Що Клер Берк хотіла сказати романом «Вчоріч» і як на нього відреагували традиційні дружини

Роман Клер Берк «Вчоріч» (Yesteryear) став одним із найгучніших художніх висловлювань про феномен tradwife — жінок, які популяризують консервативні гендерні ролі, традиційний розподіл сімейних обов’язків і життя домогосподарки. 

Вінтажний одяг, домашня їжа, виховання дітей і демонстративна відданість чоловікові — усе це формує привабливу картинку, що нагадує ідеальну американську мрію. Та де закінчується реальне життя і починається ретельно продуманий контент? І чи справді жінки, які просувають такий спосіб життя, щасливі за лаштунками власної ідилії?

Саме ці питання досліджує Берк у романі, написаному від першої особи. Його головна героїня Наталі — побожна християнка, дружина й мати, яка перетворила традиційний побут на успішний медійний проєкт. Але за бездоганною картинкою приховується значно складніша історія.

Про що роман «Вчоріч»

Наталі вийшла заміж, народила дітей, переїхала на ферму й зібрала мільйонну аудиторію, створюючи образ ідеального традиційного життя. Проте за цією картинкою немає ані сімейної гармонії, ані внутрішнього спокою. Зрештою звичний світ героїні руйнується, і вона опиняється в реальності, що нагадує часи американських першопрохідців.

Оповідь чергує минуле й сьогодення, поступово відкриваючи справжню Наталі та історію її виборів. Спочатку здається, що незвичний поворот сюжету стане для героїні шансом переосмислити власне життя. Однак роман не пропонує простого сценарію внутрішнього переродження: те, що відбувається з Наталі, тісно пов’язане з рішеннями, які вона ухвалювала впродовж життя.

Особисто для мене найцікавішими виявилися не сюжетні повороти, а спогади героїні про її родину та шлях до життя, яке вона зрештою побудувала. Погляд Берк на традиційних дружин, безумовно, загострений. Наталі — складна й неприємна персонажка, у якій поєднуються агресія, ненависть і схильність до маніпуляцій. Її побутова ідилія не приносить їй й краплинки щастя.

Та важливо пам’ятати, що йдеться про художній твір, а не універсальний портрет усіх жінок, які обирають традиційну модель сім’ї. Переносити досвід Наталі на кожну tradwife було б хибно. Водночас роман дає привід замислитися над тим, що відбувається, коли людина намагається відповідати ідеалу, який не залишає місця для її справжніх бажань.

Попри всі негативні риси героїні, її історія у мене викликає певне співчуття. Наталі роками намагалася жити за сценарієм, із яким не могла впоратися. Ба більше, навіть жінки, на образи яких вона орієнтувалася, не обов’язково могли витримати цей сценарій. Зрештою Наталі сама перетворилася на ілюзію — ретельно сконструйований образ, за яким дедалі важче розгледіти людину.

Наталі та Ханна Нілман 

Чимало читачів побачили паралелі між Наталі та Ханною Нілман — авторкою популярного блогу Ballerina Farm, яка показує життя великої родини на фермі. Це пов’язано не лише з контентом, а й з інтерв’ю Нілман для The Sunday Times, у якому вона розповіла, що колись мріяла стати балериною, тоді як ферма й багатодітна родина були прагненнями її чоловіка.

Після цієї розмови частина аудиторії почала інакше дивитися на ідеалізовану картинку Ballerina Farm, припускаючи, що за нею можуть стояти виснаження, обмежена особиста свобода й тиск з боку чоловіка та мормонської громади.  

Сама Ханна прокоментувала чутки про те, що стала прототипом героїні «Вчоріч». За її словами, таке художнє зображення не стало для неї несподіванкою з огляду на значний суспільний інтерес до феномену tradwife. Водночас вона не надала цим припущенням особливого значення.

Що про роман думають інші tradwife

Ліана Грем у блозі Heritage Foundation назвала «Вчоріч» викриттям — але не самого феномену tradwife, а культури, яка, на її думку, висміює жінок, що обирають традиційну роль у сім’ї.

«Після прочитання Yesteryear я залишилася з відчуттям, що мене не зрозуміли. Книга не запропонувала жодного глибокого погляду на життя, яке я веду та популяризую в інтернеті. Натомість вона оголила зневагу нашої культури до традиційних жінок, давши нову поживу для її нав`язливого знецінення домогосподарок».

Така реакція оголює головну суперечність навколо роману: те, що одні читачі сприймають як критику ідеалізованого образу традиційної сім’ї, інші вважають упередженим зображенням жінок, які свідомо обрали такий спосіб життя. І ця дискусія виходить далеко за межі літератури — до питань жіночої свободи, сімейних ролей і того, хто має право визначати, яким є «правильне» життя.

Тим часом історія «Вчоріч» готується вийти за межі книжкових сторінок: Amazon MGM Studios працює над її екранізацією, а Енн Гетевей затверджена на головну роль і долучиться до продюсування фільму. Тож дискусія про роман Клер Берк, імовірно, отримає новий імпульс.

Більше гучних екранізацій, на які ми чекаємо, зібрали в окремому матеріалі.