Культурні події, доступні усім. Як KISFF інтегрує інклюзивні практики

Інклюзія дедалі більше стає частиною розмови про те, яким має бути сучасне суспільство. Ми говоримо про безбар’єрність у містах, доступність освіти, цифрових сервісів і публічних просторів. Але коли йдеться про культуру, постає інше питання: як зробити так, щоб культурна подія справді була доступною?

Адже напис “подія доступна для всіх” сам по собі нічого не гарантує. Доступність починається задовго до входу в зал: із можливості знайти потрібну інформацію на сайті, зрозуміти умови події, самостійно придбати квиток, дістатися до простору, переглянути фільм із необхідними адаптаціями та почуватися комфортно під час сеансу. І кожен із цих етапів може створити окремий бар’єр.

То що саме потрібно змінювати, щоб культурні події ставали інклюзивними не лише на словах? Які рішення справді працюють, а які залишаються формальністю? І чому доступність варто закладати в подію ще на етапі її планування?

Разом із амбасадорками інклюзії KISFF Ксенією Швець, незрячою гідесою Музею у темряві “03:00”, стендап-комікесою та режисеркою, й Івою Михайленко, нечуючою носійкою та викладачкою української жестової мови, розбираємося на прикладі фестивалю, які рішення справді допомагають зробити культурні події доступнішими, чому формальних змін недостатньо та навіщо враховувати доступність ще на етапі планування.

Планування походу в кіно здається простою справою. Людина відкриває програму, обирає фільм і купує квиток. Проте частині аудиторії цього недостатньо. Їй важливо знати, чи має фільм звукоопис або розширені субтитри, чи працює сайт із програмою екранного озвучення, як облаштований зал і чи можна вийти під час сеансу. Коли відповіді доводиться шукати в різних місцях або їх немає взагалі, звичайний похід у кіно перетворюється на складну підготовку, а іноді просто не відбувається.

Цьогорічний KISFF пройде 17–23 вересня в кінотеатрах “Жовтень” та KINO42. Під час підготовки ми прагнули зробити доступність частиною фестивалю, а не додатковою опцією, про яку згадують перед відкриттям.

KISFF поступово впроваджував окремі практики доступності й раніше. Ми проводили покази зі зниженим сенсорним навантаженням, готували звукоописи та розширені субтитри, працювали із застосунком Podyv. Корисний досвід команда також отримала під час кінопрокату і фестивалю “Кіно сусідів” в Ужгороді. Партнерство зі словацькою інституцією Kino Úsmev допомогло зрозуміти, які рішення можна адаптувати до українського контексту, і перейти до системнішої роботи над доступністю фестивалю.

Підготовка почалася приблизно за пів року до фестивалю. Ми оновили сайт, переглянули домовленості з кінотеатрами, щоб збільшити кількість сеансів у залах, доступних для маломобільних груп, і розширили команду, яка працює над адаптаціями фільмів.

Ксенія Швець знає про такі бар’єри з власного досвіду. Якщо фільм не має звукоопису, частина того, що відбувається на екрані, залишається для неї недоступною. А якщо сайт не працює з програмою екранного озвучення, бар’єр виникає ще до придбання квитка. Саме тому доступність важливо планувати разом із самим культурним продуктом.

“Часто в нас спочатку створюють продукт, а вже потім намагаються якимось чином додати до нього доступність. Так не має бути. Її потрібно закладати із самого початку, особливо коли йдеться про цифрову доступність”.

Доступність починається до купівлі квитка

Окремим напрямом роботи став сайт KISFF. Він відповідає стандарту WCAG 2.2 AA і підтримує програми екранного озвучення та навігацію за допомогою клавіатури. На сайті передбачені послідовна структура сторінок, правильна ієрархія заголовків, контрастні елементи, альтернативні описи зображень і доступні форми.

Для користувача це означає просту, але важливу річ – можливість самостійно знайти програму, обрати показ і придбати квиток. Проте технічно доступного сайту недостатньо, якщо на ньому бракує конкретної інформації про подію.

Іва Михайленко наголошує, що загальне формулювання “подія доступна” нічого не пояснює. Людина має знати, які покази мають розширені субтитри, чи буде переклад українською жестовою мовою під час вступної частини або обговорення та до кого можна звернутися по допомогу. Ця інформація потрібна ще до придбання квитка.

На сторінках програм KISFF ми вказуємо наявні адаптації, а там, де у фільмах є чутливі теми, сцени або інтенсивні звукові й візуальні ефекти, додаємо відповідні попередження. Їх також виводимо перед початком сеансу. Так глядач може заздалегідь оцінити, чи буде для нього комфортним конкретний показ.

Чому доступні формати мають бути частиною спільної програми

Для нас важливо не розділяти аудиторію на окремі групи. Глядачі, яким потрібні звукоопис або розширені субтитри, мають дивитися кіно на тих самих сеансах, що й решта аудиторії, разом із друзями та близькими.

Саме тому ми не збирали всі адаптовані фільми в окремий блок, а інтегрували їх до загальної програми фестивалю. Так один показ стає доступним для різних глядачів, а спільний перегляд залишається справді спільним.

Звукоопис і розширені субтитри підготували для Українського конкурсу, ювілейної добірки “KISFF. 15 років короткого метру” та програми “Домашнє кіно”. Розширені субтитри також додали до популярних програм “Аніманія”, Midnight Sexy Shorts і “Комедії”.

Звукоопис можна слухати через безкоштовний застосунок Podyv. У паузах між діалогами голос передає важливі візуальні деталі, дії персонажів і зміни місця подій. Розширені субтитри містять не лише репліки, а й інформацію про важливі звуки, музику, інтонацію та мовця за кадром.

Інтеграція доступних форматів у загальну програму не усуває всіх бар’єрів одразу. Але вона змінює сам принцип – людина може обирати сеанс за його змістом, а не лише за наявністю єдиного доступного варіанта.

Як працюють сеанси зі зниженим сенсорним навантаженням

Ще один формат KISFF – покази зі зниженим сенсорним навантаженням. Під час таких сеансів у залі тихіший звук, світло не вимикається повністю, а у фільмах немає мерехтливих чи стробоскопічних зображень. Глядачі можуть пересуватися, виходити із зали й повертатися без необхідності пояснювати свої дії.

Такий формат може бути комфортнішим для аутичних людей, людей із підвищеною сенсорною чутливістю, тривожним або посттравматичним досвідом. Він також відкритий для всіх, кому потрібне спокійніше й передбачуваніше середовище.

Подібні покази ми проводили на попередньому KISFF і фестивалі “Кіно сусідів”. Здавалося б, за наявності досвіду підготовка не мала викликати труднощів. Проте саме добір фільмів для програми “За сімейними обставинами” став одним із найскладніших завдань цього року.

Ми хотіли зібрати цікаві й веселі короткометражні фільми для людей різного віку, у яких не було б потенційно чутливих або тривожних сцен. Із дитячим кіно це виявилося простіше. Знайти сімейні фільми, цікаві також дорослій аудиторії, було значно складніше. Кожну роботу довелося уважно переглядати не лише як частину програми, а й з огляду на звукові та візуальні подразники.

Якісні рішення не створюють для галочки

Наявність пандуса, субтитрів або звукоопису ще не робить подію доступною автоматично. Пандус може мати неправильний кут нахилу, субтитри – не передавати важливих звуків, а непідготовлений працівник – звертатися до людини, яка супроводжує відвідувача, замість нього самого.

Саме тому команда KISFF консультувалася з українськими та іноземними фахівцями й аналізувала досвід попередніх показів. У роботі над звукоописом і розширеними субтитрами команда спирається на усталені міжнародні практики доступності аудіовізуального контенту та рекомендації, які застосовують у сфері кіно й телебачення. Після підготовки матеріали перевіряються на відповідність цим вимогам, а також тестують технічно.

Після професійної перевірки рішення важливо протестувати разом із людьми, які ним користуватимуться. При цьому Ксенія радить не плутати особистий досвід з професійною експертизою.

“Людина з інвалідністю не обов’язково є експертом з доступності. Спочатку має бути професійна експертна оцінка людини, для якої це є сферою роботи. Після цього варто залучати фокус-групу – конкретну групу людей, для яких створюється цей продукт і які користуватимуться цими рішеннями”.

Іва також радить не намагатися передбачити все без участі спільноти. Найкращі рішення з’являються тоді, коли організатори запитують, слухають і залучають людей до планування. 

Доступність не завершується разом із фестивалем

Podyv уже викликає інтерес за межами фестивалю. Ми отримуємо запити від інших організацій, які хотіли б використовувати застосунок у власних проєктах. Це показує, що створений командою інструмент може працювати не лише під час KISFF.

Водночас робота над доступністю не завершується після одного фестивалю. Ми плануємо зібрати й проаналізувати відгуки глядачів, щоб зрозуміти, які рішення спрацювали, що потрібно доопрацювати та які практики варто розширювати наступного року. Тому цьогорічна робота KISFF для нас не підсумок, а черговий етап системної роботи.

Як наголошує Іва, доступність має бути постійною частиною організації культурних подій:

“Доступність не повинна бути разовим проєктом або красивою позначкою в програмі. В ідеалі вона має стати звичайною частиною організації культурних подій – так само, як квитки, програма, локація чи технічне забезпечення”.

Доступ до культури – це право самостійно обирати фільми, формувати власний смак і брати участь у спільній розмові про кіно. Якщо людині доступний лише один окремий адаптований сеанс, вибір уже частково зробили за неї.

Від цього втрачає не лише глядач, а й сама культура. Вона розвивається, коли до неї долучається більше людей із власними поглядами та досвідом. Тому доступність для нас – не додаткова опція фестивалю, а умова, за якої кіно стає спільним досвідом і кожен має право на власний вибір.