Половина європейців взагалі не користуються громадським транспортом: статистика

Кожен другий житель Євросоюзу заявляє, що протягом року ніколи не користувався громадським транспортом, свідчать останні дані Євростату, які відображають опитування за 2024 рік.

• Статистика включає людей від 16 років і виключно громадський транспорт — автобуси, трамваї, поїзди, метро, — без таксі, велосипедів чи прокатних засобів. Дані Eurostat показують частоту користування серед опитаних осіб, а не частку поїздок у структурі мобільності.

В Угорщині найвищий рівень населення, яке того року користувалося громадським транспортном щоденно: 19,6%. Далі йдуть Швейцарія, Чехія, Люксембург і Албанія. Також у першій десятці — Естонія (15,6%). Примітно, що саме у Люксембургу та столиці Естонії публічний транспорт безоплатний для місцевих, однак один лише цей чинник не є визначальним для рівня користування, ба більше, деякі дослідження не виявили впливу.

Найменша частка людей, які щоденно користуються громадським транспортом — на Кіпрі (4,5%) та в Італії (5,1%). Доволі низькі показники демонструють такі країни, як Данія (7,1%) та Нідерланди (9%): можна припустити, що на це, зокрема, впливає висока частка велосипедних поїздок, яка в Нідерландах становить 16%, у Данії 7,5%.

У Швейцарії, Люксембургу та Норвегії — найнижча частка тих, хто за рік не їздив на громадському транспорті жодного разу (15–20%).

У швейцарському Цюриху близько 65% поїздок здійснюються громадським транспортом і лише 17% — автомобілем. У пікові години трамваї прибувають кожні 45 секунд. Мешканці не відхилили жоден транспортний референдум із 1973 року, зауважує Emerging Europe.

Дані Євростату показують, що низький рівень використання громадського транспорту суттєво не залежить від економічного статусу.

Натомість на Кіпрі 85% людей ніколи не їздять громадським транспортом. Цей результат не дивує, оскільки той на острові майже відсутній — він обмежується міжміськими автобусами, які курсують один-два рази на годину, а також нечисленними міськими маршрутами, що також ходять із великими інтервалами та не є дешевими (2,70 євро).

Однак не набагато краща картина в Італії, Португалії (68% ніколи не їздять ГТ), Франції (65%) та Словенії (61%). В Угорщині, де, як ми вище згадали, найбільше щоденних пасажирів, третина водночас не сідають у громадський транспорт узагалі.

Італійські медіа намагаються пояснити ситуацію великими заторами: у Римі приблизно 76 годин на рік витрачається на стояння у корках, у Мілані — понад 60 годин. Автобуси за межами Мілана та Риму повільні, а система квитків фрагментована між десятками операторів.

Той же Євростат повідомляє про високий рівень автомобілеволодіння в Італії: 625 автівок на тисячу мешканців. Для порівняння, у Румунії він становить 261, у Нідерландах — 487. Наявність автомобіля, звісно, не дорівнює частоті користування ним. Так, у Нідерландах понад 90% жителів живуть у містах і щільність населення дуже висока.

Дослідження 13 європейських країн показує різну заповненість приватних автомобілів у різних країнах. Виглядає так, що у Румунії майже у кожній автівці на дорозі з водієм сидить пасажир, натомість в Італії водій здебільшого везе лише самого себе. У Румунії кожен четвертий опитаний заявляє, що пересувається переважно як пасажир у автівці, а в Італії — лише кожен десятий.

У тій же статистиці по 13 країнах Греція вирізняється з-поміж інших високим рівнем користування мотоциклами і мопедами як головним засобом пересування (7%), за нею з великим відривом іде Італія (2,8%).

Рівень користування громадським транспортом, — зрештою, як і велосипедом, — залежить від низки чинників і збалансованості транспортної політики відповідно до цих чинників. Серед них — географія, рівень урбанізації, специфіка розселення та міської забудови, інфраструктурне покриття та якість інфраструктури, зручність користування, тарифна політика (не лише щодо ГТ, але у комбінації з фінансовими стимулами користування автомбілем), культурні та демографічні особливості тощо.