Найцікавіші кадри з виставки «90-ті: Мистецтво та мода» в Лондоні

8 жовтня в лондонському музеї Tate Britain відкрилась виставка, яка досліджує найбільш бунтарське десятиліття нашого часу — 90-ті роки та їхні моду, фотографію та мистецтво. Виставка триватиме до лютого 2027 року.

Куратор виставки The 90s: Art and Fashion — Едвард Еннінфул, одна з найвпливовіших постатей у модній індустрії, — пропонує власний погляд на десятиліття, яке змінило обличчя британської культури. Експозиція об’єднує знакові фотографії Юргена Теллера, Девіда Сімса та Корінн Дей, роботи Стіва Макквіна, Демієна Герста, а також модні фільми й колекції дизайнерів, які визначили естетику десятиліття, — Вів’єн Вествуд, Александра Макквіна та Джона Гальяно.

Особливо цікава виставка буде всім поціновувачам фотографії, адже у ній Еннінфул зібрав культові роботи. Від юної Кейт Мосс із рожевим волоссям, яку Юрген Теллер зняв просто в ліжку, до створених Ніком Найтом портретів танцівника Девіда Тула, якому в дитинстві ампутували обидві ноги, – виставка показує, як змінювалося уявлення про красу.

Одна з сокураторк проєкту Джессіка Воган, яка разом з еннінфулом працювала над проєктом, так згадує чей час:

Одним із моїх найперших дитячих спогадів є вечір перед телевізором у вітальні: я, затамувавши подих, дивлюся кліп Джорджа Майкла Too Funky на VH1. Тоді моє уявлення про моду обмежувалося магазинами, до яких мене водила мама, та спостереженнями за тим, як вона збирається на вечірку. Моя мама була й залишається неймовірно стильною і завжди любила гучні вечірки. Це вже саме по собі було чудовим початком, але те, що я побачив на екрані, виявилося чимось зовсім іншим. Упродовж усіх 3 хвилин і 58 секунд кліпу я не міг відірватися від екрана: супермоделі 1990-х з’являлися одна за одною, і кожна здавалася ще прекраснішою за попередню, наче амазонка. Звісно, тоді я нічого не знав про Тьєррі Мюглера — не лише дизайнера й стиліста, а й творця цілого візуального всесвіту. Тож усе, що поставало переді мною, здавалося надзвичайно театральним, сміливим і трохи лякало.

Чи то була розкішна відверта сукня, про яку я згодом дізнався, що вона відсилала до Марлен Дітріх, чи корсетний топ у формі мотоцикла, чи хромований кіборгоподібний образ, що на десятиліття визначив попкультуру, — це візуальне видовище докорінно сформувало моє уявлення про моду й мистецтво.

Тоді я ще не розумів, що кліп Too Funky, хай яким ретро він може здаватися сьогодні, зняли у 1992 році. І що насправді він став для мене своєрідною картою культурних орієнтирів, яка не лише розширила мій внутрішній світ, а й допомогла створити альтернативну реальність. Реальність, у якій кожному, хто прагне безстрашності, видовищної зухвалості та свободи 1990-х, завжди знайдеться місце.