Чому Одеса залишається вразливою до блекаутів і чи можна це змінити?

У ніч проти 2 вересня Росія знову атакувала енергетичну інфраструктуру Одещини. За даними ДТЕК, без електроенергії тимчасово залишилися понад 350 тисяч родин Одеського району, зокрема частина Одеси. У місті зупинився електротранспорт, виникли перебої в роботі критичної інфраструктури.

Через знеструмлення об’єктів «Інфоксводоканалу» без води залишилися частина Пересипського району та низка населених пунктів поблизу Одеси. На підприємстві пояснили, що деякі з його найпотужніших об’єктів неможливо заживити від генераторів. Унаслідок атаки також постраждав виробничий майданчик ДТЕК «Одеські електромережі», було пошкоджено транспорт та офісне приміщення.

Уже 3 вересня компанія повідомила, що повернула світло всім клієнтам. Однак аварійне відновлення електропостачання не означає, що пошкоджену мережу вдалося повністю повернути до попереднього стану. ДТЕК попередив про можливі мережеві обмеження. Там заявили, що обладнання вже працює, проте не завжди може передати споживачам необхідний обсяг електроенергії. Коли навантаження різко зростає, частину клієнтів можуть тимчасово відключати, щоб уникнути перевантаження та нової аварії.

Для Одеси це не поодинока ситуація. Після російських атак разом зі світлом у місті можуть зникати вода, тепло, мобільний зв’язок і транспорт. Наприкінці 2025 року Одеса три доби відновлювалася після масштабної атаки. У червні 2026-го частина центру майже пів дня залишалася без електроенергії через аварію єдиного робочого трансформатора на ТЕЦ. А мешканці одного з житлових комплексів майже пів року жили без постійного електропостачання.

В цій статті «Хмарочос» розбирався чому енергосистема Одеси вразливіша, ніж в інших великих містах, і що може підвищити її стійкість.

Чому в Одесі так часто немає світла?

Відключення в Одесі можуть мати різні причини. Умовно їх можна розділити на три групи. Це дефіцит електроенергії в усій країні, пошкодження магістральних мереж, якими вона надходить до регіону, та аварії безпосередньо в міській системі.

Перша причина — загальнонаціональний дефіцит електроенергії. Він виникає, коли українські електростанції через руйнування, ремонти або окупацію не можуть виробити стільки електроенергії, скільки споживає країна. Тоді диспетчери «Укренерго» запроваджують обмеження, щоб виробництво в кожний момент відповідало споживанню.

Без таких обмежень в енергосистемі може впасти частота, після чого спрацьовує автоматичний захист і від мережі від’єднуються цілі регіони. Тобто графіки відключень потрібні, щоб не допустити неконтрольованого блекауту. Зазвичай ці обмеження стосуються всієї України у зимові періоди.

Друга причина — пошкодження магістральної мережі. Електроенергії в країні може бути достатньо, але передати її до Одещини в необхідному обсязі неможливо через зруйновані високовольтні підстанції або лінії електропередачі. Саме тому після удару світло можуть уже повернути, але мережеві обмеження в регіоні продовжуватимуть діяти.

Третя причина — аварії в місцевій системі розподілу, на підстанціях, трансформаторах, повітряних або підземних кабельних лініях. Тоді світло може зникнути в окремому районі, кварталі чи будинку, навіть якщо загальнонаціонального дефіциту немає.

Наприклад, 3 липня 2026 року понад шість тисяч родин у Приморському районі Одеси залишилися без світла через пошкодження кабельних ліній. ДТЕК пов’язував збільшення кількості аварій зі спекою, кондиціонери та інша охолоджувальна техніка підвищили навантаження на мережу, яка ще не була повністю відновлена після російських атак. Таке пошкодження не можна усунути простим перемиканням живлення. Енергетики мають знайти місце аварії під землею, розкопати кабельний канал, замінити пошкоджену ділянку та перевірити лінію. Того разу роботи тривали до третьої години ночі.

Хто за що відповідає?

Українська енергосистема складається з кількох рівнів. Електростанції виробляють електроенергію, а «Укренерго» управляє магістральними високовольтними мережами, якими її передають між регіонами.

ДТЕК «Одеські електромережі» є оператором системи розподілу. Компанія приймає електроенергію з магістральної мережі та розподіляє її між житловими будинками, підприємствами, лікарнями, котельнями й об’єктами водоканалу.

Сам оператор не виробляє електроенергію, не продає її споживачам і не визначає, скільки електрики доступно в країні. Він відповідає за свою частину мережі, лінії, трансформатори, розподільчі підстанції та перемикання між ними. Після аварій і російських атак саме його бригади ремонтують пошкоджене обладнання та повертають споживачам світло.

Місцева влада також не може скасувати обмеження «Укренерго» або самостійно прокласти нову магістральну лінію. Проте від міста залежить, як працюватиме комунальна інфраструктура під час відключень. Воно може забезпечувати резервним живленням насосні станції, котельні, лікарні та електротранспорт, залучати донорське обладнання, підтримувати місцеву генерацію і закладати на це гроші в бюджеті.

ОСББ та управляючі компанії, своєю чергою, можуть подбати про резервне живлення насосів, ліфтів, освітлення й іншого обладнання конкретного будинку. Це не розв’яже проблему дефіциту електроенергії в місті, але допоможе мешканцям легше пережити відключення.

Отже, стійкість Одеси залежить не від однієї компанії. Держава й «Укренерго» відповідають за роботу об’єднаної енергосистеми та магістральних мереж, ДТЕК — за місцевий розподіл електроенергії, а міська влада і комунальні підприємства — за здатність критичної інфраструктури працювати без централізованого живлення.

Особливості Одеси

Центральні області зазвичай мають більше маршрутів, якими можна передавати електроенергію. Якщо одну лінію або підстанцію пошкоджено, частину навантаження іноді вдається спрямувати в обхід аварійної ділянки. В Одеській області таких можливостей менше. Регіон значною мірою залежить від електроенергії, яку передають з інших частин країни. Тому пошкодження одного важливого вузла може істотно скоротити обсяг електрики, що надходить до області.

Ситуація ускладнюється, коли російські атаки одночасно пошкоджують магістральні об’єкти та місцеві розподільчі мережі. Тоді електроенергію складно не лише доставити до регіону, а й розподілити між районами, навіть якщо частину обладнання вже вдалося повернути в роботу.

У ДТЕК наголошують, що причиною масштабних руйнувань і відключень є російські удари. А периферійне положення Одещини, залежність від передавання електроенергії з інших областей і накопичені пошкодження мереж лише ускладнюють відновлення після цих атак.

Крім того, периферійне положення Одещини було б меншою проблемою, якби регіон міг виробляти достатньо електроенергії самостійно. Наразі область значною мірою залежить від електрики, яку передають з інших частин України. На Одещині працюють сонячні станції та невеликі генерувальні установки, однак замінити ними електроенергію, що надходить магістральними мережами, поки неможливо.

Особливо це відчувається під час комбінованих атак. Росія може одночасно пошкоджувати електростанції в інших областях, магістральні об’єкти, якими електроенергія надходить на південь, і розподільчі мережі вже на території Одещини. Через це світла може не бути навіть там, де місцева лінія до будинку залишилася неушкодженою.

Чотири роки ударів по енергетиці

Перший великий об’єкт ДТЕК «Одеські електромережі» потрапив під обстріл у травні 2022 року. За даними компанії, тоді електропостачання вдалося повернути за п’ять днів.

У жовтні того самого року Росія зруйнувала об’єкт, який забезпечував частину Одеського району. У січні 2023 року після чергової атаки в Одесі знову застосували екстрені відключення. Живлення лікарень, котелень і насосних станцій відновлювали першочергово.

У лютому 2023 року на одному з ключових об’єктів «Укренерго» сталися дві масштабні аварії. Частина міських котелень припинила роботу, а до регіону почали передавати потужні генератори. Дві котельні заживили установками потужністю по одному мегавату, ще 15 отримали генератори меншої потужності.

За даними ДТЕК «Одеські електромережі», у 2025 році компанії довелося відновлювати сім енергетичних об’єктів, пошкоджених унаслідок масованих атак.

Повного або часткового руйнування зазнали 25 великих підстанцій, а екстрені та стабілізаційні відключення діяли понад 140 днів.

22 грудня 2025 року Росія атакувала ще два об’єкти ДТЕК і об’єкт іншої енергетичної компанії. Один із них зазнав значних руйнувань уже вдруге протягом року. Першочергово енергетики відновлювали живлення критичної інфраструктури, від якої залежали вода й тепло.

У лютому 2026 року після чергового удару без електроенергії залишалися близько 99 тисяч споживачів. До наслідків обстрілів тоді додалася негода. Генератори з інших регіонів використовували для живлення котелень, теплових пунктів і насосів.

За даними компанії, це приблизно 55% її високовольтних підстанцій в області.

Частину обладнання вдалося повернути в роботу лише за тимчасовими схемами. Через це навантаження перерозподіляють на вцілілі лінії та трансформатори, а резерв мережі зменшується.

Після опалювального сезону ДТЕК пояснював, що обладнання на частині підстанцій працює на межі фізичних можливостей. Тому локальні аварії можуть виникати навіть у дні, коли загальнонаціональних обмежень немає.

Додаткове навантаження виникає під час морозів і спеки. Взимку електроенергію масово використовують для обігріву, влітку — для кондиціонерів. Після пошкодження частини мереж споживачів тимчасово підключають до вцілілих ліній і трансформаторів. Тому обладнання, яке раніше мало запас потужності, тепер може працювати на межі можливостей.

А чому просто не відремонтувати?

У першому півріччі 2026 року ДТЕК відновив до працездатного стану 26 енергетичних об’єктів і відремонтував 76 ліній електропередачі загальною протяжністю 683 кілометри.

За цей період компанія понад 2,1 мільйона разів відновлювала електропостачання клієнтам. Це не кількість унікальних абонентів, одним і тим самим споживачам світло могли повертати кілька разів після повторних ударів та аварій.

Аварійні ремонти нерідко виконують за допомогою обладнання, яке вціліло або яке вдалося отримати від інших регіонів і міжнародних партнерів. Підстанцію можна повернути в роботу за тимчасовою схемою, однак вона вже не матиме попереднього запасу потужності та всіх резервних елементів.

Під час повітряної тривоги працівники мають припиняти ремонт і переходити в безпечне місце. Через це роботи можуть тривати довше, особливо коли атаки й тривоги повторюються протягом кількох днів.

Чому не можна просто провести ще одну лінію?

Надійна енергосистема передбачає резервування, якщо один маршрут передавання електроенергії втрачено, струм можна спрямувати іншим. Тобто потрібне будівництво додаткових ліній і підстанцій, збільшення кількості зв’язків між окремими частинами області та поступову зміну самої структури мережі.

За словами Андріана Прокіпа, така перебудова допомогла б зменшити масштаб відключень. Виведення з ладу кількох об’єктів уже не створювало б проблем для значної частини регіону. Але це один із найдорожчих і найскладніших варіантів. Потрібно спроєктувати нові маршрути, виділити землю, закупити дефіцитне високовольтне обладнання, провести будівельні роботи та інтегрувати нові об’єкти в наявну систему. Виконати таку перебудову за рік або два неможливо.

До того ж зараз енергетичні компанії змушені витрачати значну частину ресурсів не на масштабну перебудову мережі, а на повернення до роботи того, що Росія пошкодила під час попередніх атак.

Наприклад, у 2026 році ДТЕК «Одеські електромережі» планує спрямувати на ремонтну та інвестиційну програми майже 1,7 мільярда гривень. Станом на початок вересня компанія вже витратила 740 мільйонів. Енергетики оновили 928 кілометрів повітряних ліній, виконали капітальні та поточні ремонти приблизно 1,2 тисячі об’єктів різного класу напруги, розчистили 1,3 тисячі кілометрів трас і встановили понад 40 тисяч розумних лічильників. Ці роботи підвищують надійність місцевих мереж, але самі собою не усувають залежності регіону від магістральної системи передавання електроенергії.

А яке тоді рішення?

Одним зі способів зменшити залежність Одещини від магістральних мереж Андріан Прокіп називає розвиток розподіленої генерації. Йдеться про невеликі газопоршневі й газотурбінні установки, когенераційні модулі, а також сонячні станції з акумуляторами, розташовані ближче до споживачів.

Когенераційна установка одночасно виробляє електроенергію і тепло. Її можна використовувати для живлення котельні, лікарні, водоканалу або іншого великого об’єкта. Забезпечувати електрикою споживачів поблизу така установка може лише тоді, коли це передбачено схемою її підключення до мережі.

Перевага розподіленої генерації в тому, що вона складається з багатьох невеликих джерел у різних місцях. Їх складніше одночасно вивести з ладу одним ударом. Водночас такі установки не можуть швидко замінити всю велику енергосистему. Передусім вони потрібні для того, щоб під час аварії продовжували працювати окремі лікарні, котельні, насосні станції та інші важливі об’єкти.

У відповіді на запит «Хмарочоса» ДТЕК «Одеські електромережі» повідомив, що в першому півріччі 2026 року побутові споживачі під’єднали до мереж компанії 743 сонячні електростанції, юридичні особи — ще чотири. Крім того, до мережі приєднали дві установки розподіленої генерації.

Але для того, щоб зрозуміти скільки території може така кількість підключень заживити потрібно знати потужність установок і фактичні обсяги виробництва. Однак навіть невеликі місцеві джерела можуть підтримувати роботу окремих об’єктів, коли електроенергія не надходить із великої мережі.

Сонячні панелі також не гарантують, що під час блекауту в будівлі буде світло. Більшість звичайних мережевих сонячних станцій автоматично вимикається разом із загальною мережею. Це необхідно, щоб електроенергія від панелей не потрапила на пошкоджену лінію, де можуть працювати енергетики. Для автономної роботи потрібні відповідний інвертор, акумулятори та правильно спроєктована схема резервного живлення. Накопичувачі дозволяють використовувати вироблену вдень електроенергію вночі або тоді, коли сонячного світла недостатньо.

«Хмарочос» уже розповідав на прикладі лікарні в Ізмаїльському районі як це працює на практиці. Сонячна станція з накопичувачами підтримувала роботу закладу протягом триденного блекауту. Енергії в акумуляторах вистачає приблизно на чотири години автономної роботи хірургії та реанімації. Під час відключень до лікарні також приходили місцеві жителі, щоб зарядити телефони й павербанки.

Одна така станція, звісно, не зробить стійкою всю область. Проте допоможе точково проходити тривалі відключення.

За словами Андріана Прокіпа, одним із першочергових завдань міста має бути резервне живлення критичної інфраструктури. Міська влада не може змінити географічне положення Одеси або самостійно перебудувати високовольтну мережу. Але від її рішень залежить, чи працюватимуть під час відключень водоканал, котельні, лікарні, системи зв’язку та управління транспортом.

Одного дизельного генератора для цього недостатньо. Потрібні пальне, запасні частини, підготовлений персонал і безпечна схема підключення. Якщо аварія триває кілька діб, пальне необхідно регулярно підвозити, а сам генератор має бути розрахований на тривалу роботу. Тому резервна система може поєднувати кілька рішень. Наприклад, альтернативне підключення до електромережі, власну генерацію, акумулятори для швидкого перемикання та генератори для тривалої автономної роботи. Обладнання необхідно регулярно перевіряти, а для генераторів мати запас пального і план його доставлення.

Подбати про резерв можуть і житлові будинки. Під час блекауту електроенергія потрібна не лише у квартирах, від неї залежать насоси, які підіймають воду на верхні поверхи, індивідуальні теплові пункти, ліфти, освітлення під’їздів, домофони та системи пожежної безпеки. Ми розповідали про те, як зробити це в квартирі в цьому матеріалі і для всього будинку в цьому.

ОСББ може встановити акумуляторну систему або генератор для обладнання спільного користування. Це допоможе зберегти в будинку воду, тепло й освітлення. Перед встановленням обладнання потрібно визначити пріоритетне навантаження і розрахувати необхідну потужність. Спроба заживити весь будинок може перевантажити систему або зробити проєкт надто дорогим.

Чи можна повністю захистити Одесу від блекаутів?

Повністю захистити велике місто від відключень під час систематичних ракетних і дронових атак неможливо. Росія повторно б’є по відновлених об’єктах.

Проте завдання міста — підготуватися до нових атак так, щоб разом зі світлом не зникали вода, тепло, зв’язок і транспорт. Для цього потрібно розуміти, які об’єкти можуть заживити генератори, на скільки годин вистачить пального, хто обслуговуватиме обладнання і що станеться, якщо відключення триватиме кілька діб. Великим насосним станціям та котельням можуть знадобитися потужніші джерела генерації, акумулятори й альтернативні підключення.

У довщій перспективі Одещині потрібні додаткові маршрути передавання електроенергії та більше місцевих джерел генерації. Житловим будинкам необхідно подбати про резервне живлення для насосів, теплових пунктів та іншого важливого обладнання.

Швидкого рішення Андріан Прокіп не бачить. Перебудова мережі потребує років і значних коштів. До того ж частину ресурсів постійно доводиться витрачати на ремонт після нових ударів. Тому реалістична мета — не зробити Одесу невразливою і не пообіцяти, що світло більше ніколи не зникатиме. Важливо, щоб пошкодження одного або кількох енергетичних об’єктів не паралізувало значну частину міста на кілька діб. Для цього потрібно на кожному з рівнів брати відповідальність та продумувати як саме можна покращити ситуацію в регіоні.