Проект «Електронна держава» можливий в Україні уже вчора

Багато людей не до кінця розуміють що таке «електронна держава».

Для багатьох у голові одразу спливає образ якогось великого комп’ютера, який буде регулювати всі процеси і навіть давати команди.

Найбільше бояться «електронної держави» деякі чиновники.

У цьому словосполученні вони бачать певну загрозу.

Частково вони праві.

Оскільки «електронна держава» - це сильний удар по корупції.

Насамперед, усі процеси в електронній державі автоматизовані та відкриті, тобто мають бути в дуже близькій інформаційній досяжності для розгляду, оцінки та аналізу.

Громадянин може практично завжди визначити, коли буде запущено новий лоукостер в улюблену країну (це робота міністерства транспорту), як швидко і за які гроші буде відремонтовано об’єкт, який вас цікавить (шляхопровід, наприклад, Шулявський у Києві) та інші питання.

Відкритість державних органів всіх рівнів (не лише уряду, але й судової та законодавчої гілок влади), говорить про те, що ви можете поставити будь-яке питання будь-якому органи влади, і не можете не отримати вчасно відповідь.

Ще один принцип – доступність електронних сервісів для всіх, рівні можливості.

Звичайно, для цього потрібен доступ в Інтернет.

З цією опцією в Україні немає проблем.

Згідно з дослідженням Kantar TNS на початку 2019 року всесвітньою павутиною користувалось 70% українців.

При цьому 74% інтернет-користувачів використовують для входу в Інтернет смартфон, а 45% користувачів взагалі називають смартфон своїм основним пристроєм.

Варто відзначити, що рівень, на якому знаходиться Україна щодо запровадження електронної країни не найвищий, але далеко не найнижчий.

За даними ООН, яка двічі на рік проводить дослідження та публікує рейтинг країн по індексу розвитку електронних державних сервісів, у 2018 році Україна займала 82-ге місце.

Сказати, що позиція країни погана або хороша, не можна.

Вважається, що ми володіємо високим рівнем індексу розвитку електронної держави.

Але всього кілька років тому Україна була на 32-му місці.

Та опускаємося в рейтингу не тому, що скочуємося, а тому що інші країни дуже швидко піднімаються.

Зазвичай, перша десятка країн достатньо стабільна - це Великобританія, Данія, Австралія, Фінляндія, Сінгапур, Японія та Німеччина.

Важливо розуміти: якщо у мене в кишені немає механізму, котрий ідентифікує мене в Інтернеті - у мене немає можливостей користуватися більшою частиною послуг електронної держави.

І поки в Україні не буде високого рівня проникнення цього механізму серед населення, неможливо говорити про масове впровадження електронної держави.

Яким чином це зробити? Не існує іншого виходу, окрім як безкоштовно видати його людям разом з ідентифікаційним документом – паспортом або ж паспортом у формі ID картки.

Наприклад, INDUSTRIAL INNOVATION GROUP (IIG) готова надати повний спектр послуг, маючи замкнений цикл виробництва електронних документів, які створюють технологічний базис усім сервісам електронного уряду.

Якість підтверджена INTERPOL.

І це не жарт.

Саме наша команда створила для співробітників Генеральної Асамблеї Міжнародної організації кримінальної поліції (INTERPOL) електронні ідентифікаційні та паспортні документи.

Подальший прорив у «лігу сильніших» серед світових компаній – це питання конкуренції.

Уже сьогодні українські IT-спеціалісти мають хорошу репутацію у світі.

В Україні нараховується 180 тисяч програмістів, а IT-сектор генерує обіг понад 1 млрд доларів.

Тобто, потенціал є і він величезний.

За великим рахунком, Україна фактично уже запроваджує елементи електронної держави останні 10 років та досягла певних успіхів.

На цьому шляху залишилася велика перепона - це базова (первинна) ідентифікація, починаючи з дати народження дитини.

Парадоксально, але Україна, як держава в центрі Європи з високорозвиненою IT-галуззю не має електронного реєстру своїх громадян.

Лише 3 млн.

українців забезпечені електронними картками, та й то з дуже обмеженим функціоналом.

Для повноцінного запуску проекту E-Ukraine рівень проникнення має бути не менше 50%, тобто в еквіваленті – 20 млн карток.

Однак, різкий попит на е-послуги та їх вибухова поява відбудеться уже тоді, коли кількість ID-карт буде на рівні 10 млн.

Я впевнений, якщо держава справді зацікавлена у розвиткові якісного електронного сервісу, воно повинна безкоштовно забезпечити своїх громадян ID-карткою та чітко визначити її як основний ключ доступу до послуг держорорганів та спілкуванню з владою.