Україна вступає у найважчу зиму після найсмертоносніших місяців від початку повномасштабного вторгнення – дані IRC

Міжнародний комітет порятунку (International Rescue Committee, IRC) опублікував нове масштабне дослідження про гуманітарну ситуацію в Україні.

За даними IRC, Україна вступає у найважчу зиму після найсмертоносніших місяців від початку повномасштабного вторгнення.

Міжнародний комітет порятунку (IRC) опублікував новий звіт. З січня по червень 2026 року організація дослідила ситуацію в Миколаївській, Сумській, Харківській, Запорізькій та Дніпропетровській областях, а також частково на Одещині, Херсонщині й Донеччині. Аналітики опрацювали 1 828 опитувань домогосподарств і провели 133 інтерв’ю з експертами.

Атаки на цивільну інфраструктуру б’ють по людях усе сильніше, а гуманітарна допомога скорочується. Підтримка зменшилася скрізь, де працює IRC, а окремі громади не отримують нічого вже понад два роки. Так формується глибока криза, де кожна нова проблема лише посилює попередню.

Україна йде в зиму після найсмертоносніших місяців війни. З грудня 2025 року по червень 2026 року загинуло 1 565 цивільних, а червень став найкривавішим місяцем для мирних людей із квітня 2022 року. Понад 90% опитаних українців живуть у постійному страху перед обстрілами, незалежно від того, далеко вони від фронту чи близько.

Мільйони людей досі не можуть повернутися додому. В Україні налічується близько чотирьох мільйонів переселенців, і 83% із них живуть поза домом уже понад рік. Понад 70% із них хочуть повернутися, але не можуть через небезпеку та зруйноване житло.

Людям критично бракує грошей і ліків. Економічна криза позбавляє їх засобів до існування та викликає хронічний стрес. У деяких громадах до 98% людей не мають стабільного доходу, тому грошова допомога залишається єдиним шансом купити їжу та медикаменти.

Стрімко зростає кількість випадків домашнього насильства. У більшості епізодів кривдниками є партнери чи колишні чоловіки. Водночас 93% постраждалих мовчать і не шукають допомоги через страх і осуд.

У багатьох прифронтових селах люди не бачили гуманітарної допомоги понад два роки. Через брак фінансування міжнародні організації скорочують роботу, залишаючи цілі громади сам на сам із руїнами, темрявою та зимою.

Заміновані поля блокують будь-яке відновлення, але через бідність люди змушені ризикувати життям. Не меншого удару зазнають діти. Через зруйновані школи та роки ізоляції вони отримують глибокі психологічні травми й великі пробіли в освіті.

Окремою пасткою стала втрата документів. Під час евакуації чи під завалами люди втрачають паспорти й документи на житло. Без них неможливо отримати допомогу чи пенсію, а довести права на знищене майно стає майже неможливо через бюрократію та непрацюючі реєстри.

У найтяжчому становищі на прифронтових територіях опинилися літні люди та люди з інвалідністю. Вони не можуть виїхати самостійно чи не мають на це грошей. Вони залишаються в розбитих будинках під обстрілами й сам на сам із холодом та відчаєм.

Зовнішня підтримка України зменшується через інші світові кризи та втому від війни. Директор IRC в Україні Ален Хомсі наголошує: люди виснажені щоденним виживанням під обстрілами, холодом і хворобами. Організація закликає донорів не зупиняти підтримку, адже наслідки цієї війни триватимуть набагато довше за самі бойові дії.