План Навроцького: навіщо лідеру Польщі проросійський союзник і чому це – загроза не лише Україні

У Польщі поступово набирає обрисів надзвичайно небезпечний для України сценарій – якщо за результатами парламентських виборів 2027 року там сформують коаліцію правих та ультраправих партій під егідою президента Кароля Навроцького.

Про його амбіції взяти під свій контроль уряд було відомо давно. В експертних колах дискутували про те, як саме глава держави збирається реалізувати такий план.

Але тепер президент зробив перший крок до цієї мети.

І можна з високою ймовірністю говорити, яким може бути шлях Навроцького до здобуття майже повної влади у Польщі. А разом із тим – які залишилися для цього перешкоди.

Запрошення для ультраправих

13 жовтня польська газета Rzeczpospolita опублікувала велике інтерв’ю з Каролем Навроцьким.

У ньому президент заявив про намір взяти під патронат формування єдиної стратегії правих партій на виборах у Сенат – верхню палату польського парламенту. А головне – що заради перемоги на цих виборах до співпраці може бути залучена скандальна "Конфедерація польськоїкорони" Гжегожа Брауна.

Адже, пояснює свою логіку президент Польщі, ця партія також потребує поваги, оскільки має підтримку виборців і представлена в парламенті. А на запитання про небезпеку співпраці з відверто проросійською силою Навроцький згадав чинного прем’єра Дональда Туска, який "обіймався з Владіміром Путіним".

Чому ці плани президента Польщі потенційно небезпечні?

Контроль над Сенатом важливий, оскільки він затверджує ухвалені Сеймом закони, і для долання сенатського вето потрібні голоси 3/5 депутатів нижньої палати. Вибори до нього проходять одночасно з виборами до Сейму, нижньої палати. 

Однак – за геть іншими правилами.

На відміну від виборів до Сейму, сенаторів обирають в один тур у мажоритарних округах. А відповідно, перевагу на цих виборах мають найбільші політичні сили або альянси з кількох партій. Наступного року поляки обиратимуть 100 сенаторів. 

В цьому контексті домовленість правих партій про розподіл мажоритарних округів виглядає цілком логічним кроком. Однак залучення до цього партії Гжегожа Брауна абсолютно безпрецедентне для польської політики.

Здавалося, що відверто провокативні дії, а також численні антизахідні, антисемітські (і антиукраїнські також) заяви Гжегожа Брауна зробили його абсолютно нерукоподаваним. У серпні 2026 року Європейський парламент позбавив Брауна депутатської недоторканності, що дозволило висунути проти нього низку звинувачень.

Партія Гжегожа Брауна наразі має підтримку на рівні 8,2%.

Цього достатньо для подолання прохідного бар’єра до Сейму, проте високий антирейтинг Брауна робить вкрай проблематичною перемогу членів його партії на мажоритарних виборах.

Таким чином, залучення Гжегожа Брауна до правої коаліції на вибори у Сенат скоріш послаблює її, аніж посилює.

Попри це, Навроцький не лише свідомо йде на такий альянс, а й бере на себе політичні ризики співпраці з такою одіозною політичною силою.  

І не за просто так.

Чим відплатить Браун?

Польський портал Onet публікує ексклюзивні подробиці розподілу мажоритарних округів на сенатських виборах 2027 року.

Згідно з оприлюдненою інформацією, наразі розподілу підлягають 50 округів, де праві мають високі шанси на перемогу.

Чималу частину округів Кароль Навроцький хоче забронювати для своїх людей.

Йдеться про 12-14 округів з тих, де шанси на перемогу правих кандидатів є досить високими. 

Згідно з попередніми домовленостями, на 17 виборчих округах кандидатів висуне провідна права партія "Право і справедливість" ("ПіС"). Шість або сім округів відійде до квоти партії "Розвиток плюс" експрем’єра Матеуша Моравецького. Своєю чергою "Конфедерація" Славоміра Менцена та Кшиштофа Босака висуне своїх кандидатів на 9 або 10 округах.

Але головна сенсація полягає в тому, що чотири округи планується віддати кандидатам від партії Гжегожа Брауна. 

Як очікується, по одному з них буде балотуватися він сам – це може бути досить корисним для нього в контексті відкритих кримінальних справ.

Однак у "Конфедерації польської корони" не приховують – ключовим досягненням стане руйнування "санітарного кордону" навколо Брауна та його партії.

Тож інтерес Брауна до такої пропозиції є очевидним. Але що натомість сподівається отримати Навроцький?

Найбільш поширене пояснення – 

від Гжегожа Брауна чекають у відповідь підтримки у Сеймі.

За рік до парламентських виборів позиція польських правих виглядає дещо вразливою. Навіть показавши у 2027-му добрі результати, отримати більшість вони можуть лише у двох випадках: або залучивши до коаліції Брауна, або якщо його партія не здолає прохідний бар’єр і перерозподіл голосів дасть "правиці" необхідну більшість.

Про другий варіант наразі не йдеться. Натомість перший несе дуже високі ризики – уряд, сформований за участю ультраправих, може стати нерукоподаваним у ЄС. До того ж минулий досвід перебування "ПіС" при владі вказує також на потенційні проблеми з верховенством права, відповідно, замороженням фінансування від Євросоюзу. І це навіть без ультраправих.  

Президент "ПіС" Ярослав Качинський стверджує, що виключає варіант створення коаліції з Брауном.

Однак існує ще одна опція – створення правими уряду меншості, в якому ультраправі формально не братимуть участі та не отримають міністерських посад, але підтримуватимуть його своїми голосами.

І виглядає так, що послаблення санітарного кордону навколо Брауна на сенатських виборах є частиною домовленостей про такий формат співпраці у наступному Сеймі.

Прем’єр від президента

Окремо треба сказати про особистий інтерес Кароля Навроцького.

Як показав план розподілу округів на майбутніх сенатських виборах, за свою діяльність як модератора між правими, які конфліктують між собою, а також із Брауном, президент отримує свою фракцію у верхній палаті.

Аналогічним чином можна припустити, що у разі формування спільного правого списку (але без ультраправих) для виборів у Сейм Навроцький також вимагатиме для себе чималу квоту.

Це зробить президента впливовим гравцем у новому парламенті. 

Але головне – за польським законодавством саме глава держави висуває майбутнього прем’єра. І він в цьому цілком вільний.

У 2023 році після парламентських виборів президент Анджей Дуда доручив формування уряду Матеушу Моравецькому, хоча тоді не було жодних сумнівів, що йому це не вдасться. Проте рішення президента дало два місяці для відтермінування зміни влади – і лише потім формувати уряду було доручено Дональду Туску.

Щоправда, тоді в діях Анджея Дуди була певна логіка – все ж перше місце на тодішніх виборах зайняла "Право і справедливість". Втім, не можна виключати, що Кароль Навроцький планує піти ще далі, не озираючись на умовності.

Тобто після виборів 2027 року доручить формування уряду своєму протеже – описуючи такий сценарій, польські політологи припускають, що ним може стати нинішній глава президентської канцелярії Збігнев Богуцький.

Тим самим президент поставить праві партії перед неприємним вибором – або підтримати запропоновану президентом кандидатуру, або йти в опозицію чи на дострокові вибори.

Як наслідок, маючи власну депутатську групу та контроль над урядом, Кароль Навроцький може отримати всю повноту влади у Польщі.

* * * * *

Такий сценарій виглядає для України досить небезпечним.

Кароль Навроцький більш критично налаштований до Києва, аніж нинішній уряд і навіть більшість депутатів "Права і справедливості". А якщо на роботу уряду буде впливати партія Гжегожа Брауна – то на українсько-польські відносини чекатимуть дуже непрості часи.

Втім, на шляху до реалізації цього плану є чимало перешкод.

Консолідація правих навколо Кароля Навроцького посилює позиції прем’єра Туска, який просуває ідею спільного списку всіх партій нинішньої коаліції на виборах 2027 року. А перспектива залучення до правої коаліції Гжегожа Брауна має мобілізувати електорат нинішньої коаліції.

А на додачу реалізація цього плану може зіткнутися і з опором у правому таборі. Зокрема, вже відомо, що ідеєю розподілу округів вкрай незадоволені нинішні сенатори від "ПіС".

Наразі "Право і справедливість" має 33 сенатори, тоді як у новому Сенаті їх стане менше принаймні вдвічі. За даними польських ЗМІ, чинні сенатори вже оголосили свій ультиматум, погрожуючи йти у своїх округах як незалежні кандидати. Тим самим повністю ламаючи плани президента Навроцького.

За рік до парламентських виборів політичне життя у Польщі стає все більш напруженим. А разом із тим зростають і ризики для українсько-польських відносин.

Автор: Юрій Панченко,

співзасновник "Європейської правди"