Втеча з вулиць: як кондиціоновані простори змінють азійські міста

У містах Азії кондиціоновані торговельні центри, станції громадського транспорту, житлові та офісні будівлі дедалі частіше об’єднують у безперервні мережі.

У Гонконзі, наприклад, людина може дістатися з житлового будинку до метро, а звідти — до іншого району через торговельні центри, закриті переходи та підземні коридори, майже не виходячи на вулицю. Про те, як кондиціонування змінює архітектуру та міське планування в Азії, пише ArchDaily.

Як торгові центри перетворюються на міста у місті

У Гонконзі забудова навколо громадського транспорту часто поєднує залізничні станції, торговельні центри, житлові будинки, офіси та повсякденні сервіси в єдині комплекси.

Торговельні центри при цьому виконують функції, які традиційно належали міським вулицям і площам. Через них люди прямують до станцій, пересаджуються між видами транспорту, купують продукти, зустрічаються та дістаються житлових або офісних веж.

У Сінгапурі використовують схожий підхід. Міська влада підтримує створення критих, надземних та підземних пішохідних маршрутів між будівлями й станціями швидкісного громадського транспорту. Деякі райони проєктують як багаторівневі мережі, якими можна комфортно пересуватися незалежно від погоди.

У Бангкоку комплекс One Bangkok поєднує затінені відкриті маршрути із закритими кондиціонованими просторами.

Недоліки моделі: енергоспоживання та надлишкове тепло

Водночас така модель має значні енергетичні витрати. У Гонконзі у 2023 році на кондиціонування припадало близько 30% загального споживання електроенергії.

Окрім того, такий рівень енергоспоживання з часом може призводити до утворення співмірної кількості надлишкового тепла.

У середньому за рік це приблизно відповідає кількості тепла, яку виробляли б майже 800 тисяч електричних обігрівачів потужністю два кіловати кожен, якби вони працювали безперервно.

Альтернативні варіанти: як поєднати вулицю та кондиціоновані простори

Чим комфортнішими та краще пов’язаними стають закриті простори, тим менше уваги міста можуть приділяти комфорту звичайних вулиць, пишуть автори матеріалу.

І наводять приклад Сінгапуру, де намагаються поєднувати обидва підходи: будувати закриті центри й облаштовувати вулиці.

Поряд із підземними та надземними переходами там створюють відкриті криті тротуари, озеленені маршрути та наземні сполучення, які захищають пішоходів від спеки й опадів, але не ізолюють їх повністю від міського середовища.