Честь чи гроші? Ультрас звинуватили клуб першої ліги грі на контору або здачі матчу луцькій «Волині»

Ультрас івано-франківського «Прикарпаття» звинуватили своїх гравців і тренерів у нечесній грі.

Під час поєдинку четвертого туру української першої ліги у Львові проти місцевого «Руха», який завершився перемогою господарів 2:1, франків ці підтрисували команду лише впродовж першого тайму.

В другій половині вони мовчали, а звичну банерну лінію змінили великим текстовиком з короткою фразою: «Честь чи гроші?».

Також на «Фейсбук-пабліку» «Прикарпатських ультрас» з’явилося повідомлення відповідного змісту, в якому пояснюється причина такої поведінки.

Фанати запідозрили команду в нечесній грі в матчі попереднього туру проти луцької «Волині», який завершився результатом 3:2 на користь лучан, хоча після першого тайму «Прикарпаття» вело 2:0.

«Програвати не любить ніхто.

Той, хто каже, що не засмучується після невдач, повинен піти зі спорту, - йдеться у повідомленні.

- На наш погляд, то аксіома.

Разом з тим, поразки – невід’ємна складова спортивного дійства.

Коли робиш із них правильні висновки – стаєш сильнішим.

Правда, це стосується лише невдач, які мають суто спортивний характер, пов’язану з тактикою, технікою, фізичною чи психологічною підготовкою.

На жаль, український футбол давно вражений іншим вірусом – нечистих матчів, матчів «на контору», так званих «договірняків» чи «катеринок».

Команді можна пробачити поразки з рахунком 0:7 чи 0:8, але в чесній боротьбі.

Однак навіть від перемог у поєдинках, про які мова вище, на душі гидко.

В однаковій мірі – від перемог і поразок.

З дня відродження Команди рідного краю, тобто з 2016 року, ми, Прикарпатські ультрас, щиро вірили в те, що наша команда – особлива, не бере участі в різному лайні, а історії часів президентства Ревуцького поступово забуваються, мов страшний сон.

Перемоги чи поразки були вистраждані нашими прикарпатськими потом і кров’ю, проявляли нашу міць і слабкі сторони.

До яких кожен ставився і продовжує ставитися з розумінням.

Бо ми такі як є, з нашими перевагами і вадами.

Втім, цьогоріч навесні в наших головах закралися перші сумніви.

Коли трапився перший випадок, ми змовчали і вдали, що нічого не відбувається.

Бо «ситуація була продиктована життєвими реаліями».

До яких ми теж ставимося з розумінням і співпереживанням.

Так само як закрили ми вічі на весняну безвольну поразку 1:3 від «Волині».

Сприйняли те, що побачили так: нам вже не треба, а друзі-волиняни боряться за Прем’єр-лігу, тож нехай.

Однак минулого тижня був інший матч з «Волинню».

На цей раз – у Луцьку.

І знову «дива» - три голи за три хвилини.

Розуміємо, що в футболі буває всяке.

Аксакали згадають нам фінал Ліги чемпіонів «Манчестер Юнайтед» - «Баварія» у 1999-му, а молодше покоління розповість, як «Барселона» робила камбек у матчі з «ПСЖ».

Це чудово, що є такі приклади.

Трапляються вони іноді й у нашому футболі.

Проте у якійсь спотвореній формі і супроводжуються дивними колізіями в площині букмекерства.

Як у нашому випадку, з матчем «Волинь» - «Прикарпаття», коли ставки перестали приймати відразу після перерви.

Дорогі футболісти, тренери і персонал МФК «Прикарпаття»! Просимо не забувати, що існуєте ви за рахунок коштів міської громади.

Цінуйте і поважайте це.

Нам байдуже, за кого ви виступали раніше і на якому стадіоні ваші фото висять у сонмі клубних легенд.

Зараз ви представляєте клуб «Прикарпаття», Команду рідного краю, відповідно кожного суперника маєте сприймати як ворога.

Без відносно ваших особистих з ним стосунків.

Якщо у вас інша точка зору – ліпше розверніться і підіть самі.

Щоб ми не просили вас вступитись.

Прикарпатські ультрас підтримують команду в усіх куточках нашої великої і квітучої Неньки.

Ми не шкодуємо на вас ні грошей, ні здоров’я, готові боротися за клуб в його нинішньому вигляді до кінця.

Готові ставити на місце заїжджих гастролерів, які намагаються прищепити нам чужі цінності.

І, мабуть, найперше наша заслуга в тому, що після буремних весняних баталій вдалося зберегти нинішній тренерський штаб і концепцію розвитку.

Ми цінуємо вас, а ви з повагою ставтеся до нас.

Та повага стосується не лише висловлювань на кшталт «що ти зробив для футболу?», а й дій і поведінки окремих представників нашого колективу в матчах як у Луцьку чи схожих на нього.

Ця повага – то запрошення в команду вигнаного з колишнього клубу «конторника».

Хочеться помилятися, але виглядає, що дехто забув речі, які здаються найпростішими.

Ми знаємо, що окремі футболісти щиро розчарувалися після луцької поразки, з перших уст чули, якою була їхня реакція.

Власне, дії цих футболістів не викликали запитань і на футбольному полі.

Ми все бачимо, пам’ятаємо і цінуємо.

А ще – хочемо вірити, що висновки після волинського непорозуміння будуть зроблені.

Пам’ятайте, за честь якого клубу, за чий герб на серці ви граєте.

«Наша честь називається вірність» - під цим девізом наші героїчні воїни-дивізійники йшли на смерть.

Керуйтеся цим постулатом і вас поважатимуть люди».