/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F201%2F0f3652d36ebebba9928a9dadc927e6be.png)
5 книг про сучасний театр, які допоможуть глибше його зрозуміти
З часів незалежності України в сфері театру не було видано перекладів ключових світових текстів за виключенням кількох книг. Зараз цей процес неспішно, але впевнено набирає обертів.
Книги, які ми сьогодні пропонуємо до прочитання — про пошук та експеримент, різні режисерські підходи та форми — і всі вони мають дещо спільне. Вони пропонують поміркувати над тим, чому такий, здавалося б, архаїчний вид мистецтва, як театр, продовжує існувати й не втрачає, а, навпаки, ситуативно набирає популярності.
Жак Лекок, «Поетика тіла: педагогіка театрального творення»
Уже наприкінці вересня видавництво ArtHuss представить український переклад книги «Поетика тіла: педагогіка театрального творення». Оригінально робота була видана французькою в 1997 році. Її автор — режисер, актор і педагог Жак Лекок — став впливовим діячем європейської театральної сцени, адже запропонував новий підхід до викладання акторської майстерності.Лекок у Франції, подібно до Леся Курбаса в Україні, міркував про універсальні закони світу-сцени, які пропонував досліджувати за допомогою руху.
У книзі описані залаштунки театральної Школи Жака Лекока. Видання може допомогти акторам вдосконалити свої вміння через увагу до тіла та законів його виразності. Широкій аудиторії робота дозволить по-новому поглянути на світ — побачити його динаміку, постійну хиткість, нестабільність. Помітити, як світ рухає нами, а ми — ним, через універсальні закони, зібрані в цій книзі.
Еріка Фішер-Ліхте, «Естетика перформативності»
Написана у 2004 році, книга «Естетика перформативності» німецької дослідниці театру Еріки Фішер-Ліхте ще не була перекладена українською, але саме це видання може допомогти орієнтуватися в сучасному театрі. Хоча текст був представлений 18 років тому, він дозволяє зрозуміти некласичний театр — вистави без лінійного сюжету, без ролей і персонажів, без чіткої дистанції між акторами і глядачами.
Аналізуючи перформанс і його специфіку, авторка згадує відомі європейські вистави та пропонує інструкцію з нового погляду на них. Еріка Фішер-Ліхте створює нову мову, дає словник, який стане у нагоді сучасним глядачам і глядачкам. Як сказати, що акторка «добре зіграла роль», якщо у неї загалом не було ніякої ролі? Книга описує перформативний поворот — зміну головного фокусу суспільства з тексту на дію, і те, як це відобразилося у створенні нового театру. Рекомендовано до прочитання театральним практикам, культурологам і всім, хто цікавиться перформансом. Сподіваємося, що ця книга зʼявиться в українському перекладі наприкінці 2027 року.
Марджері Арент Сафір, «Роберт Вілсон. Ізсередини»
Книга Марджері Арент Сафір була вперше видана у 2011 році, а в українському перекладі з`явилася минулого року у видавництві ArtHuss. Це дуже естетичне видання про творчий шлях американського режисера Роберта Вілсона і його центральні роботи. Книга цінна вже тим, що демонструє якісні зображення вистав режисера. У даному випадку саме фотографія, а не відео, є кращим способом передати авторське бачення Вілсона і показати його театр, який часто називають театром художника.
Світло було основним елементом сценографії багатьох вистав, що згадані у виданні, а режисер був знаний своїм гострим перфекціонізмом. Це підтверджується тим, що після показу «7 смертей Марини Абрамович», яку Роберт Вілсон поставив спільно із сербською перформеркою, вона скаржилася, як їй складно було годинами стояти на сцені, поки режисер виставить «саме те» світло.
Роуз Лі Ґолдберґ, «Мистецтво перформансу: від футуризму до сьогодення»
Оригінальне видання зʼявилося у 1979 році і з того часу отримало велику кількість перевидань — в українському перекладі його цьогоріч опублікувало видавництво ArtHuss.
Якщо вам хочеться зрозуміти, чим усе ж є «перформанс», про який всі говорять у різних контекстах, маючи на увазі різні явища, то це, мабуть, найкраща книга. Вона допоможе розібратися й відкрити для себе мистецький напрям, який у 1970-х роках остаточно відділився від візуального мистецтва в окрему форму й відтоді лише набирав популярності. Книга пропонує хронологічну подорож мистецтвом перформансу, охоплює все XX століття та початок 2000-х.
Мейгіл Фавлер, «Бомонд на краю імперії: держава і сцена в радянській Україні»
Американська дослідниця українського театру, професорка і запрошена викладачка ЛНУ ім. Івана Франка Мейгіл Фавлер у 2017 році видала англійською мовою книгу «Бомонд на краю імперії: держава і сцена в радянській Україні», яка у 2025-му також вийшла українською мовою у видавництві «Родовід».
Первинна мета книги полягала в тому, щоб познайомити іноземців з історією культурної еліти Радянської України 1920-х років. Українським читачам вона допоможе глибше зрозуміти зв’язок між мистецтвом і політикою в радянські часи та розширить уявлення про те, яким було культурне життя Харкова у 1920-ті. Книга не просто розповість біографії Курбаса, Хвильового, Вишні та інших, а й запропонує уявити цих особистостей як спільноту однодумців, колег і друзів, які разом жили, сварилися, відпочивали й творили мистецтво Радянської України.
Це видання є спробою уявити атмосферу і повсякдення того часу, коли диктатор Радянського Союзу міг ввечері подзвонити письменнику по телефону, щоб поспілкуватися про розвиток його карʼєри. Книга для всіх, хто живе в Україні і хоче знати більше про культурну еліту, її історію і цінності, дилеми, які вирішували митці, творчі амбіції та реальні причини трагедії цієї генерації.
***
Ця добірка знайомить із ключовими працями іноземних авторів. Водночас не варто забувати і про важливість видання книг про історію українського театру, збереження текстів сучасних українських драматургів, критиків і дослідників. Наприклад, збірка текстів режисерки і військовослужбовиці Олени Апчел була видана німецькою мовою, однак ще не публікувалася українською.
Особливу увагу слід звернути на постановки українського театру з 1991 року та незалежні проєкти. Робота незалежних театрів — це жива історія, однак через відсутність ресурсів вони зазвичай не мають можливості архівувати та зберігати свої вистави. Зараз ми можемо особисто фіксувати ці історії та оформлювати їх у книжках, поки покоління українських незалежних митців несе ці спогади в собі і може їх передати.