ЄС вже не буде таким, як зараз. Чого чекати від виборів до Європарламенту?

З 23 по 25 травня відбуваються чергові вибори до Європейського парламенту.

Україна не є членом ЄС, але для нашої країни ці вибори надзвичайно важливі.

Від розкладу сил у Європарламенті залежить, чи продовжить Європа санкційну політику щодо Росії, яка впродовж п’яти років тримає в окупації частину наших територій.

Результатом роботи Європарламенту є резолюції.

Ці документи відображають позицію об’єднаної Європи.

І за час війни вона регулярно висловлювалась на підтримку України.

Приміром, у січні 2015 року Європарламент ухвалив резолюцію, в якій засудив політику Росії, назвав її «агресивною і експансіоністською», закликав країну-агресора припинити загострювати ситуацію і вивести свої війська.

Резолюція також закликала Єврокомісію і країни-члени напрацювати план економічної і фінансової допомоги Україні.

У резолюції в грудні 2018-го міститься заклик до розширення санкцій щодо РФ за її порушення територіальної цілісності та суверенітету України, зокрема, і до закриття державами ЄС своїх портів для російських суден, якщо Москва не відновить свободу судноплавства Керченською протокою.

Нині ж у Європейському Союзі активно обговорюють бюджетні плани на 2021—2027 роки.

Затверджувати конкретні цифри, зокрема, і на допомогу Україні, буде Європарламент.

Поки що прогнози стосовно складу нового Європарламенту не дуже оптимістичні для Києва.

Очікується збільшення серед євродепутатів кількості популістів, євроскептиків та «друзів Путіна».

Це тривожна тенденція, особливо на тлі загострення внутрішньо європейських проблем (на кшталт Brexit у Великобританії, протестів «жовтих жилетів» у Франції) та заяв канцлера Німеччина Ангели Меркель стосовно підтримки будівництва Росією газопроводу в обхід України.

Перебіг виборів у різних країнах.

Всього у Європарламенті 751 місце.

Кожна країна-член ЄС обиратиме певну кількість депутатів – у залежності від кількості населення.

Так, від Німеччини обиратимуться аж 96 депутатів, а від найменших – Мальти, Люксембургу та Кіпра – тільки по 6.

Європарламент - єдиний із семи інститутів Євросоюзу, члени якого напряму обираються громадянами держав-членів шляхом загального голосування.

Європарламент не має права законодавчої ініціативи - це повноваження Єврокомісії - однак її пропозиції має затвердити Рада ЄС спільно з Європарламентом.

Обидва ці органи можуть вносити поправки, євродепутати мають найбільший вплив.

Резолюції Європарламенту не мають обов’язкової сили, водночас вони відображають позицію усього Європарламенту.

Країни-члени Євросоюзу вже розпочали голосування.

23 травня вибори відбулися у Нідерландах та Великобританії – ця країна, попри її рішення про вихід зі складу ЄС, все одно бере участь у виборчому процесі, оскільки Brexit було відкладено до кінця жовтня цього року.

Від Великобританії обирали 73 депутати.

Голова правління «Майдану Закордонних Справ» Богдан Яременко уточнює: після того, як країна вийде з ЄС, цих депутатів буде відкликано.

«На їхнє місце не прийде ніхто – просто загальну кількість депутатів буде скорочено», - уточнив він.

24 травня голосування відбувалось в Ірландії та Чехії, 25 травня - у Латвії, на Мальті та в Словаччині.

Решта країн-членів ЄС голосуватиму у неділю, 26 травня.

Хто із ким і проти кого.

Соціологи вже мають певні уявлення про те, якою буде розстановка сил у Європарламенті після виборів.

Перемогу пророкують найбільшій «Європейській народній партії».

До її складу входять депутати німецького «Християнсько-демократичного союзу і Християнсько-соціальний союзу», французької «Республіканської партії», іспанської «Народної партії», італійської «Вперед, Італія» і польської «Громадянської платформи».

Основний партнер ЄНП – «Прогресивний альянс соціалістів і демократів».

Вона представлена німецькою «Соціал-демократичною партією», італійською «Демократичною партією», іспанською «Соціалістичною партією», французькою «Соціалістичною партією» і британською «Лейбористською партією».

Замикає трійку – «Альянс лібералів і демократів за Європу».

Її учасники - чеська ANO, іспанські партії, зокрема, каталонські і країни Басків, бельгійська «Реформаторський рух».

На цих виборах разом з Альянсом йде і партія президента Франції Еммануеля Макрона «Вперед, Республіко!».

У Європарламенті наразі представлені також євроскептичні партії, і найбільша з них – «Європейські консерватори і реформісти».

Серед інших, до неї входять британська «Консервативна партія» і польська «Право і справедливість».

Після виборів у Європарламенті можуть з’явитися і нові політсили.

Приміром, партія «Європейський союз людей і націй Сальвіні» була створена напередодні виборів.

Вона є ультраправою, популістською і націоналістичною.

Утворив її й очолює лідер італійського «Руху п'яти зірок».

Ще одна євроскептична партія - «Європейське об'єднання лівих».

Вона фактично об'єднала більшість усіх лівих партій країн-членів ЄС.

Найпотужнішими партіями цього об'єднання є чеська «Комуністична партія», ірландська «Шинн Фейн», іспанська «Подемос» і португальське об'єднання трьох комуністичних партій «Коаліція демократичної єдності».

Крім того, має усі шанси на проходження і «Європейський вільний альянс» – об'єднання зелених партій країн-членів ЄС, які в основному борються за екологічні проблеми.

Перші скрипки тут відіграють німецька «Зелена партія» і французька «Екологічна зелена партія».

Що кажуть експерти.

Дипломат, голова правління Міжнародного центру перспективних досліджень Василь Філіпчук зазначає, що загальні очікування від майбутніх виборів в Європарламент полягають у тому, що може різко збільшитися присутність антиєвропейських і євроскептичних сил.

За його словами, в такій тенденції немає нічого дивного, оскільки загальний умовно антиєвропейський напрям став характерним навіть для тих сил, які первинно не є антиєвропейськими: «Наприклад, німецька ХДС\ХСС вже точно не антиєвропейська, але якщо проаналізувати їхню риторику, заяви, пов'язані з питаннями міграції та розширення ЄС, то їх також можна спокійно вважати євроскептиками».

Філіпчук також додав, що конкретну конфігурацію сил в Європарламенті поки передбачити складно, але, в будь-якому випадку, Євросоюз після виборів вже не буде таким, як зараз.

«У них буде менше бажання інвестувати в проекти розвитку та підтримки сусідів, буде більше ліній захисту свого виробника, обмеження щодо міграції.

Буде більше симпатиків Росії, які, всупереч агресії, будуть говорити про нормалізацію відносин з нею», - вважає експерт і додає, що і зараз вже досить важко визначити, кого саме в нинішньому скликанні вважати нашими друзями.

«Після виборів їх стане ще менше», - переконаний Філіпчук.

Тим часом експерти Європейської ради з міжнародних відносин Суcі Деннісон та Павел Зерка оприлюднили результати свого дослідження, у якому спробували спрогнозувати розстановку політичних сил після виборів.

Повний текст дослідження доступний за посиланням.

Експерти припускають, що частка євроскептиків у Європарламенті може зрости удвічі.

Це відбудеться за рахунок очікуваного успіху «Національного фронту», «Альтернативи для Німеччини» та італійської «Ліги», а також «Руху п'яти зірок», яка може не об’єднуватися з крайніми правими в Європарламенті.

За висновками експертів, членам можливої коаліції крайніх правих і консервативних євроскептиків було б порівняно легко співпрацювати один із одним у вирішенні питань міграції та верховенства права, але не погоджуватись із деякими питаннями зовнішньої політики, зокрема з «проросійською позицією Ле Пен і Маттео Сальвіні з «Ліги».

Також дослідники припускають утворення альянсу «всі проти істеблішменту» крайніх правих, євроскептиків і крайніх лівих.

«Якби до нього приєдналися такі партії, як німецька партія «Ліві» і французька партія «Нескорена Франція», то ця коаліція може ускладнити роботу проєвропейським силам, оскільки, вони вперше можуть зайняти понад третину місць в Європарламенті.

Фахівці припускають, що об’єднавчим базисом для цих політичних сил може стати прихильність крайніх правих і крайніх лівих до Росії, ненависть до санкцій та сильні протекціоністські настрої.

Фахівці стверджують, що антиєвропейські партії можуть отримати значний вплив на ключові процеси та рішення.

Наталія Сокирчук, «Главком».