Його серце навічно залишилось у Варшаві: історія останнього лицаря Речі Посполитої Тадеуша Костюшка

24 березня 1794 року, через рік після Другого поділу Польщі між Росією і Пруссією, національний герой поляків Тадеуш Костюшко урочисто оголосив у Кракові початок антиросійського визвольного повстання.

Цим він взяв на себе повноваження Верховного Головнокомандувача Національних Збройних Сил і пообіцяв захищати цілісність і суверенітет Польщі, повернути незалежність нації та зміцнювати загальні свободи.

Його крок став початком антиросійського повстання за відновлення суверенітету Речі Посполитої і повернення втрачених нею територій, яке закінчилось через вісім місяців поразкою і привело до повної втрати Польщею і Литвою незалежності.

Особистий друг Томаса Джефферсона і бойовий соратник Джорджа Вашингтона, національний герой Польщі та США, талановитий військовий інженер, легендарний полководець і переконаний борець за свободу - ким він був, Тадеуш Костюшко?.

Життя останнього лицаря Речі Посполитої було сповнене славними і трагічними подіями.

Він став свідком жорстокого розділу своєї Батьківщини між могутніми сусідами.

Очолив національне визвольне повстання і потерпів поразку.

Побував в'язнем Петропавловської фортеці та вигнанецем у Франції і Швейцарії.

Та завжди, де б він не знаходився, прихильник ідей свободи Костюшко не переставав добиватися проведення констуційних реформ, відміни кріпосного права та наділення селян землею.

Народився Тадеуш Костюшко 4 лютого 1746 в фільварку Меречевщина близько Косово (сьогодні - Івацевицький район Брестської області).

У 1755 році Тадеуш Костюшко разом зі старшим братом вступив до школи чернечого ордену піарів в місті Любешові, де провчився до 1760 року.

З 1765 по 1769 рік навчався в створеній Станіславом Понятовським Лицарській школі у Варшаві - фактично військовій академії, де готували освічених офіцерів.

Уже тоді Костюшко дивував оточуючих аскетизмом, волею і цілеспрямованістю, що нагадували його товаришам про Карла XII, за що він отримав прізвисько "Швед".

Тадеуш став одним з найбільш шанованих кадетів.

Він обрав військово-інженерну спеціалізацію і закінчив цю школу в чині капітана.

У 1769 році Тадеуш Костюшко отримав королівську стипендію і відправився в Париж для навчання у військовій академії.

Потім повернувся на батьківщину, але влаштуватися офіцером не зміг - для цього потрібні були чималі гроші.

Тоді молодий чоловік приймає рішення давати приватні уроки і наймається учителем до магната Сосновського, де закохується в свою 19-річну ученицю Людвіку.

На той момент Тадеушу виповнюється 27 років, він молодий, красивий і інтелігентний, тому не дивно, що дівчина відповідає йому взаємністю.

Вони починають таємно зустрічатися, і незабаром Костюшко просить у Сосновського руки його дочки.

Магнат же виганяє бідного вчителя, який не може похвалитися ні знаменитим родоводом, ні хорошим достатком, і услід кидає йому фразу, яка стала знаменитою: "Голубки не для горобців, а дочки магнатів не для шляхтюків".

Проте закохані не здаються і вирішують втекти і повінчатися без згоди батька.

У призначений час Тадеуш, який попередньо домовився з ксьондзом, чекає свою кохану, але замість неї на місце зустрічі приходять люди Сосновського, які хочуть вбити юнака.

Побоюючись розправи, Тадеуш тікаєі та їде в Париж.

Кажуть, що Людвіка, незважаючи на те, що була видана заміж, все життя кохала свого колишнього вчителя і до самої смерті чекала його приїзду.

Американський період життя.

У Франції Тадеуш Костюшко залишається практично без грошей і наймається волонтером від французької сторони в армію американських колоній, які борються за свою незалежність.

Займається фортифікацією міст і військових таборів, незабаром стає головним інженером Північної армії.

Саме йому довірили зведення фортеці в Вест-Поінт, і саме він придумав перегородити річку в Філадельфії великими ланцюгами, щоб англійські кораблі не змогли в неї увійти.

Костюшко дружить з Вашингтоном, Гейтсом і з усіма відомими керівниками повстання.

У визнання заслуг Тадеуша Костюшка Конгрес США 13 жовтня 1783 присвоїв йому звання бригадного генерала армії США.

Також його нагородили орденом Цинциннаті - тоді це була найпрестижніша нагорода США.

До речі, Костюшко був другою після Джорджа Вашингтона людиною, котра отримала цей орден.

Покидаючи Америку в 1792 році Костюшко заповів своєму другові Томасу Джеферсону продати всю його нерухомість, а иручені гроші використати на звільнення чорношкірих рабів.

Як ми знаємо з історії, рабство в США відмінили лише в 1865 році після громадянської війни.

Отже, Тадеуш Костюшко випередив свій час майже на 80 років.

Повернення на Батьківщину.

Після повернення на батьківщину, на початку травня 1792 року Костюшко був призначений командиром однієї з трьох дивізій, які становлять армію Речі Посполитої під командуванням князя Юзефа Понятовського (налічувала близько 17 тисяч солдатів).

У травні 1792 році Костюшко відзначився в кількох боях з російськими військами.

Після перемоги Тарговицької конфедерації Костюшко емігрував до Саксонії, потім в кінці 1792 року перебрався до Парижа, де від імені патріотів Речі Посполитої з французьким революційним урядом вів безуспішні переговори про спільні дії проти Австрії і Пруссії.

Після повернення з Франції до Саксонії, а потім - в Галичину Костюшко активно включається в підготовку загальнонаціонального повстання.

Участь у повстанні.

Коли в Речі Посполитій починається повстання, Тадеушу Костюшко пропонують його очолити.

Він розуміє, що сили нерівні і що повстання приречене на провал, але все одно погоджується.

На ринку в Кракові зачитує присягу і 24 березня проголошує Акт повстання.

Під проводом Костюшка повстанці отримують одну перемогу за іншою, розгромивши в тому числі під Рацлавицями армію Тормасова.

А вже 7 травня Тадеуш Костюшко видає Полонецький універсал, в якому проголошує особисту свободу селянам, які підтримали повстання.

Однак восени повстання було розбите.

Рішуча битва відбулася неподалік від малої Батьківщини Костюшка, поблизу Крупчіцького монастиря (нині село Чіжевщина Жабінковського району), а останній бій генерал прийняв поблизу Варшави під Мацеєвицями 10 жовтня.

Поранений Костюшко був узятий в полон і поміщений в Петропавловську фортецю.

Після смерті Катерини II він був змушений дати присягу Російській імперії.

Йому запропонували службу, дали гроші і маєток, але він відмовився і поїхав до Європи.

Помер національний герой Речі Посполитої і США в Швейцарії.

Прах його покоїться в Кракові, а серце зберігається в спеціальному саркофазі в Варшаві.

Іменем Костюшко названі вулиці і площі в деяких містах Білорусі, Литви, Польщі та України, а також - найвища гора Австралії.

Його ім'я також увічнено в США.

Пам'ятник Тадеушу Костюшко у Вашингтоні.