імені в Києві новий сезон розпочинатиме прем’єра вистави «Одіссея. Меотида» режисера Івана Уривського. У ній поєднано переосмислення відомої поеми Гомера та історії оборонців Маріуполя в сучасній повномасштабній російсько-українській війні. Автором ідеї є 1-й корпус Національної гвардії України «Азов».

Укрінформ розпитав у творчої команди про роботу над новою постановкою. І вписав її в контекст усіх репертуарних вистав у флагманському столичному драматичному театрі, в яких порушують теми ветеранів та захисників. За точку відліку взяли «Трьох товаришів» Юрія Одинокого, звичайно, не оминувши недавніх постановок Давида Петросяна «Поліандрія» та «Троянство».

П’ЄСУ ПРО НЕПОХИТНИЙ НАМІР ПОВЕРНУТИСЯ В УКРАЇНСЬКИЙ МАРІУПОЛЬ СТВОРИВ ЧИННИЙ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЕЦЬ

 «Одіссея» – це історія про повернення,  нагадує Олексій Доричевський, автор п’єси, за якою ставлять виставу «Одіссея. Меотида». Драматург – військовослужбовець 1-го корпусу НГУ «Азов» Олексій Доричевський  із позивним Фіш. А Меотида – стародавня назва Азовського моря, яку використовували давні греки й римляни.

«Для ʺАзовуʺ Маріуполь – це дім, так само як  для Одіссея, який вимушено залишив свою землю. Війна триває, проте, як і Одіссей, ми також обов’язково повернемось додому. Це основна ідея нашого твору», – розповідає Олексій, який доєднався до ЗСУ у 2023 році.  Спочатку служив у батальйоні спецпризначення бригади Сухопутних військ, працював на дроні-розвіднику, зокрема, на Покровському напрямку. Скоро буде пів року, відтоді як Доричевський перевівся у відділ стратегічних комунікацій 1-го корпусу НГУ «Азов».

За словами драматурга, його п’єса, за якою «франківці» інтенсивно створюють постановку, має складну композицію. Тож не можна однозначно відповісти, чи має лінійний сюжет. 

«З одного боку, ми взяли класичний сюжет ʺОдіссеїʺ, він розвивається лінійно. В центрі є Одіссей, усі перипетії відбуваються з ним. Проте в моєму тексті дуже багато рефлексій щодо сучасності, російсько-української війни. Ці події не відображаються хронологічно», –  розповідає Олексій Доричевський.

Вистава поєднує класичний текст у перекладі Бориса Тена зі свідченнями оборонців Маріуполя. У частині сучасного періоду акцент роблять на переживаннях та почуттях. «Текст постійно ніби обривається. Створюється відчуття, що між  показаними подіями ще щось відбулося, але ми точно не знаємо, що саме», – уточняє Фіш.

І зауважує, що текст свідомо створював так, щоби він нагадував ніби зібрані  уламки чи обгорілі аркуші. Це слугує нагадуванням про ворожі вибухи й атаки, які не припиняються й постійно впливають  на  нервову систему кожної людини та порушують нейронні зв’язки.

«Ми зараз краще пам’ятаємо послідовність того, що відбулося до 2022 року, ніж те, що відбулося після.  Тому що постійно наша пам’ять обривається», –  констатує драматург.

Дотепер на історію оборони українського Маріуполя у 2022 році в медіа та мистецьких творах дивилися переважно очима цивільних. А творці вистави «Одіссея. Меотида» вирішили переосмислити, що відбувалося з воїнами, за основу беручи оцінки та переживання тих, хто мужньо воює з російськими нападниками зі зброєю в руках.

«Ми вирішили, що ми будемо розказувати нашу історію, а не ворог. Бо добре знаємо, що Росія дуже швидко створює маніпуляції», – каже  військовослужбовець відділу стратегічних комунікацій «Азова».

Олексій Доричевський відомий за ролями в незалежному Дикому театрі. За десятиліття написав більш як десять п’єс. До повномасштабної війни, у 2017-му, на камерній сцені Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка відбулася прем’єра вистави за його п’єсою «Викрадення Європи» (режисер-постановник Андрій Май), яку створювали за сприяння Goethe-Institut.

Із режисером-постановником Іваном Уривським Олексій Доричевський працює вперше. Хоча познайомилися ще 2013 року на фестивалі у Криму.

ЗВІЛЬНЕНІ В ЗАПАС, 27 МОБІЛІЗОВАНИХ ПРАЦІВНИКІВ ТЕАТРУ ТА БІЙЦІ ВОГНЕВИХ ГРУП

Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка після Євромайдану та початку російського вторгнення в Україну розмову з глядачами про ветеранів розпочав із європейської класики – постановки «Три товариші» за відомим твором Еpixа Марії Ремарка, прем’єра якої відбулася 2016 року. Після початку повномасштабної російсько-української війни у  2022-му виявилося, що виконавці ролей Роберта, Отто та Готфріда – актори Євген Нищук, Андрій Романій і Олександр Печериця стали добровольцями.

Євген Нищук, який спочатку долучився до Київської оборонної кампанії, а потім служив і в аеророзвідці на Миколаївсько-Херсонському напрямку та на Чернігівщині й Сумщині, після переведення в запас у 2024 році очолив Театр імені Франка. У кабінеті генерального директора – художнього керівника тепер поміж відзнак та пам’ятних речей колективу з понад 100-річною історією висить і малопомітний для необізнаних солдатський жетон та невеликого розміру армійське  фото з побратимами.

Коли вперше після фронту Євген Нищук грав «Трьох товаришів», то не зміг проконтролювати свою реакцію у сцені, коли кохана Патриція його кличе дивитися салют. «Усі актори вибігають, починають вибухати петарди – а я починаю всіх розганяти, кидатися вниз, волати, щоб усі впали на землю, і в мене починається реальний психологічний зрив. Я це пройшов», – розповідає співрозмовник.

Станом на зараз 27 працівників Театру імені Івана Франка мобілізовані. Четверо вважаються зниклими безвісти. Серед них – актор Захар Нечипор. Ще кілька людей служать у  добровольчих формуваннях територіальної оборони: роботу на сцені поєднують із  чергуваннями в мобільних вогневих групах, які патрулюють небо під час ворожих атак. Кілька акторів, штатних і запрошених, працюють у виставах після демобілізації.

Тож столичний театр добре орієнтується в потребах проговорювати в постановках сучасні складні теми, коли Україна перебуває 13-й рік у війні. Бо суспільству потрібні взаєморозуміння між військовими та цивільними, а також взаємна адаптація поміж собою людей із різним досвідом, які прагнуть зберегти свою країну, віру та надію у справедливість і добро, не загубивши власного «я».

Під час 106-го сезону столичний Театр імені Івана Франка представив дві постановки режисера Давида Петросяна про взаємопізнання  та взаємодію тилового світу і тих, хто повертається з війни.  За п’єсою сучасного драматурга Сергія Кулибишева показують «Поліандрію» – сюрреалістичну історію з чорним гумором: після поранення додому повертається до дружини ніби двоє чоловіків. За роки війни насправді в більшості  захисників з’являється інше світосприйняття, відмінне від того, яким було в мирному житті, –  тому жінка часто не готова побачити поряд із собою вже ніби «іншого» чоловіка.

У резонансному  «Троянстві» за п’єсою співзасновника Театру ветеранів Максима Курочкіна Давид Петросян показову героїзацію  перетворює на сатиру.

«Вистава створена за мотивами ʺЕнеїдиʺ, проте драматург створив новий твір і досліджує, яким може бути Еней, який повернувся з війни? А він може бути різним: слабким, розбитим, понівеченим, з різною історією. Однак, коли він прийде додому, його важливо зустріти словами: ʺМи дочекалися тебе!ʺ –  коментує Євген Нищук. – У «Троянстві» ми говоримо про те, що багато хто вже використовує захисників у своїх цілях, наприклад, для отримання грантів. Ми не просто іронізуємо, ми висміюємо цю ситуацію. Як і те, що цинічно використовують ветеранів проросійські медійники. ʺТроянствоʺ – це вибух, це дуже глибинна й актуальна вистава, яка показує фальш і лицемирство. Це смілива сценічна історія з іронією для того, щоб у реальності зберігати критичне мислення».

Генеральний директор – художній керівник національного театру зауважує, що ставити багато вистав сучасної тематики мотивує запит не лише українських глядачів, а й міжнародних фестивалів, зокрема Авіньйонського.

МАРІУПОЛЬ – ІТАКА ДЛЯ «АЗОВА», З  ІСТОТАМИ, ПЕРЕШКОДА ТА НАДІЄЮ  

Євген Нищук каже, що глядачам нової вистави «Одіссея. Меотида» не варто очікувати від Івана Уривського документального формату про оборону «Азовсталі». Бо для режисера дуже важливими є образність та алегорії.

«Ми розуміємо, що театральною мовою й іншими мистецькими засобами ми можемо показувати болючі теми та артикулювати їх. Навіть пропрацьовувати психологічні травми», – підкреслює генеральний директор – художній керівник Театру імені Івана Франка.

І додає: «Захисники й захисниці творять сучасний реальний образ відваги, добра, любові та здатності покласти життя за свій народ, побратима і святу землю. Тисячі віддали життя, сотні перебувають у полоні. І саме зараз настав час засобами мистецтва, передусім театру, через історичні паралелі та впізнавані світові міфи доносити важливі меседжі та формувати для майбутніх поколінь наратив стійкості».

Дія в постановці розгортається в побутовому світі Пенелопи та героїчному світі Одіссея. В основі вистави закладено протистояння Любові та Смерті. 

На шляху героя з’являтимуться міфічні істоти й перешкоди, образи яких оживатимуть завдяки поєднанню сценографії, світла та інших засобів театральної виразності. Поєднання грецької міфології та сучасної театральної мови підкреслюватиме, що прагнення кожної людини повернутися додому та віра в себе залишаються незмінними цінностями в усі часи. Сценограф – Петро Богомазов.

Виконавці у виставі «Одіссея. Меотида»: Даніїл Мірешкін, Акмал Гурєзов, Олена Хохлаткіна, Лариса Руснак, Дарія Легейда, Мaрія Рудинськa, Віталій Ажнов, Андрій Самінін, Сергій Калантай, Михайло Кукуюк, Іван Білаш, Ромaн Ясіновський, Іван Шаран, Іван Довженко, Ян Корнєв, Дмитро Лук’яненко, Ярослав Бондаренко та Яна Поцелуй. Команда поки не розкриває, хто яку роль виконуватиме. Проговорився в радіопередачі Дмитро Чернов – він гратиме Посейдона. Репетиції спочатку відбувалися в Палаці «Україна», а потім перемістилися в театр.

Завдяки метафорам у виставі розкривають тему не лише фізичного повернення героїв, а і внутрішнього. У Гомера рідною стороною Одіссея і місцем майбутнього повернення є острів Ітака. Для «Азова» це – наш український Маріуполь, поки тимчасово окупований Росією.  Але настане час – і над приазовським містом замайорить синьо-жовтий прапор.

Самченко Валентина, м. Київ

Фото театру та Олександра Клименка

На головному фото – актори Дарія Легейда та Віталій Ажнов