The New Yorker: Граючи в хокей проти Путіна

ua наводить переклад статті Бена Макграта в The New Yorker .

У травні, граючи в хокей на щорічній благодійній виставці разом з півдюжиною колишніх зірок НХЛ у Сочі, Володимир Путін закинув п'ять шайб і зробив чотири гольові передачі.В минулі роки Путін, який навчився кататися на ковзанах майже в 60 років, закидав по вісім шайб.

"Західні журналісти запитують мене, як таке можливо, - сказав мені не так давно один з товаришів Путіна по команді В'ячеслав Фетисов, дворазовий володар Кубка Стенлі у складі "Детройт Ред Вінгс".

- Наприклад, Павло Буре або Сергій Федоров забивають по два голи, а президент - п'ять, шість або сім.

А я кажу: "Треба бути в потрібний час в потрібному місці".

Саме так робить наш президент.

У нього хороший кидок.

Він розуміє гру.

Навчити цього неможливо.

Якщо це є у тебе в генах, в крові, то ти можеш грати".

Фетисов, який працює сенатором в російській Думі, назвав Путіна "одним з найпопулярніших лідерів в світі" і додав: "Це один з найбільш унікальних прикладів в історії великих політиків, що показує, що вони можуть займатися найважчим видом спорту".

І пояснив, що він мав на увазі.

Путін подає здоровий приклад дітям, які можуть піддаватися "викликам вулиці", таким як алкоголь і наркотики.

Фетисов навів й інші приклади атлетизму Путіна, який у нього від Бога: "Він вміє скакати на коні, вміє плавати, кататися на ковзанах, на лижах.

Він знає дзюдо, самбо і карате".

Можна чудово знати про пропаганду, яка пов'язана з Путіним - як він гордо сидить верхи на коні або демонструє свій чорний пояс - і все одно дивуватися, чуючи, як це підкреслюють і кажуть в бесіді.

Фетисова шанують спортивні вболівальники обох континентів, причому не тільки за граціозність на льоду, але і за мужність, з якою він повстав проти радянського режиму, що спробував заборонити йому грати в США.

За його словами, Америка - це єдина країна крім Росії, де він хотів би жити.

"Там люди такі привітні, такі доброзичливі, такі патріотичні", - говорить Фетисов про американців.

Те, що відносини між двома країнами опустилися майже до рівня холодної війни, викликає у нього засмучення.

Тому кілька місяців назад він в інтересах дипломатії потайки привіз одного американського кінематографіста на лід в Сочі пограти в складі команди, що грала проти Путіна.

Цим агентом під прикриттям на льоду був Джон Альперт, який отримав 16 премій "Еммі".

Він також визнаний лідер по "penalty minutes" (штрафні хвилини в хокеї - Depo.

ua ) в складі нью-йоркської команди пивної ліги під назвою "Гітлерівські горили".

Альперту 69 років, і він катається як новачок, трохи зводячи коліна, хоча в молоді роки він безуспішно намагався потрапити в спортивну команду університету Колгейта.

В журналістиці у нього успіхів набагато більше, і він називає себе "звичайним хлопцем, які потрапляли в досить незвичайні місця".

У 1972 році він разом зі своєю дружиною Кейко Цуно заснував Міський громадський телевізійний центр (DCTV).

На вебсайті Альперта його називають "першим американським телерепортером, що потрапив в Камбоджу після війни у ​​В'єтнамі", "єдиним західним репортером, який брав інтерв'ю у Саддама Хусейна в період з 1993 по 2002 рік" та "останнім репортером, котрі побували в посольстві, де утримували американських заручників" (це було в Ірані).

У розмові він не соромиться і доповнює цей список: "Я останнім взяв інтерв'ю у хлопця перед тим, як таліби відрізали йому яйця", - заявляє Альперт.

Його приїзд в Сочі став пробою акторів для задуманого їм фільму "Путін на льоду".

Альперт хоче зустрітися з Путіним один на один.

"Я планую використовувати аналогії, - сказав він.

- Обман при вкиданні, постійна настороженість, вирішення суперечок кулаками.

У хокеї ми можемо знайти паралелі для всього, що сьогодні відбувається між Росією і США".

Останній документальний фільм Альперта називається "Куба і оператор".

У минулому році його показала компанія "Netflix".

За словами режисера, це робота всього його життя.

Це історія його поїздок на Кубу протягом чотирьох з половиною десятиліть, що включає кілька ексклюзивних інтерв'ю з її прем'єр-міністром.

Фільм демонструє революційний дух Альперта: "Ми чули, що Фідель Кастро здійснює соціальні програми, за які ми боремося в Нью-Йорку: безкоштовну охорону здоров'я, загальна освіта, житло для всіх", - каже він на початку фільм.

А також його любов до полювання на велику дичину.

Він познайомився з Кастро в 1976 році, а потім супроводжував його під час поїздки в Нью-Йорк і назад в 1979-му.

"Я вважаю, що ми як родина", - сказав йому тоді Кастро.

У 1992 році, після розпаду радянського блоку, Альперт привіз свою дочку на Кубу і переконав Кастро написати її вчительці записку з поясненням, чому вона була відсутня на уроках.

"Ви талановитий журналіст, - сказав Кастро.

- Я бажаю вам успіхів у вирішенні соціальних і економічних проблем Америки".

Те, як у фільмі показано життя простих кубинців, зворушує до сліз.

Хоча і показане далеко не схвально для режиму.

Однак Альперт в 2016 році все одно подарував Кастро торт на 90-річчя і гордо показав його підпис на своїй сорочці.

"Times" у своєму огляді позитивно відгукнулася про картину і попередила: "Доброзичливість Альперта по відношенню до Кастро безсумнівно викличе обурення у деяких глядачів".

Там зазначалося, що режисер жодного разу не пояснив, "як він, американець, зумів потрапити на Кубу під час своїх перших поїздок".

Виявляється, справа в спорті.

"Як я зняв свій фільм? Справа в тому, що моя аматорська бейсбольна команда протягом двох років щонеділі грала з кубинськими дипломатами, - сказав мені Альперт.

- Ми програвали кожну гру, але в плані дипломатії все вийшло.

До Росії у нього аналогічний підхід.

Його першим російським знайомим був саксофоніст Ігор Бутман, якого історик джазу і засновник команди "Гітлерівські горили" Айра Гітлер назвав "джазменом Росії № 1".

Виступаючи багато років тому в Нью-Йорку з концертами, Бутман час від часу грав за уоманду "горил", і до сих пір досить часто присутній на показних іграх за участю знаменитостей, як та, що пройшла в Сочі.

"Ігор - єдиний хлопець, що зупинив Путіна і збив його з ніг, - сказав Альперт.

- Всі досі про це говорять".

Бутман познайомив Альперта з Фетисовим на Московському міжнародному кінофестивалі в 2012 році, і вони подружилися.

Альперт став надсилати Фетисову короткі, кумедні і грайливі відео, на яких він проводить хокейні тренування - іноді по пояс голий, іноді проти безіменного суперника в светрі російської команди.

Коли обрали Дональда Трампа, Альперт сказав на камеру: "Гаразд, Слава, нарешті Ви поставили в Білому домі потрібну Вам людину, і тепер, коли Америка знову велика, нам треба вирішити цю суперечку по-чоловічому".

Потім він обвів ключкою кілька конусів, вдарив по шайбі і заявив: "Ти знаєш, кого я чекаю".

У лист на ім'я самого Путіна Альперт вклав фотографію двоюрідного брата своєї прабабусі Максима Литвинова, який за Леніна і Сталіна був радянським послом в США.

У квітні Альперт полетів в Москву на шістдесятиріччя до Фетисова, і там дав кілька інтерв'ю, в яких розповів, що спілкувався з такими людьми як Кастро і Саддам.

Що стосується Саддама, як розповів мені режисер, він сподівався покататися з ним верхи і разом постріляти по мішенях, проте в результаті його несподівано викликали до палацу, і інтерв'ю він брав, сидячи на стільці з високою спинкою, про що дуже шкодує.

Ведучий англомовної програми на RT під назвою Worlds Apart похвалив Альперта за людяне ставлення до Кастро, і разом з тим, попередив його: "Стережіться, щоб на вас не наклеїли ярлик прихильника Кремля, тому що в наші дні сама поява на цьому каналі може доставити вам неприємності".

Альперт усвідомлює, які небезпеки є у ввічливому поводженні з диктаторами.

Розмовляючи зі мною на наступний день після того, як російський журналіст Аркадій Бабченко розповів, що він інсценував власну смерть в Києві, щоб зірвати замах на нього, Альперт заявив: "Я багато працюю з журналістами-героями в Росії, і моє загравання з Путіним не тільки тішить мене, але і викликає у мене занепокоєння".

Разом з тим, він підкреслив, що вміє "одночасно вести шайбу і кататися", - тобто, входити в довіру, щоб отримати доступ до важливих персон, залишаючись при цьому чесним і незалежним.

"Мені дійсно цікаво, що я можу відкрити в Путіні, коли він буде невпевнено кататися на ковзанах, відчуваючи себе не дуже комфортно, - сказав Альперт.

- Чи був я доброзичливий з Фіделем? На сто відсотків.

Наше завдання полягає в тому, щоб отримати доступ до людини, але напевно, ніхто крім мене не здатен це зробити".

Нещодавно Альперт познайомився зі співробітниками журналу "Vice" на хокейному майданчику в Квінсі, і вони розповіли йому, що хочуть спробувати зробити щось подібне.

Готуючи свою розкритиковану чотирисерійну документальну картину "Інтерв'ю з Путіним", Олівер Стоун побував з російським президентом на хокейному майданчику, але на лід виходити не став.

"На щастя, виходячи на лід, я відчуваю себе дуже великим", - сказав йому Путін.

Коли Альперт приїхав в травні в Сочі, на хокейний стадіон його відвіз триразовий олімпійський чемпіон із радянської збірної Олександр Якушев.

Але на вході режисера не пустили всередину "два хлопці в спортивних куртках", супроводивши його в шикарну ложу, де була ікра і шампанське.

"Я кажу: "Я сюди не їсти приїхав, а в хокей грати!" А вони відповідають: "Дуже шкода".

За п'ять хвилин до початку гри до мене прибіг захеканий Слава і сказав: "Пішли.

Наскільки швидко ти зможеш одягтися?".

На стадіоні було близько 18 000 вболівальників ("люди з зачісками з 80-х з усієї Росії", як назвав їх Альперт).

Його представили як гравця під номером 81 з аматорської команди "Флагман", котра отримала можливість програти президенту Росії.

На вкидання проти нього встав російський міністр оборони Сергій Шойгу.

Фетисов підморгнув і попередив Альперта, що це "товариський матч, і той постарався програти Шойгу вкидання.

"І що виходить: суддя вкидає шайбу, а він по ній не попадає! Я тоді кажу: "Та пішло воно".

Йому це не сподобалося, але шайбу я забрав і покотився, тому що сам він кататися не вміє".

Остаточний рахунок гри був 12:7 на користь путінської команди "Легенд хокею".

"Наш воротар старався з усіх сил, - сказав Альперт.

- Я бачив попередні ігри, де Путін забивав 11 шайб, а воротар просто розставляв ноги ширше".

Відеозапис показує, що по-справжньому в цьому матчі намагалися грати лише воротар і Альперт, принаймні, якщо говорити про оборону.

"Один з наших хлопців забив по-справжньому гарну шайбу - я відпрацьовував такий кидок у себе в підвалі.

Він поставив ключку між ніг, а потім якось підняв шайбу", - сказав Альперт.

Коли Альперт в перший раз вийшов на лід , Путін отримав пас від Олександра Могильного (473 шайби в НХЛ) біля воріт "Флагмана".

Як тільки Путін отримав шайбу, захисник, який прикривав Павла Буре (437 шайб) на дальній штанзі, нез'ясовним чином відкотився в бік.

Путін віддав шайбу Буре, і той направив її в ворота, коли Альперт гамагався йому завадити.

"Коли він готовий до кидка, у нього дуже непогано виходить, - сказав Альперт про Путіна.

- Але він не дуже рухливий.

Гра навколо нього сповільнюється, щоб йому було зручніше".

"Наш президент кращий за Джона, - сказав мені Фетисов.

- Але Джон теж добре грав.

А потім, знаєте, переліт, різниця в часі, нова команда".

Коли гра закінчилася, Альперт віддав свій смартфон Фетисову і вхопився за Путіна, щоб сфотографуватися з ним.

Він почав шепотіти йому на вухо, стискаючи кулаки.

Я подякував йому за те, що він дав мені можливість пограти, а він подякував мені за те, що я проїхав таку велику відстань, щоб пограти, - сказав Альперт.

- Так що він, мабуть, зрозумів, хто я такий".

Путін, як і Кастро, поставив свій підпис на светрі Альперта.

Потім люди в спортивних куртках вивели його на парковку, не пустивши на банкет після гри.

Альперт задоволений тим, що зняті Фетисовим знімки - з кулаками, обіймами і іншим - розмістили на сайті офіційного путінського "інформаційного бюлетеня" із заголовком "Команда Путіна виграє".

Але виклик Альперта він не прийняв.

Тим часом Фетисов разом з Альпертом і за сприяння ООН знову зайнялися "спортивною дипломатією".

Вони хочуть організувати і зняти першу, а можливо, і останню хокейну гру на Північному полюсі в квітні майбутнього року, в якій повинні взяти участь важливі люди з восьми арктичних країн.

Мета - звернути увагу громадськості на зміни клімату.

Одна з робочих назв проекту - "На тонкому льоду".