Злиття Paramount та Warner Bros. офіційно завершено: що це означає для індустрії

6 жовтня завершилася угода між Paramount Skydance та Warner Bros., у результаті якої дві великі медіакомпанії об`єдналися під назвою Skydance Corporation. Нова структура зібрала під одним дахом Paramount Pictures і Warner Bros., HBO, CBS, CNN, MTV, Comedy Central, TBS, Paramount+, HBO Max та цілу колекцію франшиз, які десятиліттями формували попкультуру — від «Гаррі Поттера» й «Гри престолів» до «Місії нездійсненної», «Топ Ґан» і DC.

Для глядача це поки не означає, що завтра на одному екрані з`явиться універсальний сервіс із усіма улюбленими фільмами. Але наслідки угоди можуть відчуватися набагато ширше: від вартості підписок і кількості прем`єр у кінотеатрах до того, які проєкти отримуватимуть зелене світло і скільки людей працюватиме за лаштунками Голлівуду.

Саме тому завершення угоди на $111 мільярдів — це не просто чергове корпоративне поглинання. Це момент, який може визначити, якою буде індустрія розваг у найближчі роки.

Що саме змінилося

Нову компанію очолює Девід Еллісон — голова правління та генеральний директор Skydance. Водночас колишній CEO Mattel Інон Крейз став співгенеральним директором і відповідатиме, зокрема, за операційну інтеграцію двох великих структур.

Масштаб нової компанії складно не помітити. Очікується, що її річний дохід становитиме майже $70 мільярдів, однак разом із масштабом Skydance отримує і значний фінансовий тягар: близько $80 мільярдів чистого боргу. Керівництво планує заощадити приблизно $6 мільярдів, а отже, питання скорочення витрат стане одним із центральних для нової компанії.

За словами Еллісона, мета Skydance — створити компанію, яка матиме достатньо ресурсів і глобального охоплення, щоб конкурувати з найбільшими гравцями індустрії, зокрема Netflix і Disney.

І тут починається найцікавіше. 

Дві величезні бібліотеки контенту — в одних руках

Якщо дивитися на угоду очима глядача, найбільш очевидна зміна — концентрація величезної кількості популярних франшиз в одній компанії.

Skydance тепер контролює каталоги Paramount і Warner Bros., включно з «Гаррі Поттером», «Володарем перснів», DC, «Матрицею», «Місією нездійсненною», «Топ Ґан» та іншими масштабними історіями. До нової компанії також переходять Warner Bros. Games, DC Comics і значна частина каталогу Miramax.

Це дає Skydance те, чого особливо бракує стримінговим платформам у боротьбі за увагу аудиторії, — масштабну бібліотеку впізнаваного контенту. І водночас створює нову проблему: тепер надзвичайно велика частина популярної культури залежатиме від рішень однієї компанії.

Кадр з серіалу від HBO про Гаррі Поттера

Що буде зі стримінгом

Один із найбільш відчутних для аудиторії наслідків — майбутнє Paramount+ та HBO Max.

У Skydance вже заявили, що з часом планують об`єднати два сервіси в одну стримінгову платформу. Поки невідомо, як саме виглядатиме ця система і скільки коштуватиме підписка, але логіка зрозуміла: компанія хоче перестати конкурувати сама із собою та створити більший сервіс із ширшим каталогом.

Для користувачів це може бути як хорошою новиною, так і не дуже. З одного боку, замість двох підписок потенційно можна буде отримати одну з набагато більшим вибором фільмів і серіалів. З іншого — саме масштаб каталогу може стати аргументом для підвищення ціни.

Іншими словами, питання буде не лише в тому, що ми зможемо дивитися, а й у тому, скільки за це доведеться платити. Нова компанія має величезний борговий тягар, а тому прагнення збільшити прибутковість стримінгу практично неминуче стане одним із її ключових завдань.

Чи стане фільмів більше

Парадоксально, але саме тут злиття може мати несподіваний позитивний ефект. У межах угоди з американськими штатами, які намагалися заблокувати об`єднання через антимонопольні побоювання, Skydance взяла на себе юридично обов`язкові зобов`язання щодо кіновиробництва.

Протягом перших двох років компанія має випускати щонайменше 30 фільмів на рік, з яких щонайменше 20 повинні мати широкий прокат. Протягом наступних трьох років планка підвищиться до 32 фільмів щороку, зокрема 21 широкого релізу. Крім того, щороку щонайменше чотири фільми мають бути незалежними. Тобто загалом за п`ять років Skydance повинна випустити щонайменше 156 фільмів, а частина з них гарантовано має потрапити саме в кінотеатри.

Це важливе уточнення в час, коли великі стримінгові компанії дедалі частіше роблять ставку на релізи без тривалого кінопрокату. Умови угоди передбачають, що фільми, які зараховуються до квоти, повинні мати театральне вікно щонайменше 45 днів, а на стримінговій платформі вони не можуть з`являтися протягом перших 90 днів після кінотеатрального релізу.

Тож у найближчі п`ять років Skydance фактично зобов`язана підтримувати кінотеатральний бізнес — навіть якщо довгострокова стратегія компанії зміститься в бік стримінгу.

Але для Голлівуду є й значно менш приємна сторона

Поки керівництво говорить про масштаб, інновації та нові можливості для творців, працівники індустрії дивляться на злиття дещо інакше.

Ще до завершення угоди понад 2000 представників кіно та телебачення підписали відкритий лист проти об`єднання. Серед них були Хоакін Фенікс, Бен Стіллер, Крістен Стюарт, Флоренс П`ю, Педро Паскаль та інші актори, режисери й представники індустрії. Автори листа попереджали, що концентрація влади може зашкодити різноманіттю та незалежності Голлівуду, зменшити кількість проєктів і призвести до втрати робочих місць.

Побоювання щодо роботи виникли не на порожньому місці. Коли дві компанії об`єднуються, частина функцій неминуче дублюється — а отже, їх більше не потрібно утримувати в подвійному обсязі. Саме це турбувало творців, які виступали проти угоди.

«Це тисячі й тисячі монтажників і освітлювачів. Водіїв і декораторів. Будівельників і операторів мікрофонів. Знімальних команд і кухарів. І їх усіх ось-ось кинуть під автобус. Коли два легендарні кінокомплекси належать одній компанії, результат очевидний — один із них стає містом-привидом», — писав Деймон Лінделоф, один із підписантів відкритого листа.  

Тепер це питання особливо актуальне, адже Skydance одночасно прагне заощадити $6 мільярдів. І хоча компанія не оголошувала конкретної остаточної цифри майбутніх звільнень, в процесі інтеграції очікуються значне скорочення працівників компаній.  

Що це означає для незалежного кіно

Тут угода має ще один цікавий нюанс. Skydance не просто повинна випускати щонайменше чотири незалежні фільми на рік. Якщо компанія не виконає встановлену квоту на фільми, їй загрожує продаж частки в Miramax, а також фінансові санкції. Це означає, що протягом наступних п`яти років у великого голлівудського конгломерату фактично буде гарантована квота на незалежне кіно.

Але тут важливо не робити передчасних висновків. Наявність квоти ще не означає автоматичного розквіту авторського кіно. Skydance матиме свободу вирішувати, які саме стрічки фінансувати, а після завершення п`ятирічного періоду ці обмеження можуть зникнути.

Тож справжній тест — не кількість фільмів у звіті, а те, якими вони будуть і чи залишиться в індустрії місце для проєктів, які не розраховані на гарантований блокбастерний успіх.

І що врешті отримаємо ми

Найімовірніше, не одну грандіозну зміну, а цілу низку поступових. Ми можемо отримати більшу стримінгову платформу з каталогом Paramount і Warner Bros. — але потенційно за вищою ціною. Побачимо багато великих фільмів у кінотеатрах протягом наступних п`яти років — частково тому, що Skydance юридично зобов`язана їх випускати. А от кількість людей, які працюють над цими фільмами, може скоротитися через оптимізацію витрат.

Водночас нова компанія отримує майже безпрецедентну кількість популярних франшиз. Це може означати нові продовження, спінофи, ремейки та серіали — адже для медіагіганта з величезним каталогом найпростіше монетизувати саме вже знайомі аудиторії історії.

Кадр з серіалу «Дім дракона»

Але є й інше питання: чи стане Голлівуд від цього різноманітнішим — чи, навпаки, дедалі більше залежатиме від кількох гігантів і їхніх найнадійніших франшиз? Саме на нього відповідатиме не день закриття угоди, а наступні кілька років.

Поки що Skydance починає нову еру з величезним каталогом, амбітними планами, багатомільярдним боргом і необхідністю довести, що концентрація двох голлівудських імперій під одним дахом справді здатна створити щось більше, ніж просто заточеного на фінансовий прибуток медіагіганта.