Вулиця Паркова, або по дорозі до Стрийського парку

Сьогодні хочемо ознайомити вас з історією забудови вулиці, яка напевно відома багатьом львів’янам та гостям міста, – вулиці Паркової.

Ріг вул.

І.Франка та вул.

Початок 20 ст.

Вулиця Паркова – невелика вуличка, яка з’єднує вулицю Івана Франка із Стрийським парком.

Вулиця чимало разів змінювала свою назву.

Перспектива вулиці Пуласького (вулиці Паркової).

Початок 20 ст.

З 1885 року вона мала назву К.

Пуласького, на початку 1941 року – Ч.

Дарвіна, а з серпня цього ж року повернулась попередня назва.

За часів німецької окупації вулиця називалась Штриєпаркгассе (вулиця Стрийського парку), з 1946 до 1957 року – І.Конєва, з 1957 до 1974 – Паркова, з 1974 до 1992 року знову вулиця І.Конєва, а від 1992 року повернулась назва вулиця Паркова.

Кам’яниці №4 та №2 по вулиці Парковій.

Фото Мар’яни Іванишин.

Будинки №2 та №4 – звичайні житлові кам’яниці початку 20 століття.

Кам’яниця №6 по вулиці Парковій.

Фото Мар’яни Іванишин.

Будинок на вулиці Парковій, 6, спроектований у 1898 – 99 роках архітектором Карелом Боубліком.

Привертає увагу фасад цієї кам’яниці, який вирізняється сецесійним оздобленням.

Будинок №8.

Фото Мар’яни Іванишин.

Карел Боублік (1868 – 1925 рр.) – архітектор; закінчив Вищу будівничо-технічну школу при Державній промисловій школі у м.

Брно (Чехія).

Член Товариства львівських будівничих.

Проживав у Львові та працював тут спочатку рисувальником, пізніше підмайстром, керівником технічного бюро Івана Левинського, згодом у будівельному департаменті магістрату і після цього уповноваженим архітектором.

Елемент оздоблення фасаду будинку № 8.

Фото Мар’яни Іванишин.

Елемент оздоблення фасаду будинку № 8.

Фото Мар’яни Іванишин.

Будинок №8 збудований також за проектом К.

Боубліка у тих же роках,що і кам’яниця №6.

Привертають увагу сецесійні елементи його фасаду.

До 1902 року тут мешкав відомий скульптор Антоній Попель (1865 – 1910 рр.).

Народився у Польщі, навчався у гімназіях в Бродах та у Львові, потім, за прикладом старшого брата Тадеуша Попеля, вступив до краківської Школи образотворчого мистецтва.

Також вчився в Академії мистецтв Відня та Флоренції.

З 1888 року жив у Львові, працював викладачем малювання та скульптури у Львівській політехніці.

Серед найвідоміших робіт – пам’ятник Адаму Міцкевичу у Львові, скульптурна композиція на Львівській опері ‘‘Радощі та страждання життя’’, там же скульптура ‘‘Трагедія’’, алегоричні статуї ‘‘Торгівля’’ і ‘‘Промисловість’’ на фасаді Львівського залізничного вокзалу, пам’ятник Тадеушу Костюшку у Вашингтоні.

Авторству цього архітектора належать і будівлі №10 та №12.

Кам’яниця №10.

Фото Мар’яни Іванишин.

Будинок №10 датується 1898 – 99 роками.

На початку 20 ст.

в ньому проживав Ян Каспрович – польський поет, публіцист, професор Львівського університету та його ректор у 1921 – 22 роках, почесний доктор Варшавського університету.

Більшість його творів були надруковані саме у Львові.

Ян Каспрович підтримував дружні стосунки з Іваном Франком та був хрещеним батьком його сина Андрія.

Кам’яниця № 12 збудована у 1898 – 99 роках.

У його стилі можна побачити поєднання неоготики та сецесії.

Кам’яниця №12.

Фото Мар’яни Іванишин.

Кам’яниця №14 споруджена у 1910 р.

в стилі модерн архітектурним бюро Івана Левинського за проектом Владислава Дердацького та Вітольда Мінкевича.

Над порталом розташований горельєф ‘‘Гладіатор’’, автором якого є Зигмунт Курчинський.

Під горельєфом напис латиною : ‘‘ Inimice Preaeteri Hanc Domum ” (“Ворог мине цей дім”).

Горельєф на будинку №14.

Фото Мар’яни Іванишин.

В цьому будинку з 1917 року до смерті проживала польська скульпторка, живописець Люна Дрекслер, архітектор Вітольд Долинський, етнограф та історик літератури Генрик Бігелайзен.

Будинок №16, вул.

Фото Мар’яни Іванишин.

У будинку №16 у 1945 – 46 роках мешкав перший командувач військ ПрикВО, маршал Андрій Єременко.

На честь цього на фасаді в часи СРСР помістили пам’ятну дошку.

Її демонтовано в часи незалежності.

Дитяче поліклінічне відділення, вул.

Паркова, 1.

Фото Мар’яни Іванишин.

Будинку №1 споруджений у 1877 році.

У 1924 р.

вілла була перебудована за проектом Фердинанда Касслера та призначалася для віце-президента Львова Віктора Хаєса.

У 50 – х роках минулого століття тут містився гуртожиток №1 Педагогічного інституту, а тепер тут розташоване дитяче поліклінічне відділення.

Фасад будинку № 1.

Фото Мар’яни Іванишин.

Всі наступні будинки непарної сторони вулиці Паркової – № 3, 5, 7, 9, належать авторству Наполеона Лущкевича.

У спорудженні цих будівель відчутний вплив сецесії.

Будинок №3 по вул.

Фото Мар’яни Іванишин.

Будинки №5 та №7 (вілла ‘‘Пристань’’).

Фото Мар’яни Іванишин.

Наполеон Лущкевич (1859-1906 рр.) – польський архітектор, син живописця, історика мистецтва В.

Навчався у Кракові та Відні.

З 1887 р.

проживав у Львові, а у 1890 році тут отримав патент будівничого.

Споруджував адміністративні, військові, промислові та житлові будівлі.

Будинок №3 – типова чотирьохповерхова кам’яниця.

Вілла ‘‘Пристань’’.

Фото Мар’яни Іванишин.

Вигляд на будинок №9 із Стрийського парку.

Фото Мар’яни Іванишин.

Будинок №7 – вілла Л.

Малаховської ‘‘Пристань’’ з фігурою Божої Матері привертає особливу увагу.

Збудована у 1904 р.

Вигляд аркади зі сторони Стрийського парку.

Фото Мар’яни Іванишин.

Завершує вулицю аркада коринфського ордеру, яка веде до Стрийського парку.

Її автором був архітектор Генріх Швецько – Вінецький.

Аркада побудована у 1952 р.

Мар’яна ІВАНИШИН.

Джерела :.

Лемко І., Михалик В., Бегляров Г.

1243 вулиці Львова.

– Л.: ‘‘Апріорі’’, 2009.

– 528 с.: 574 іл.;.

Трегубова Т.

О., Мих Р.

Архітектурно-історичний нарис.

— К.

: Будівельник, 1989.

— 205 с.

/* custom css */.

td-a-rec-img {.

text-align: left;.

.td_uid_3_5dd4d97d909a0_rand.

td-a-rec-img img {.

Loading...