"Мир" з Угорщиною, підтримка Польщі та план реформ: перше інтерв’ю віцепрем’єра з євроінтеграції

Всеволод Ченцов став віцепрем’єром з європейської інтеграції ще у липні, рівно три місяці тому, але досі утримувався від інтерв’ю. І це можна зрозуміти: через угорське блокування руху України до ЄС було складно робити прогнози і давати конкретні обіцянки.

Минулого тижня вето остаточно впало, а зустріч двох лідерів – Володимира Зеленського та Петера Мадяра – дала підстави розраховувати на перезавантаження відносин.

Одночасно стало помітним потепління у відносинах зі ще одним сусідом – Польщею ("ЄвроПравда" детально розповіла про це у статті "Між Польщею, Мадяром і Трампом" про перебіг саміту ЄС за участю України).

Ми поговорили з віцепрем’єром у Брюсселі, після завершення саміту, і в цій розмові він розкрив деякі деталі домовленості, які досі лишалися непублічними.

А ще у цьому інтерв’ю – про європейське фінансування, про те, як Україна планує виконувати вимоги ЄС і чому вважає, що "креативність" у цьому процесі може дати результат, а також про IBAR, що стає пріоритетом України на шляху до вступу, та про новий механізм взаємодії з Брюсселем.

"Це був точно не "угорський" закон"

– Тривалий час позиція Угорщини була одним із наших ключових викликів на шляху до ЄС. Після зустрічі Зеленського і Мадяра – чи можна казати, що це у минулому?

– Можна говорити, що ми насправді перегорнули цю сторінку.

Була дуже позитивна, тепла зустріч президента Володимира Зеленського і прем'єра Петера Мадяра, і після неї ми з Андрієм Сибігою провели окрему зустріч з Анітою Орбан.

Основна ідея – перезавантажити відносини. Треба відновити роботу двосторонньої міжурядової комісії, щоб розширити спектр нашої взаємодії, адже останнім часом ми занадто були сконцентровані на питанні меншини.

Думаю, в нас поступово налагодиться нормальна двостороння взаємодія. А на європейському треку – розраховуємо, що відкриємо наступні два кластери.

– Були якісь запевнення, що не з’являться нові вимоги щодо меншин як умова відкриття кластерів 4-5?

– Щодо меншин у нас є дорожня карта – яка стосується не лише угорців. Ми рухаємося по ній, і я не бачу суттєвих проблем, які б могли до такого призвести.

Зокрема, саме ця дорожня карта передбачала ухвалення у 2026 році змін до закону "Про освіту".

– До слова, постійно звучить, що це "угорський" закон. Президент у Брюсселі також заявив, що ми виконали вимогу Угорщини. Чи не буде якихось нових вимог, скажімо, від румунів?

– Тут варто розділити дві речі.

Дійсно, саме Угорщина ставила відкриття кластерів у залежність від цього закону. Причини я не буду коментувати – очевидно, йдеться про внутрішньополітичний угорський контекст. Але сам закон – не "угорський". Він стосується усіх нацменшин (держав ЄС. – ЄП), у тому числі й румунської.

Питання щодо нацменшин, крім Угорщини, звучали від Румунії і Болгарії. З ними ми теж працювали, у тому числі по змінах до освітнього закону. Звичайно, попереду імплементація, і важливо, щоб на цьому етапі також не виникало жодних непорозумінь.

Повторюся, це не угорський закон, це закон про захист мовних освітніх прав нацменшин. Його ухвалення – зобов’язання України за дорожньою картою, яка узгоджена з іншими меншинами, а також з Єврокомісією, з комісаром ОБСЄ з питань нацменшин. Тож у нас дійсно була широка дискусія, завдяки чому закон вийшов досить збалансований.

"Переваг для Польщі буде набагато більше, ніж викликів"

– Не можу не спитати про Польщу. Від польських політиків доводиться чути, що Україна "з тим-то і з тим-то" не буде членом ЄС. Я свідомо не вжив "Бандера" абощо, бо питання не в конкретному імені. Україна зі своїми героями буде в ЄС?

– Тут треба розрізняти політичну риторику і переговорний процес.

Але ви маєте рацію, що у процесі розширення ЄС є "традиція" піднімати такі питання на фінальному етапі.

До прикладу, Чорногорія зараз наближається до вступу – і від Хорватії лунають доволі екзотичні вимоги. Наприклад – віддати яхту або перейменувати басейн.

Такі специфічні вимоги у контексті вступу до ЄС, м'яко кажучи.

ДОВІДКА "ЄП":
У рамках переговорів про вступ Чорногорії до ЄС Хорватія висунула до кандидатки низку вимог, пов’язаних з подіями 1990-х – часів розвалу Югославії та Балканських війн. Одна з них – це вимога перейменувати муніципальний басейн міста Котор, який має ім’я югославського ватерполіста, іменитого спортсмена з піком кар’єри у 1970-х та 80-х роках та спортивного тренера Зорана Гопчевича. Хорватський уряд стверджує, що у 1991-92 роках Гопчевич був охоронцем у тюремному таборі Морінь, де утримували захоплених сербами хорватів. Даних про злочини особисто Гопчевича уряд не наводить, але Хорватія вважає неприпустимою меморалізацію людини, що працювала у цьому таборі.
Тримачтовий парусник "Ядрань" – це тренувальний корабель, який попри солідний вік (95 років) перебуває у складі збройних сил Чорногорії. Хорватія, втім, вважає, що під час розвалу Югославії корабель мав лишитися у неї, і з 90-х років зберігає вимогу про його повернення.

Але тим не менше, держави-члени йдуть і на такі кроки, тому що розуміють, наскільки важливим є вступ до ЄС, наскільки держави-кандидати, особливо на фінальному етапі, зацікавлені поставити крапку – і тому розраховують на серйозні поступки.

Що ж, я сподіваюся, що у нас не дійде до такого шантажу ні з Польщею, ні з іншими державами, а для цього в міру просування до фіналу ми будемо врегульовувати спірні питання.

– Щодо Польщі у суспільстві часом лунає – а можливо, вона взагалі не зацікавлена у членстві України... Чи не є ми для Польщі конкурентом і загрозою? Адже ми бачили 2023 рік, блокування кордону тощо. Польщі треба Україна в ЄС?

– Позиція польської сторони – вони підтримують наш вступ. І я думаю, що це щира позиція. Звичайно, що є елементи конкуренції, і це нормально. Зрештою, підготовка до вступу – це також підготовка до конкуренції, а не тільки виконання Україною законодавчих вимог.

Але ж Польща пам’ятає, як це було, коли вони вступали. Тоді німецький бізнес дуже виграв від вступу Польщі, тому що відкрився великий ринок, у який німці успішно інвестували і продовжують інвестувати.

Зараз польські компанії бачать точно такі перспективи для себе зі вступом України. І я впевнений, що переваг для Польщі буде набагато більше, ніж викликів.

Ми також бачимо, наскільки взаємопов’язані наші аграрні економіки. От приклад: за дев’ять місяців 2026 року Україна експортувала до Польщі понад 860 тисяч тонн кормової сировини майже на 270 млн доларів. Водночас ми імпортували польської тваринницької продукції майже на 200 млн доларів.

Але Польща працює передусім на європейський ринок, і українська сировина може бути важливою складовою польського тваринництва, підвищуючи його конкурентність у ЄС. Це приклад того, що Україна для Польщі – не лише аграрний конкурент, а й економічний партнер.

"Роботи зроблено багато – але вона не завжди помітна"

– Україна вже має чотири відкритих кластери у переговорах про вступ до ЄС і бенчмарки, тобто критерії вступу за цими кластерами. Ми чекаємо на відкриття ще двох кластерів, чи будемо виконувати критерії вже зараз?

– Ми це вже робимо. Зміни до закону про освіту – це ж теж частина наших зобов'язань за першим кластером. Перший кластер – головний пріоритет. 

Також працюємо над виконанням великого блоку завдань з питань правосуддя, реформи системи правопорядку.

Перший кластер – особливий. У ньому є проміжні бенчмарки, які Україна має виконати для того, щоб почати закривати будь-які переговорні глави з інших кластерів. Для цього треба отримати позитивну оцінку за так званим IBAR – Interim benchmarks assessment report, тобто звітом про оцінювання проміжних бенчмарків. І це – наше завдання.

На додаток, багато критеріїв перегукується з завданнями за програмою бюджетної допомоги Ukraine Facility, тож ухвалення цих законів також допомагає Україні отримувати фінансування.

– Поки ці аргументи не працювали. Ми бачимо дуже обмежений прогрес у сферах верховенства права і антикорупції. Маєте очікування, що це зміниться?

– У вашому питанні ключове слово – "бачимо"? Бо перед тим, як результат стає наочним і ухвалюються закони – треба пройти багато етапів. От, наприклад, антикорупційна стратегія не ухвалена, але ж її проєкт розроблений. А це купа роботи – спочатку в НАЗК (Національне агентство з питань запобігання корупції), потім у комітетах. І вже на виході маємо допрацьований проєкт від депутатки Радіної.

У ньому за основу взято проєкт НАЗК. Але оскільки там були певні речі, непрохідні для депутатів – їх відкоригували.

– Ви підтримуєте проєкт Радіної?

– Так. Звичайно, будуть ще пропозиції від депутатів – але це хороша основа. Там окреслено, куди ми рухаємося по антикорупції. Або законопроєкт щодо прокуратури – про дисциплінарні провадження та відбір. 

Великі проєкти довго готуються, і роботи зроблено багато – але вона не завжди помітна.

Сподіваюся, що скоро це стане "виднішим", бо кілька задач зараз – на заключних фазах, наприклад, на узгодженні у Єврокомісії.

– Так званий "план Качки-Кос", тобто план з 10 пріоритетних реформ – для вас він існує, зберігає релевантність?

– Цей план – це частина бенчмарків з першого кластера, які зберігають релевантність до кінця переговорного процесу.

Інше питання, як саме їх виконувати. Тут у нас є певний маневр.

– У Люксембурзі ви теж казали, що треба шукати нові рішення у сферах верховенства права і антикорупції. Що це означає? Буде компроміс щодо змісту реформ? Із ким?

– Тут йдеться не про компроміси, а про пошук правильних розумних рішень під час виконання бенчмарків і вимог Ukraine facility, які дозволять ЄС зарахували цю реформу як виконану.

Це ж не таємниця, що деколи завдання щодо реформ партнери формують з найкращих міркувань, але на практиці це не втілити.

Тому ми маємо проявляти і здоровий глузд, і креативність, щоб досягати балансу між виконанням критеріїв і забезпеченням функціональності, стабільності системи. Треба шукати такі рішення, які даватимуть результат.

– Може, ви бачите потребу скоригувати формулювання чи то бенчмарків, чи то 10 пунктів?

– Наразі ми працюємо в межах тієї гнучкості, яку дають наявні формулювання. Чи потрібно буде ставити питання про перегляд? Зараз це передчасно, але подивимось.

"У нас не соціалістичне змагання з Молдовою"

– Які реформи та які бенчмарки є пріоритетними для ЄС?

– Увага є до усіх бенчмарків, особливо до першого кластера. До слова, ми цими днями відкрили новий етап у виконанні саме цих бенчмарків. 

Ми створюємо Task Force між урядом і Єврокомісією, мета якого – інтенсивно відпрацьовувати законопроєкти щодо верховенства права і антикорупції, щоби швидко рухатися по бенчмарках і вже за кілька місяців вийти на конкретний результат.

З українського боку цю роботу будемо очолювати ми з міністром юстиції і будемо активно залучати представників Верховної Ради з відповідних комітетів.

– У вас вже є розуміння, як це працюватиме?

– У ЄС ця модель вже відпрацьована. Такі Task Force є в Чорногорії, у Молдові. Але зазвичай вони створювалися на етапі, коли держава-кандидатка вже виконала основну масу завдань за бенчмарками і готується до IBAR – і вже тоді разом з Комісією шліфує, доточує це виконання.

А ми запропонували задіяти цей інструмент на більш ранньому етапі, де Україна є зараз.

Україна об'єктивно ще не має цієї критичної маси виконаних завдань – але ми пропонуємо вже зараз активніше працювати над цим з Єврокомісією. Для Брюсселя це непросто, адже вони мають вкласти ресурси в дуже інтенсивну роботу.

До слова, у п’ятницю на зустрічі з президентом Зеленським Урсула фон дер Ляєн приділила значну увагу роботі Task Force (хоча, здавалося б, це дуже технічне питання).

Ця деталь свідчить, наскільки важливим є рух України до вступу.

Президентка сказала, що особисто приділятиме цьому увагу та чекає періодичної звітності від колег з DG ENEST (Директорату Єврокомісії, що відповідальний за Україну та процес розширення), які вестимуть з нами роботу в Task Force.

Ми вже почали, навіть у п’ятницю були сесії з керівництвом ENEST. Надалі будемо за потреби навіть кілька разів на тиждень робити зустрічі онлайн на різних рівнях – експертному, на моєму, на рівні міністра юстиції. Прем'єр-міністр також буде залучатися за потреби.

Наше завдання – тримати темп і прискорити рішення як на рівні уряду, так і у взаємодії з Верховною Радою багато речей прискорити.

– Цього тижня ви заявили, що виконання IBAR стає головним пріоритетом України на шляху до ЄС. А ще "ЄвроПравда" писала, що для Молдови такаоцінка може стартувати вже цього року. А ми собі якісь терміни ставимо?

– Не обов’язково це буде до кінця року, але ми орієнтуємося, що зможемо втиснути цей процес в кілька місяців. І Єврокомісія, до речі, поділяє цей підхід.

Більше ясності щодо строків буде, коли ми у Task Force узгодимо детальну "матрицю", де розпишемо по етапах: що робимо, на чому концентруємося. Цей план ми будемо готувати вже найближчими днями.

– Повернуся до Молдови. У нас є вимога чи прагнення, щоб Молдова отримала IBAR не раніше за Україну?

– Це ж не соціалістичне змагання!

Звичайно, ми зараз разом відкриваємо кластери, і також бачимо логіку в тому, щоб Україна і Молдова рухалися синхронно. Але у них свої бенчмарки, свій Task Force з Єврокомісією – а у нас свій графік і свої завдання.

– А у нас в Україні серед політичних гравців, передусім у парламенті, є розуміння, що виконання критеріїв за IBAR, тобто бенчмарків 23-24 глав – це не "меню"? Що ми маємо їх виконати без винятку?

– У багатьох вже є це розуміння. А у кого з причетних до цього процесу нема – то думаю, воно дуже швидко з'явиться.

Ми будемо залучати депутатів. І навіть у правилах Task Force ми плануємо зафіксувати залучення парламенту. Звісно, це за їхньою згодою – але ви певно помітили, що депутати і самі заявляють про бажання долучитися до роботи, і деколи навіть закидають уряду, що вони недостатньо залучені в узгодження реформ з Брюсселем.

Тож ми зробимо все можливе, щоб їх залучити. Президент навіть особисто попросив фон дер Ляєн передбачити можливість, щоб депутати фізично частіше бували в Брюсселі, спілкувалися з Єврокомісією, з Європарламентом.

"Не бачу ні необхідності, ні можливості провести конкурс на генпрокурора"

– Поговорімо про конкретні реформи. У так званому "плані Качки-Кос", або 10-пунктному плані, йдеться про те, що Україна виконає його до кінця 2026 року. Встигаємо?

– В нас до кінця року ще є час – два з половиною місяці.

Між тим прем'єр-міністр дав завдання внести до середини жовтня всі законопроєкти щодо Ukraine Facility – а там є і ці бенчмарки.

Вже середина жовтня, тож днями більшість законопроєктів будуть у парламенті. Так, не всі – там є пункти, які вимагають додаткової роботи.

Наприклад – закон про Державне бюро розслідувань. У ДБР вже провели внутрішній аудит, також буде зовнішній і вже з урахуванням цих документів будуть пропозиції щодо реформи.

– Зупинюся на ще кількох пунктах із 10. Залучення міжнародних експертів до конкурсної комісії Вищої кваліфікаційної комісії суддів – яке тут бачення?

– Тут є концептуальне питання, не лише щодо цієї комісії. Зараз у нас працює 25 комісій з відбору людей до 14 органах державної влади, де слово міжнародних експертів має переважний характер.

Пригадаймо, звідки взялися вимоги про міжнародних експертів у відбіркових комісіях.

– Воно взялося через брак довіри до внутрішніх процедур відбору.

– Це запропонували ще у 2018-му, і тоді йшлося, що ця конструкція є тимчасовою, що участь іноземних експертів у комісіях буде лише до моменту, коли ця довіра з’явиться.

Тож ми пропонуємо зараз Європейській комісії поступово вирівнювати цю ситуацію – щоб українські та іноземні члени комісії мали рівний голос.

– А вам не здається, що зараз довіри ще явно немає? І тому переважний голос міжнародників досі потрібен – і для суспільної довіри до результатів відбору, і задля якості відбору.

– Ідея полягає в тому, щоб знайти баланс.

На нинішньому етапі іноземні експерти насправді мають відігравати провідну роль в оцінці доброчесності. Це суттєвий елемент відбору, щоб викликати довіру.

Але для оцінки професійних якостей кандидатів – напевно, тим, хто оцінює кандидатів, треба добре знати українське право, бути глибокими фахівцями. Тому ми пропонуємо баланс: щоб рішення ухвалювалися більшістю голосів.

– Але в оцінці доброчесності – вирішальний голос міжнародників збережеться?

– Це може бути елементом рішення на цьому етапі.

Але повторююся: поступово ми все одно маємо вийти на рівень, коли українські експерти повністю замінюватимуть іноземних. Поступово і в міру зміцнення довіри.

– Яка ваша думка з приводу відбору генерального прокурора? Зараз пункт про це сформульований так, що дає владі гнучкість. Але, здається, останні події навколо генпрокурора мали би підштовхнути до думки, що нам дійсно потрібен відбір.

– Я бачу, що експерти висловлюються про необхідність конкурсу на генпрокурора. Але у вимогах ЄС цього не написано. Європейської практики такої теж немає.

У нас є пропозиції від експертів Ради Європи, і вони чітко наголошують на необхідності виконувати Конституцію України, де прописана роль президента і Верховної Ради в цьому процесі.

Як забезпечити транспарентність відбору та відбір за професійними якостями – це лишається предметом для обговорення.

Але проводити конкурс на посаду я особисто не бачу ні необхідності, ні можливості. Має бути знайдений баланс між політичною незалежністю і компетентністю особи. Так це працює в європейських системах.

– Як щодо першого пункту з 10-пунктного плану, який звучить як "комплексна зміна Кримінального процесуального кодексу"?

– Чекаємо законопроєкт вже скоро – там є певні питання, які потребують трошки більше часу.

– Так звані "правки Лозового" скасують? Їхнє скасування є елементом цього пункту.

– Якраз це питання є дуже дискусійним. Є навіть рішення Європейського суду з прав людини, які йдуть в розріз з логікою щодо скасування "правок Лозового". Тобто навіть в європейській правовій думці є різні підходи, які можуть навіть суперечити одне одному.

Зараз тривають консультації, тож чекаємо, якого рішення дійде Міністерство юстиції. Міністр Маслов безпосередньо цим займається.

"Ми великі, але ми даємо ЄС те, чого вони потребують"

– Давайте побуду в ролі "адвоката диявола". Навіщо Україні членство в Євросоюзі?

– А для європейської держави, яка хоче розвиватися як нормальна сучасна держава – нічого кращого не придумали.

– Звучать думки, мовляв, давайте оберемо третій шлях. Не будемо залежні від Брюсселя, не буде потреби виконувати їхні вимоги по законодавству.

– А ви подивіться на держави навколо Європейського Союзу, які є успішними: наприклад, Норвегія, Швейцарія, Ісландія. Подивіться на їхню правову систему, на те, як працюють їхні інституції, і ви побачите, що це мало відрізняється від права і правил ЄС. Бо ця основа довела ефективність.

Тому навіть якщо ви хочете потім обрати "третій шлях", то йти шляхом євроінтеграції і провести ті самі реформи – розумне рішення для українського суспільства.

Крім того, подивіться на економіку. Більше половини нашої торгівлі припадає на ЄС. Це означає, що для спрощення експорту наша регуляторна система має бути "заточена" під європейські правила.

– Ви вірите, що ЄС дійсно готовий нас інтегрувати? Попри опір у Франції, Польщі тощо.

– Тут не питання віри. Реальність полягає в тому, що ми впевнено рухаємося в напрямку членства.

Так, є політична ситуація в державах-членах, є настрої європейських фермерів, які постійно вимагають мають додаткових бюджетів, але є також інші міркування.

Україна та наша індустрія – чи це сільське господарство, чи та ж металургія, чи інші сектори – вони є і будуть все більше корисними для продовольчої безпеки, чи безпеки та оборони і так далі.

Україна відрізняється від усіх інших кандидатів.

Так, ми великі, але ми даємо ЄС також нові спроможності, яких Європа потребує.

– НАТО лишається ціллю України?

– З НАТО у нас дуже активна практична співпраця, в тому числі в питаннях взаємосумісності Збройних сил. І вона розвивається дуже активно в умовах війни.

– Я не почув у вашій відповіді слова "членство".

– А питання членства записано в Конституції України. Тому тут я не бачу простору для дискусії.

"Аргумент "я не хочу" не може і не буде працювати"

– На саміті ЄС цього тижня звучало питання критичних фінансових потреб оборони України. Чого ми досягли?

– Важливо те, що на сьогодні в ЄС вже є чітке розуміння, чого нам бракує у 2026 і у 2027 роках. І проблема полягає не в тому, що Єврокомісія нам чогось не додає. У 2026 році проблемою є неповне виконання заявлених сум допомоги на двосторонньому рівні. На сьогодні йдеться про суму майже у 4 млрд євро – на дрони і на інші потреби.

Наступний рік – маємо 70 млрд євро незакритих потреб. Це – на додаток до вже передбачених коштів по Ukraine Facility і так далі. Це велика сума. 40 млрд – це оборонні потреби, і 30 млрд – цивільні.

Позитивно, що ця цифра сприймається партнерами. Є готовність і ЄС, і держав-членів шукати шляхи, як закрити ці потреби. Є, зокрема, ідея використати на зброю для України залишок коштів у рамках програми SAFE, це десь 20-21 млрд. Але там треба вирішити низку юридичних і фінансових питань.

А ми зі свого боку кажемо – у тому числі бельгійському уряду, – що логічно використати заморожені активи Росії.

– На пресконференції у п’ятницю, вже після зустрічі з президентом України, прем'єр Бельгії вийшов до преси і заявив, що відмовляється навіть розглядати можливість використання заморожених активів. Його пояснення дослівно звучить так:"бо я не хочу". Ви почули більше оптимізму?

– Аргумент "я не хочу" не може і не буде працювати. Але ми знаємо, що у Бельгії були конкретні застереження ще наприкінці минулого року, і я не думаю, що вони змінилися.

Тоді бельгійський уряд казав, що готовий до дій у разі, якщо ЄС знайде відповіді, що робити у разі форс-мажору – якщо станеться таке, що ці гроші треба буде повертати Росії. Бельгія боялася виявитися головною відповідальною за це. Бо з приблизно 220 млрд євро заморожених активів РФ у Євросоюзі – у бельгійському депозитарії Euroclear перебуває 180 млрд, а решта – в інших країнах.

Торік вирішення цієї проблеми знайти не змогли.

Але тоді йшлося про використання всього обсягу заморожених активів. То можливо, є сенс використовувати цей ресурс поетапно – грубо кажучи, говорити не про 220 млрд, а про 100 млрд євро. Тоді, напевно, буде простіше забезпечити цей інструмент у разі форс-мажору.

– А ідея передачі їх в юрисдикцію ЄС, у спеціально створений механізм – не сприймається?

– Така думка звучить, хоча я не чув про її формалізоване обговорення у ЄС. Але Бельгія вважає, що переведення коштів у іншу юрисдикцію не знімає ризиків для неї, бо тоді все одно може бути претензія до Бельгії – на яких підставах цей актив, що був у Euroclear, передали кудись? Тому ці кроки мають бути проаналізовані саме з точки зору правових ризиків для Бельгії і для Euroclear

– У нас є переконання, що фінансування України збережеться у 2028-му і надалі у необхідних сумах? Бо ми, на жаль, чуємо критичні заяви, наприклад, провідної кандидатки на посаду президента Франції Марін Ле Пен.

– Наразі у проєкті фінансової перспективи ЄС передбачений ресурс для України.

– Йдеться про 100 млрд євро на вісім років – явно недостатньо

– Звичайно. Ми ставимо питання таким чином, що Україна на сьогодні захищає себе і Європейський Союз від російської агресії. Має велику боєздатну армію. І ми розглядаємо це як оборонний ресурс не лише для України, а і для ЄС.

Наше переконання, що платити за безпеку – це солідарна відповідальність.

Також є питання реконструкції України, що може бути спільним великим проєктом, цікавим не тільки для нас, а й для наших європейських партнерів, для їхніх компаній. Тому треба дивитися на ситуацію в комплексі і шукати рішення.

Інтерв’ю взяв Сергій Сидоренко.

редактор "Європейської правди", 

Брюссель – Київ