Мовознавчі баляндраси в ELLE: чому ми «залишаємося з носом», що означає «одним миром мазані» та навіщо «повертаємося до наших баранів»

Пристібайте паски безпеки, шановні любителі докопатися до істини! Сьогодні трошки побавимося: увімкнемо (тут головне — не начудити з цим словом) режим детектива й вирушимо в мовні нетрі. Світ фразеологізмів — це ще той «ребус для гурманів», де звичні слова маскуються краще за шпигунів, збиваючи наш внутрішній GPS із пантелику. Ну що, готові вивести лінгвістичних самозванців на чисту воду? Тоді рушаймо!

Справа № 1. Лишитися з носом, або Хабарницькі хроніки минулого

Зізнайтеся, колись раніше, почувши цей вислів, ви теж думали: «Якщо я лишився з носом, то треба відкорковувати шампанське! Бо якби лишився без оного — дівчата на районі точно увагу б на мене не звертали». Але ж ні, мовна матриця знову з нас кепкує: залишитися з носом — це епічний фейл, а зовсім не каніфоль.

Наш нюховий орган узагалі той ще кар’єрист у мові. Він всюди встигає: ми то крутимо носом перед тарілкою броколі, то задираємо його після премії, то отримуємо дулю прямо під ніс. Але у справі про невдачу наш бідний шнобель проходить суто як жертва обставин і збігу обставин. Насправді ніс із фраезологізму нічого спільного з анатомією не має!

Відомий мовознавець Ф. Медведєв свого часу провів обшук у хроніках давніх віків і виявив, що коріння біди росте з... класичного українського «занеси-занеси» (хоча нинішні «владні еліти» в цьому мистецтві давно переплюнули предків і вийшли на найвищі рівні досконалості). Тодішній маркетинг виживання каже нам: «Не ходи до воєводи з носом, а ходи до нього з приносом».

Тут «ніс» — це не те, чим ми шмигаємо під час застуди, а іменник від дієслова «носити». Тобто ваш стартовий пакет хабаря (те, що ви принесли). І от якщо цього вашого бідного «носа» суворому чиновнику виявлялося замало (бо треба було мати ще й «принос» важенький), вас виставляли за двері. І ви тримали курс додому з чим? Правильно, зі своїм же повернутим назад пакетом — тобто «з носом». Приблизно так само, як бідолаха-бізнесмен, що повертається «з лихого торгу хоч би з носом» (зі своїм же непроданим крамом). Тож розслабтеся: ваш ніс на місці. І нехай його обминає будь-який нежить!

Справа № 2. Мультивсесвіт безумства: усім миром мазані одним миром

А тепер тримайтеся міцніше, перед нами — справа про лінгвістичне клонування, яка гідна окремої серії «Чорного дзеркала». Вислови усім миром («робимо щось гуртом») та одним миром мазані («маємо однакові грішки») здаються ледь не близнюками. Але наше розслідування доводить: це жорстоке замилювання очей! Перед нами чистий збіг омонімів (омоформ) в орудному відмінку.

Викликаємо підозрюваних на очну ставку.

Фігурант № 1: «Мир» (із давнім акцентом на соціум). У давнину цим словом називали громаду, суспільство та взагалі весь наш земний «вулик». Тому, коли ми збираємося робити щось усім миром, — це не про релігійний екстаз, а про наше архетипне «скинулися селом на дорогу».

Фігурант № 2: «Миро» (елітна парфумерія з церковним вайбом). Це спеціальна запашна олія для священних обрядів. Під час миропомазання нею мазали чоло й вуха, щоб прокачати людині скіли мудрості та благодаті. Проте люди — істоти іронічні. Тому з часом вислів «одним миром мазані» втратив святість і став означати «ми всі з однієї компанії і таргани у нас в головах однакові» (з тими самими ґанджами — сиріч: недоліками).

Отже, генетичний тест показав: походження різне, батьки різні, а форма одна на двох. Злочинців викрито, справу закрито, аплодисменти в студію!

Справа № 3. Вовк із Волл-стріт і середньовічні барани

Бувало у вас таке: сидите ви на серйозній нараді в зумі, обговорюєте KPI («ключові показники ефективності»), дедлайни, стратегію підкорення всесвіту, і тут тимлід (по-нашому — «керівник команди або лідер групи працівників») раптом видає: «Так, народ, повернімося до наших баранів!». Перша думка — образитися й накапати кудись нагору. Але не поспішайте скасовувати колегу, він просто цитує французьку класику!

Щоб зрозуміти гумористичний підтекст сказаного, нам треба терміново телепортуватися до Франції XV століття, прямісінько на премʼєру «Фарсу про адвоката Пʼєра Патлена». Сюжет — чистий Гай Річі.

У суді розгортається драма: багатий сукнар судиться з пастухом, який поцупив у нього баранів. Інтереси кучерявого крадія захищає мегахитрий адвокат Патлен. І все йшло за планом, поки сукнар посеред засідання раптом не впізнав в адвокаті... свого давнього боржника, який колись кинув його на кругленьку суму за тканину! У сукнаря починає палати, плата в мізках коротить, і він у промові починає дико міксувати: то кричить про вкрадених баранів, то вимагає повернути гроші за сукно. Бідний суддя, в якого від цього хаосу вже починає сіпатися око, не витримує й волає на весь зал: «Revenons à nos moutons» («Повернімося до наших баранів!»).

Пізніше цей мем підхопив Франсуа Рабле у своєму «Гаргантюа і Пантагрюелі», і фраза пішла в народ. Тож коли наступного разу ваш співрозмовник полетить думками в якусь далеку захмарність, ви знаєте, як елегантно, з легким французьким шармом і без жодних образ повернути його грішну душу в конструктивне русло...

Що ж… Життя — річ бентежна, заплутана й непередбачувана. Ти можеш думати, що тримаєш бога за бороду, а насправді — залишишся з носом (і краще — з власним анатомічним, а той, загорнутий у пакет невдалий хабар, — це вже заявка на спілкування з прокурором, яке явно навряд чи буде найприємнішим у твоєму житті).

Ба більше у цьому всесвіті хаосу ми всі, зрештою, одним миром мазані: у кожного з нас є свої таргани в голові, свої ґанджі та схильність періодично впадати в єресь на робочих нарадах. Головне в такі моменти — щоб поруч знайшовся адекватний «суддя», який вчасно лясне по столу і крикне: «Повернімося до наших баранів!», рятуючи нас від остаточного блукання манівцями.

Тож: тримаймося свого «миру» (тобто громади), несімо в цей світ тільки позитивний «принос» і не дозволяймо нікому водити себе за... ну, ви зрозуміли!

Більше тут:  «Мовознавчі баляндраси в ТГ | В’ячеслав Васильченко»