Ми партія війни за Україну. Малоросам цього не зрозуміти

Цього не скаже соціологія.

Цього не видно в експертних оцінках.

Я про команду….

Рефлекторно, коли щось закидають на адресу партії Порошенка, то одразу «а от БПП Солідарність».

Немає БПП Солідарності.

Ще два місяці тому.

Та й не факт, що була повноцінно.

Проект – був.

Партія – ні.

Це загальнонаціональна проблема – у нас немає реальних партій.

Не було.

І тут у мене погані новини для «Голоса»… «Солідарність» свій айсберг вже отримала – втопитися не втопилася, пошкоджень зазнала.

А от «Голосу» будуть гайки не за горами..

Бо збіговисько людей, які «за всьо хороше, проти усього поганого», це не партія, це вечірка.

Бо партія, це не фанклуб поп-зірки.

Партія, це фан-клуб ІДЕЇ.

Порядним людям з «Голосу» ще стане соромно за розмивання голосів.

Але мова зараз не про них….

Мова про нашу команду.

Це ми пройшли майдани і площі десятків міст, містечок, селищ і сіл.

Ми вислуховували критику і компліменти.

Ми плакали в обнімку із ветеранами УПА і дружинами репресованих колись та загиблих зараз, коли чули «…збережіть Україну, бо інакше дарма гинули наші».

Ми влаштовували гвалт в партійних осередках, звідки тікали фахові перевзувальники.

Ми піднімали активістів закривати слабкі місця кампанії, де ослаблена партія не була в стані.

Зрештою, це ми виходили на телеефіри і відбивали атаки маніпуляторів від журналістики і популістів від політики.

Ми виявилися не в тренді.

Піпл хавав «молоді обличчя», але у нас були не лише молоді, а й компетентні.

Піпл прагнув баригоборництва, а ми наполягали на послідовності реформ.

Піпл, ковтнувши омани медіа оруелівщини, волів не помічати війну, але ми наполягали – Україна в стані війни і державність у небезпеці.

Це було ой як не просто.

Спершу досвідчені колеги скоса поглядали на ветеранів, активістів і блогерів.

Але потім кожен зайняв свою «вогневу позицію».

Ірина Геращенко, Володимир Ар’єв, Марія Іонова, Олексій Гончаренко – рубалися на дипломатичному фронті.

Андрій Парубій – дотискав Раду із законом про мову і виборчий кодекс і не дав плісняві погратися парламентом.

Олександр Погребиський, Олексій Петров, Михайло Забродський, Софія Федина, Володимир В’ятрович, йшли на прямі ефіри і прямим текстом говорили те, що думають.

А скільки слів сказав Гліб Бабіч під час туру країною? А неперевершений Полтава, якого знають від тінейджерів до святих отців? А Мустафа Джемілєв і Ахтем Чийгоз? А ціла низка відчайдушних мажоритарників? Я усіх не згадаю….

А чого вартує «Справа Громад», яка за два місяці існування змогла поставити «до зброї» більше тисячі спостерігачів? Наші активісти в Харкові, Івано-Франківську, Чернівцях, Львові, Рівному спростували тезу, що до політики усім байдуже і люди воліють «по пріколу».

Власне, люди обернулися в бік партії часто саме тому, що повірили в ідею «Справи Громад»!.

А вечірні ситуативні наради із Петром Порошенком під час туру? Ось це «що у нас не так? Що пропонуєш зробити? Обгрунтуй? Давай, зробимо»….

Ми переїжджали від міста до міста, їли хот-доги на заправках, горлапанили Червону Руту в дорозі, журилися, коли бачили дезорганізацію на місцях, тішилися, якщо навпаки.

Не висипалися, монтували в дорозі найсильніші уривки відео, щоб з коліс розігнати це соцмережами.

Ми лютилися втраченим шансам і одразу планували кроки – що робити далі.

Ми обережно казали людям, що Євро.

Солідарність, це надалі про ідею.

Але на це потрібен час.

Що це, нарешті, не біганина за усіма виборцями одразу, а спроба достукатися до свого.

Що це, нарешті, чітка ідеологія за яку не соромно.

Що далі? Далі у нас буде трешовий парламент, в якому буде жменями упирів і невігласів.

І так, фракція ЄС буде там битися за український інтерес.

Далі у нас місцеві дочасні вибори і нашій команді потрібні тисячі людей, яких єднатимуть Принципи і Цінності республіканства.

Далі у нас розбудова партії відповідальних громадян, партії капіталістів, практиків, а не фантазерів і популістів.

Далі у нас розбудова «Справи Громад», яка має стати магнітом для будь-яких громадських активностей, що поділяють республіканську ідеологію і світогляд.

І на сам кінець… Опоненти називають нас «партія війни».

Нехай так – ми партія війни за Україну.

Малоросам цього не зрозуміти.

Спасибі кожному, хто стає до наших лав, хто голосував, підтримує і допомагає.

Це наш спільний бій.

Це наша #Res_Publica.